Зміст Остромирове Євангеліє Ізборник Святослава Біблія Пересопницьке Євангеліє Шестиднев Християнська топографія Повість минулих літ Галицько-Волинський літопис Києво-Печерський патерик Слово про Закон і Благодать Повчання дітям Володимира Мономаха Слово про похід Ігорів Кирилиця Перекладна література Оригінальна література Руси-України
Остромирове Євангеліє Найдавніша рукописна книга Київської Русі. Виготовлена у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира. Роки написання – 1056-1057 Шрифт – устав Зміст. Тексти чотирьох Євангелій, прикрашені кольоровими мініатюрами, на яких в орнаментальному обрамленні зображено чотирьох євангелістів. Наявні численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, вживається кіновар. Рукопис складається з 294 аркушів пергаменту.
Ізборник Святослава Копія з болгарського оригіналу, переписана для київського князя Святослава Ярославовича. Рік написання – 1073 Зміст. Твори багатьох отців церкви, тлумачення незрозумілих слів в Євангелії; уривок з “поученія” Іоанна Златоуста, стаття Епіфанія Кіпрського про чудодійну силу дорогоцінного каміння, стаття Георгія Хуровська з питань стилістики. Рукопис прикрашений мініатюрами, на першій з яких – Святослав з родиною.
Ізборник Святослава Копія з болгарського оригіналу, переписана для київського князя Святослава Ярославовича. Рік написання – 1076 Зміст. Статті релігійно-моральні: про молитву, про піст, про читання книжок, поучення Ксенофонта і Феодори дітям та ін. Припускають, що частина творів – оригінальні, а участь у складанні збірника, можливо, брав митрополит Іларіон, автор “Слова про Закон і Благодать”.
Біблія Збірка пам’яток стародавньої єврейської і ранньохристиянської писемності, що створювалася різними мовами (давньоєврейською, арамейською, давньогрецькою). Роки написання – 1513 р. до н.е. – 98 р. н.е. Композиція. Налічує 66 книг (39 - у Старому Заповіті, 27 - у Новому Заповіті)
Старий Заповіт Письменники: Мойсей, Давид, Соломон, Ісая, Єремія, Даниїл та ін. Зміст. Період творення, перші 3500 років людської історії; Божі стосунки з ізраїльтянами від їхнього виникнення як народу в XVI ст. до н.е. до V ст. до н.е. Новий Заповіт Письменники: Матвій, Марко, Лука, Іван, Павло, Петро, Яків, Юда. Зміст. Вчення і діяльність Ісуса Христа, а також християнських зборів у I ст. н.е. Біблія
Словник основних понять Біблії Апокаліпсис (з гр. - одкровення) – “Одкровення Івана Богослова” – остання книга Нового Заповіту. Євангеліє (з гр. – добра новина) – структурна частина Нового Заповіту, чотири книги про життя і вчення Ісуса Христа. Притча – алегоричне оповідання із яскраво вираженою мораллю. Псалом – жанр старозавітної релігійної лірики, звертання до Бога у формі пісні. Сентенція (з лат. – думка, судження) – короткий влучний вислів морально-узагальненої думки, вираженої в стислій художньо виразній формі.
Біблія - унікальна книга Біблія – це “Слово Боже” Писали її 40 чоловіків різного походження протягом 16 сторіч, проте уся книга є гармонійною від початку і до кінця. Пережила запекліше протистояння, ніж будь-яка інша книга. Є бестселером номер один у світі, вона перекладена понад 2000 мов і досяжна для 90% населення землі. Найдавніша частина Біблії з’явилася задовго до появи індійської Рігведи, буддійського канону “Три корзини”, ісламського Корану.
Пересопницьке Євангеліє Визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту Євангелія. Писець – Михайло Василієвич із Санока, працював під керівництвом архімандрида Пересопницького монастиря Григорія. Покровитель і замовник - Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська. Сприяли роботі її зять і дочка – князі Іван Федорович та Євдокія Чарторийські.
