Презентація на тему "Життя та творчість О.Кобилянської"

Презентація на тему “Життя і творчість Ольги Кобилянської” (українська література 10 клас) Виконала: Бровар Олена Степанівна, вчитель української мови та літератури Нижнєнського НВК “ДНЗ-ЗНЗ” №36 Ольга-Марія Юліанівна. Кобилянська(1863-1942)

Серед українських письменниць вона не має собі рівної на ниві новели і повісті І. Франко. Мої особисті переживання відігравали немалу роль в моїх писаннях О. Кобилянська

Біографічні відомості про О. Кобилянську Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім'ї (7 дітей, Ольга – четверта дитина). Батько, дрібний урядовець Юліан Якович Кобилянський, народився на Галичині. Належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив із Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської, який проживав у Бучачі) не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці.

Мати, Марія Йосипівна Вернер, походила зі спольщеної німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. З любові до свого чоловіка, Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства. Леся Українка дуже любила і глибоко шанувала Марію Вернер, називала її "наша лагідна «Свята Анна». Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів – портрети сестри). Ще один брат  –  Юліан  – прославився як філолог та автор кількох підручників із латинської мови. Сестра Ольги Євгенія мала правдивий талант до музики, майстерно грала на фортепіано.

Коли Ользі було 5 років, батька переводять до міста Сучави. Там Кобилянські заприятелювали з українським письменником Миколою Устияновичем. Між Ольгою Кобилянською та Ольгою Устиянович (донькою письменника) зародилася щира дружба, яка тривала до кінця життя. 1875 року родина Кобилянських переїжджає до гірського містечка  Кімполунг, де батько отримав посаду секретаря при старостві. Тут Ольгу віддають до німецької початкової школи, навчають грі на фортепіано. Української мови Ольга навчалась удома і приватно, у школі – лише німецької та румунської. У Кімполунзі головним осередком культури був дім міського старости Йозефа Кохановського. У цьому домі Ольга випозичала книжки, слухала музику, «пізнавала гарних людей і зустрічалася з прихильністю до українців». Вірною подругою Ольги Кобилянської назавжди стає Августа Кохановська..

Відколи Ольга закінчила 4 класи початкової школи, її не полишають мрії про подальшу освіту, яка на той час була важкодоступною для жінок. Тож вона наполегливо здобуває знання самостійно: позичає книжки, користується підручниками братів, прислухається до їхніх розмов та дискусій, багато читає. Її починає цікавити жіноче питання та проблеми емансипації. Тоді ж Ольга Кобилянська робить перші літературні спроби  – веде щоденник (німецькою), пише поодинокі вірші (польською та німецькою), прозові нариси. Окрім того, вона ще й потрохи малює, полюбляє їздити верхи в гори, грає в аматорських виставах. 1881 року до Кимполунгу приїжджає лікар Атанасій Окуневський з 17-річною дочкою Софією Окуневською, з якою Ольга починає приятелювати. «Заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу  – по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок»,  – згадує Ольга Кобилянська в автобіографії. 1883 року Софія Окуневська знайомить Ольгу з феміністкою та письменницею Наталією Кобринською, чия особистість дуже вплине на формування поглядів Ольги Кобилянської. 1889 року Ольга на деякий час переїжджає до Димки, а з 1891 року мешкає у Чернівцях.

Творча діяльність О. Кобилянської У Південній Буковині українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 1860 – 1880рр. не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській знань з історії та культури українського народу. Перші її літературні твори, написані німецькою мовою, припадають на початок 1880-х років («Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»). Ранні неопубліковані твори Кобилянської («Гортенза», «Малюнок з народного життя на Буковині», «Видиво», «Людина з народу» та ін.) сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей із народу.

Сприйняття Кобилянською німецької культури проходило через її особисті зв'язки з відомими німецькими та австрійськими редакторами та видавцями журналів і газет. Це спілкування дало змогу їй надрукувати німецькою мовою різні твори, як-от «Природа», «Битва», «Некультурна», «Мужик». У 1890-ті роки, коли активізується співпраця з Людвіґом Якобовським (німецьким письменником), Кобилянська публікує німецькою мовою свою статтю «Марко Вовчок та її оповідання», цілий ряд перекладених німецькою мовою оповідань українських письменників. Водночас контакти з Якобовським сприяли тому, що твори німецьких авторів друкувалися у перекладі українською мовою. Леся Українка, Осип Маковей, Денис Лукіянович, Антін Крушельницький перекладали твори Людвіґа Якобовського та друкували їх у чернівецькій «Буковині», у львівському «Літературно-науковому віснику».

