Презентація "Наукове надбання М.В. Остроградського"

ІДЕЇ М. В. ОСТРОГРАДСЬКОГОАКТУАЛЬНІ І СЬОГОДНІ: МАТЕМАТИКА ФОРМУЄ СВІТОГЛЯД“Математика не знає іншихавторитетів, крім законів логіки івластивостей самих математичнихпонять”

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇМ. В. ОСТРОГРАДСЬКОГО І РОЛЬМАТЕМАТИКИ НА УРОКАХ ФІЗИКИПротягом двох десятків роківвикладання математики, фізики,креслення і астрономії ми приходили до багатьох висновків, що геніальний математик, механік і педагог, академік М. В. Остроградський вбагатьох загально педагогічнихпоглядах викладання актуальний і зараз. Один з них –тісний зв’язок викладання фізики з математикою.

Коло наукових інтересів ученого було надзвичайно широким. Основні праці М. В. Остроградського, що вирізнялися нестандартністю вирішення, оригінальністю, глибиною думки, стосувалися математичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки. Багато попрацював він над теорією чисел, алгеброю, теорією ймовірності, балістикою. Важливих результатів досяг у галузі математичного аналізу: знайшов формулу зв’язку інтегралу по об’єму з інтегралом по поверхні, відому в науці як «формула Остроградського». Перелік друкованих праць вченого складає понад 100 назв. Видатні заслуги М. В. Остроградського вгалузі науки були визнані всім ученимсвітом. Його було обрано академіком Петербурзької Академії наук і почесним доктором. Олександрівського (м. Вільно) і Гельсінгфорського університетів, у 1834 році — членом Американської, у 1841 році — Туринської, у 1853 році — Римської та у 1856 році — членом кореспондентом Паризь кої академії наук, почесним членом Ради Харківського університету

Один із засновників петербурзької математичної школи, М. В. Остроградський був передовим ученим, що стояв на позиціях природно наукового матеріалізму, критерієм цінності й важливості математичного дослідження для нього завжди була практика. Багато учнів М. В. Остроградського уславили вітчизняну науку. М. В. Остроградський був чудовим педагогом. Вищі спеціальні навчальні заклади столиці вважали за честь мати його у себе професором.

ДРУЖБА ДВОХ УКРАЇНЦІВ,ЯКИХ ЗНАЄ СВІТТарас Григорович Шевченко був не тільки геніальним поетом, але й людиноювеличезної ерудиції, інтереси якої виходили далеко за межі літератури. Надзвичайно цікава для повнішого розуміння широкої натури поета його тривала дружба з геніальним математиком ХІХ століття Михайлом Васильовичем Остроградським. Ця дружба яскраво підтверджує факт, що геніальний Кобзарстояв на рівні розвитку наукового часу, жваво цікавився не тільки суспільними науковими, а й точними – астрономією, математикою, фізикою.

Зустрічі і розмови з Михайлом Остроградським живили музу Шевченка під час роботи над творами. У повісті „Близнецы” письменник натхненно розповів про закоханого у все „благородне” письменника і педагога І. П. Котляревського використовуючи для цього свої спогади про перебування в Полтаві 1845 року, а також думається, і розповіді Остроградського про гуманне ставлення знаменитого полтавця до своїх вихованців. Роздумуючи над тими жахливими наслідками, до яких призводить пияцтво (Тоді прощай все – і геній, і мистецтво, і слава, і все чарівне в житті”). Шевченко у повісті „Художник” відзначив моральну цільність М. Остроградського. „Я особисто, – писав він, – добре знав геніального математика нашого Остроградського... Він, крім води, нічого не пив за столом...”. Ще раніше, під час перебування в Оренбурзі, 3 січня 1850 р., Шевченко передає через службовця С. Левицького, що від’їжджав до Петербурга, листи академіку Остроградському.

Повернувшись в заслання до Петербурга, Шевченко відновив своєдавнє приятельство з ученим. Про теплу і зворушливу зустріч, зовідбулася між ними поет записав у своєму щоденнику від 13 квітня 1858 року, підкресливши при цьому і гумор математика: „Від М. Д. Старова поїхали ми з Семеном (Гулаком Артемовським – О. Б.) до М. В. Остроградського. Великий математик прийняв мене зрозкритими обіймами , як земляка і свого сім’янина, що кудись надовго відлучився. Спасибі йому. Остроградський з сім’єю своєю влітку їде на Україну. Ця міцна дружба між двома світочами ХІX сторіччя не була випадковою. Їх єднала рідна Україна, рідна земля і мова, ніжна пісня і думи про визволення українського народу.

Смерть Т. Г. Шевченка 10 березня 1861 року стало для Михайла Васильовичаособистою втратою. Відчуваючи, що і його дні вже полічені, вчений все частішеповторював у думках слова Шевченківського „Заповіту”. Прибувши в останнє на Полтавщину, він сказав: „Я умру у себе...так поховайте мене..., щоб мені було видно і Пашенну і Довгу і Глибоке. 1 січня обірвалося життя визначного вченого- академіка, і його назавжди прийняла у своє лоно полтавська земля. На вулиці Остроградського, яка пролягає через територію Полтавського педагогічного університету ім.. В. Г. Короленка, здається, найбільш вдало вибрано, бо саме тут, в стінках вузу, готуються майбутні педагоги, вчені, встановлено пам’ятник нашому земляку, математику, механіку і педагогу, титану математичної думки М. В. Остроградському.