Пересопницьке Євангеліє Роки написання: 15 серпня 1556 року (Заславський монастир на Волині) – 19 серпня 1561 року (Пересопницький монастир). Шрифт – устав. Зміст. Текст Чотириєвангелія – від Матвія, Марка, Івана й Луки; короткі післямови до кожної частини; чотири віньєткові портрети євангелістів. Сторінки оздоблені рослинними, тваринними й змішаними орнаментами в народному українському стилі.
Шестиднев Твір філософсько-богословського характеру, коментар до біблійного повідомлення про творення світу за шість днів, про астрономічні дослідження небозводу. Найбільш відомий Шестиднев Василя Великого. Складається з 9 бесід (про творення світу в цілому, про землю, про зібрання вод, про небесні світила, про земноводних, птахів та тварин).
Християнська топографія Перший підручник з географії. “Християнська топографія” в 11 книгах Косми Індікоплова задумана автором як праця, яка заперечує географічні уявлення представників античної географії і утверджує церковні уявлення про землю і космос. Книга була кроком назад у розвитку науки. Збереглась в декількох списках. Один з найбільш відомих – Сінайський (XІ ст.)
Повість минулих літ Літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст., пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі. Оригінал до наших днів не зберігся. Найдавніші списки – Лаврентіївський (1377р.) та Іпатіївський (XV ст.) Відомі 3 редакції: перша – складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень початку XII ст. з доведенням розповіді до 1113 року; друга – ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116 р.; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1117 року для Мстислава – сина Володимира Мономаха.
Повість минулих літ Зміст. Перша в Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.
Галицько-Волинський літопис Літопис XIII ст., присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201-1291 років. Вважається головним джерелом в історії Галицько-Волинського князівства. Поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201-1261 роки), складений у Галичині, в його основу покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького, і Волинський літопис (1262-1291 роки), складений на Волині, який відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира. Автори літопису невідомі. Основний текст пронизує ідеї єдності Русі, оборони її від зовнішніх ворогів. Літопис відрізняється відсутністю церковної тематики.
Києво-Печерський патерик Збірник оповідань про заснування Печерського монастиря й про його перших діячів. Укладався в другій половині XI ст. – першій половині XII ст. Найдавнішою вважається Арсеньєвська редакція 1406 року. Після кількох переробок був надрукований у Києві 1661 року. Зміст. Складається з 3 частин. Містить відомості про анімічні уявлення тих часів, а також висвітлюються економічні, соціальні й культурні відносини Київської Русі. В кінці є передмова до його царської величності та православного читача.
Слово про Закон і Благодать Перший ораторський твір давньоруської літератури. Написаний між 1037-1050 роками ймовірно на честь відкриття Софійського собору. Автор – Іларіон, перший київський митрополит із руських. Зміст. Стверджує самостійність руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. Підкреслює протилежність “закону” (давньої іудейської релігії) і “благодаті” (нової - християнської). Твір має струнку композицію, пишне стилістичне оформлення.
Повчання дітям Володимира Мономаха Визначна пам’ятка літератури Київської Русі. Збереглася в Лаврентіївському списку “Повісті минулих літ”. Точної дати написання не встановлено, ймовірно 1117 рік. Жанр. Зразок популярного в античній літературі жанру повчань і одночасно перша спроба в давній українській літературі життєписної розповіді. Зміст. Князь висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру. Повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, поширювати освіту.
Слово про похід Iгорів Давньоруська героїчна поема кінця XII ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України. Зміст. Похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 року. Оригінал твору відкрив граф А.Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоіля 1791 року, і видав друком у Петербурзі 1800 року. Рукопис і більшість друкованих примірників згоріли під час пожежі 1812 року. Брак оригіналу викликав уже на початку XIX ст. появу скептиків, які вважали “Слово...” пізнішим фальсифікатом.
Острозька Біблія Перше повне друковане видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою, здійснене 1581 року в Острозі друкарем Іваном Федоровим заходами князя Костянтина Острозького, підготовлене гуртком учених при Острозькій школі. Надрукована Біблія на 628 аркушах, містить численні заставки та ініціали, є досконалим зразком друкарського мистецтва України кінця XVI ст. В книзі вміщено передмову К.Острозького, другу, віршовану, передмову Г.Смотрицького і післямову Івана Федорова.