Презентація "Образи ведійської міфології"

Образиведійської міфологіїПідготувала вчитель зарубіжної літератури. Травневської ЗОШ І –ІІ ст.ім. Назарія Войтовича. Збаразького району. Тернопільської областіГубич Г.І.

Образи ведійської міфології Боги ведійських аріїв іменувалися словом "дева", тобто "небесний", "житель світлого неба". Задовго до приходу аріїв в Індію боги майбутніх індійських та іранських племен розділилися на дві групи: деви й асури. В іранців асури стали світлими, добрими божествами, а деви – темними й ворожими демонами. В Індії ж усе було навпаки. Деви, молодші боги, поступово витиснули асурів, споконвічних богів єдиного світу, старших братів, і зайняли їхнє місце, а деякі асури перейшли до класу девів.      Міф про споконвічну боротьбу девів і асурів став сприйматися як опис боротьби світлих начал із силами тьми, зла й невідання. 

     Загальна кількість божеств, згаданих у Рігведі, дуже велика. У гімнах називаються різні числа: 33, 330, 3306. Основним богам відповідають три космічні сфери: небо повітряний простір (антарікша ) земля 

Небесні боги Ашвіни – брати-близнюки, сини давнього бога неба Дьяуса, два могутні витязі, вічно юні й прекрасні. Вони їдуть небом на колісниці й рятують людей від усяких нещасть. Як божественні цілителі, вони допомагають хворим, немічним, повертають зір сліпим і відводять смерть від людей. 

Ушас – богиня зорі, промениста діва, світла дочка Дьяуса й сестра богині темної ночі Ратрі.

Сур’я – бог сонця. Він підтримує небозвід і зберігає все, що рухається. Сур’я - сонце їде на колісниці, запряженій сімома кобилицями – сонячними променями, й Ушас прокладає йому шлях на небі. 

Животворну силу сонця втілює в собі Савітар (Побудник, Живитель). Він – сонце, сховане від людських очей, невидиме вночі після заходу. Інше сонячне божество – Пушан, брат Сур’ї. Він зберігає худобу й захищає її, береже від вовків і знаходить тих, хто заблукав. Він указує шлях не тільки худобі, але й людям.

Бог Варуна володів всім небозводом і об'їжджав його на возах. Він захисник світового порядку і тому визначає рух світил і діяння людей. Він підтримує землю, небо та повітряний простір, регулює зміну пір року. Варуна жорстоко розправляється з грішниками, але прощає безневинних. Ва́руна (санскр. वरुण) —бог світових вод, а також суддя й охоронець справедливості.

Боги повітряного просторуІ́ндра (санскр. इन्द्र) — «Володар», божество індуїстського пантеону, бог-воїн Громовержець, цар богів, бог грози, заступник військової дружини. У Рігведі йому присвячено 250 гімнів.

Індра – гігантський, могутній і войовничий – наділений такою шаленою спрагою, угамувати яку може тільки ціле озеро соми – священного напою. Часто до нього так і звертаються: "Той, хто п'є сому". Втім, він і від м'яса не відмовляється: його трапезу становлять 300 биків.      Нічого дивного в пристрасті великого бога до хмільної соми немає. Цим напоєм він був вигодуваний замість материнського молока й тому здатний поглинати його цілими озерами, заїдаючи величезною кількістю м'яса.      Індра з'явився на світ чудесним чином і швидко досяг таких розмірів, що назавжди відокремив небо від землі й став хазяїном повітря, у якому живуть і діють люди й боги. 

     Найвидатніше діяння Індри – вбивство демона посухи, підступного змія Врітри, чиє ім'я означає "перепона", "перешкода". Розвалився Врітра на горі й загатив течію річок (за іншою версією, корови-хмари й небесні води нудилися як бранки в його утробі). У 99 кілець згорнувся він, лякаючи навіть богів. Зачувши шипіння дракона, вони затремтіли від страху й втікли, залишивши Індру наодинці із чудовиськом. Але Індра – безстрашний: він переміг змія. 

Рудра (Деванагарі: रुद्र буквально, "ревучий", "виючий", "рудий", "грізний") — індуїстський бог часу і смерті, ведійське божество, пов'язане з нещастями й хворобами.

Рудра віддалився від усіх богів на півночі Індії в горах. Дане божество було володарем над усіма тваринами, отже, мав ще одне ім'я - Пашупаті, тобто Господар Звірів. Зображувався він у вигляді мисливця, одягненого в шкіри тварин, з чорним волоссям, стягнутим у вузол. У даному вигляді він подорожував по світу, полював у лісах за допомогою свого лука і чорних стріл.

Рудру вважали всюдисущим. Усе живе перебуває під його суворим наглядом, адже його стріли несуть смерть і хвороби. До Рудри постійно зверталися з молитвами, з проханнями захистити людей і тварин від смерті і хвороб, також до нього зверталися в разі захворювання, тому що за легендами він був найбільшим цілителем. Через це він отримав ще одне ім'я-Милостивий, що в перекладі на індійську звучить як «Шіва». Дружиною Рудри була Саті, дочка володаря всіх створінь Дакші. Саті шалено любила свого чоловіка і навіть принесла себе в жертву, дізнавшись, що при розподілі жертв Рудрі не виділили нічого. Самоспалення Саті

Земні боги. Агні (санскр. अग्नि, «вогонь») — бог вогню в індуїзмі, охоронець південно-східної частини світу. У Рігведі йому присвячено більше 200 гімнів. Рігведа й починається гімном на честь Агні.