Німецька мова, як і німецька культура , відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської. Вони, як слушно зауважила Леся Українка , допомогли Кобилянській вийти в широкий світ загальнолюдської культури. Але для утвердження Кобилянської як української письменниці треба було глибоко знати не лише українську мову, а й надбання української літератури. Цю істину вона все ясніше усвідомлювала, й з кінця 1880-х років наполегливо вивчала культурну спадщину свого народу. Під впливом свого оточення – письменниці й діячки жіночого руху Н. Кобринської, першої української жінки-лікаря в Австро-Угорщині С. Окуневської (прообраз героїні твору «Доля чи воля?»), художниці А. Кохановської (ілюструвала новели «Некультурна», «Природа», «Битва», «Під голим небом»)  – вона почала писати рідною мовою. Одним із імпульсів до цього стала закоханість Ольги в Євгена Озаркевича, брата Наталії Кобринської.

Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» М. Котляревського

Тоді ж вона починає активно займатися фемінізмом. Знаходячись у 1894 році біля витоків створення «Товариства руських жінок на Буковині» Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви». У наступному, 1895 році «Товариство руських жінок на Буковині» було перейменоване на «Общество руських женщин» на Буковині, а О. Кобилянська залишила його. У лютому 1902 року у Чернівцях було створено ще одне жіноче товариство «Кружок українських дівчат», одним з організаторів якого також була О. Кобилянська. Члени новоствореного гуртка вибрали письменницю головою товариства.  Т. Л.  Фемінізм - це політичний рух, пов'язаний з боротьбою жінок за рівноправність. Феміністичні думки виявилися в ранніх творах письменниці. У «Людині» (а ще більше в «Царівні») особисте щастя героїнь Кобилянської більш чи менш пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з несприятливими обставинами.

Торкнувшись морально-етичних проблем життя інтелігенції в новелах «Аристократка» (1896р.), «Impromptu phantasie», Кобилянська продовжила розробляти їх у наступних творах і створила образи жінок-інтелігенток в оповіданні «Valse melancolique» (1898р.). Згодом вона повернулася до цієї теми в повістях «Ніоба» (1905р.), «Через кладку», «За ситуаціями» (1913р.).

Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем  - друга провідна лінія творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в 2-й половині 1880-х рр. вона замислювалася над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. У новелі «Жебрачка» (1895) автор вперше показала людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У середині 1890-х рр. Кобилянська поглибила знання селянського життя, чому сприяли її тісні контакти із жителями сіл, зокрема Димки (згодом це село ввійшло в її творчість картиною страшного братовбивства в повісті «Земля»). Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах «Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Час», «Некультурна». Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість «Земля».

На початку 1890-х рр., розробляючи проблеми, накреслені у ранніх творах, письменниця прагне розширити сферу своїх художніх пошуків, звертається до абстрактно-символічних тем й образів («Акорди», «Хрест», «Місяць» та ін.), пише ряд поезій у прозі, серед яких є майстерні художні мініатюри. Кобилянська публікувала окремі твори в модерністських часописах «Світ» та  «Українська хата». Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєдналися в одному з її найкращих творів  - повісті «В неділю рано зілля копала», в основі якої  - мотив романтичної балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», неодноразово опрацьованої українськими письменниками, зокрема М. Стрицьким  - в однойменній драмі. Повість перекладена багатьма мовами, була інсценізована, з успіхом йшла на сцені.

У творах Кобилянської періоду Першої світової війни та часів румунського панування з'явилися деякі нові мотиви. До оповідань письменниці ввійшла тема війни («Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Назустріч долі» (1917 р.), «Зійшов з розуму» (1923) та ін.). У деяких оповіданнях та новелах повоєнного періоду Кобилянська повернулася до тих морально-етичних проблем, що були предметом художнього аналізу в її творах кінця 19  - початку 20 ст. Так, мотиви «Землі» знайшли своєрідне продовження та поглиблення в оповіданні «Вовчиха». Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр. підпадала під вплив символізму («Сниться», «Пресвятая Богородице, помилуй нас!»). У романі «Апостол черні» письменниця наділила буковинське духівництво, зокрема таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами.

Кобилянська впродовж майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування. Частина її творів написана німецькою мовою. З них лише деякі були надруковані в періодичних виданнях; 1901року вони вийшли окремою книжкою під назвою «Kleinrussische Novellen». Найкращі твори О. Кобилянської вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!