Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
Калина здавна є уособленням добра, миру, благодаті та кохання. Калина приваблює своєю красою і влітку, коли вона квітне, і восени, коли її листя набуває багряного кольору, і взимку, коли на фоні білого снігу яскраво червоніють її ягоди. Калина була невід'ємним елементом у вишиванках. Також нерідко можна було побачити вінки з калиною. З гілок калини чоловіки робили сопілки та колиски для немовлят. Традиційно калиною прикрашали коровай для молодих, а на весільному рушнику вишиті калина з дубом були символами дівочої тендітності та чоловічої мужності. На святковому столі перед одруженими також красувався букет із гілочок дуба та калини. Стародавні слов'яни вважали калину символом переродження та нескінченності життя. Сама назва "калина" пов'язана з назвою сонця - Коло. Ягоди і кісточки рослини такі ж круглі, як небесне світило.
Саме чорнобривці є традиційними елементами українського віночку. Ці квіти є символом вірності та відданості. Прийнято вважати, що чорнобривці запалюють кохання у серці. Так, дівчина носила на голові вінок з цими квітами, щоб молодик не не забув дороги до милої та ніколи не зраджував її. Яскраві бутони чорнобривців уособлюють образ бравого парубка - чорнобривого, сильного та чарівного. А ще існувала думка, що чорнобривці здатні оберігати хату від злих духів та недоброго ока. Саме тому у садочку біля кожної хати обов'язково росли чернобривцi. Квіти були настільки поширеними, що згодом вони стали справжнім символом рідного дому та нашої Вітчизни.
Тополя з давніх-давен є українським народним символом. З цим струнким деревом ототожнювали гнучкий дівочий стан та гірку дівочу долю. Тополя - досить вимоглива порода. Вона потребує родючого і вологого грунту. Тополі дуже полюбляють світло. Дерева зустрічаються по всій території України.
Тваринних символів у нас також є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня. Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій".
Ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".