Агні постачає богам жертовну їжу, яку люди спалюють під час обрядів, тому він – центр ритуалу й у жерців, і в домохазяїв. Він живе в кожному будинку як бог домівки й допомагає виганяти злих дух. Агні – благодійник людей, що спустився до них зі світу богів. 

Бог Сома ( священний напій) – другий за значенням після Агні серед земних богів. Він дарує богам безсмертя, а людям – порятунок від хвороб. Його приніс із небес орел, і в гімнах Сому часто ототожнюють із місяцем. 

ТРИМУРТІ (БРАХМА, ВІШНУ, ШИВА) Триму́рті (санскр. त्रिमूर्ति, «три обличчя») — концепція тріади, яка об'єднує трьох головних богів індуїстського пантеону (Брахму-Творця, Вішну -Охоронця і Шиву -Руйнівника) у єдине ціле, у так звану індуїстську трійцю, або Велику трійцю. Саме поняття Тримурті часто трактується як божество, найвідомішим зображенням якого є людина з трьома обличчями. Вважається також, що самі боги Брахма, Вішну і Шива — прояви. Тримурті. Зображується Тримурті у вигляді трьох голів на одній шиї або ж трьох облич на одній голові.

Бра́хма (санскр. ब्रह्मा, «вищий, творець») — бог індуїстської головної тріади тримурті, в яку входять також Шива і Вішну. Він вшановується як творча сила і творець всесвіту. Брахма зображується у вигляді сивого старця з чотирма обличчями і чотирма руками.

Ві́шну (санскр. विष्णु; «всюдисущий» або «передвічний») — Верховний Бог в індуїзмі. Один із трійці головних богів поряд з  Брахмою і Шивою. Божество сонця. Займається захистом універсального порядку, створеного Брахмою. Має десять аватар, дев'ять з яких побували на Землі і виконали свої місії. Зображається раджею з блакитною шкірою і чотирма руками. В руках тримає лотос, булаву, мушлю та чакру.

Шива або Шіва (санскрит शिव — прихильний, дружній) — поряд з Брахмою й Вішну один із трійці (тримурті) головних богів, бог-руйнівник

Космогонічні міфи Вед. Створення світу пов’язано зі своєрідним космічним союзом. Агні (вогонь, життєва сила, дух руйнування) і Сома (жертва) – два головних божества Вед – запліднюють води; з’являється яйце – Золотий зародок. З нього і виник світ: з срібної половини – земля, з золотої – небо. Вони спираються на центральний стовп – вісь, навколо якої концентруються всі життєві сили. Виникає світло, потім «починається час, розкривається простір і з’являються боги». Предвічний бог Праджапаті – прабатько, бог всіх богів, розколов себе надвоє, потім з’єднався зі своєю жіночою половиною, яку іноді вважають його дочкою. Так народились усі боги стихії. Праджапаті разом з богами створив першолюдину – Пурушу. Саме її зажадали принести в жертву боги, і Праджапаті довелося поступитися. Тіло Пуруші було розчленоване на частини, з яких утворилися чотири основні стани або касти: священики, воїни, ремісники і селяни, а також небесні світила, простір, небо і земля, дощ, вітер і вогонь.

Світ виник з яйця, яке плавало у воді. З яйця вийшов Брахма, котрий розділив яйце, створивши небо і землю з його половин, після чого створив все у світі, в тому числі богів і людей. Брахма створює і руйнує світ впродовж космічних циклів кальп. Світ деградує та відроджується, але врешті-решт гине, потім виникає нове яйце, і з нього — новий світ. І так безкінечно. Центром світу є гора Меру, навколо якої обертаються небесні світила Від неї бере початок ріка Небесний Ганг, яка переходить в Ганг земний. На вершині Меру проживають боги, а під нею — злі сили. За іншою версією, центром світу є дерево Ашваттха, яке корінням закріплене у небі, а в кроні розміщені численні площини буття. У багатьох гімнах Вед розповідь про створення світу починається з опису жахливої битви, в якій то один, то інший бог грає чільну роль. Побитого Індрою дракона іноді малюють гігантським змієм, що обвиває кільцем гору, яка перегородила шлях водній стихії. Перемігши змія, Індра розбиває скелю і звільняє води. Це не просто акт творення, це – порятунок. Порядок і гармонія опинилися у владі таких могутніх сил, які міг здолати лише бог-герой. Та й йому не вдалося обійтися без надприродних засобів: напою (сома), приготованого іншими богами, яке привело його в стан войовничого сп’яніння.

Спочатку на всьому світі був один Молочний океан; потім із нього виступила гора Мандара – земна вісь, що спочиває на панцирі черепахи (одна з аватар бога Вішну). Навколо цієї гори, за володіння якою одвічно билися демони і боги, обвився кільцем гігантський змій. Кожен із супротивників тягне змія в свою сторону, змушуючи гору обертатися, а вона таким чином збиває молоко, утворюючи нектар безсмертя, краси, щастя, містичного захоплення і солодощі. Брахма творить світи під гру Крішни на флейті. Ліворуч – Брахма (Бог-Творець), посередині – Вішну (Верховний Бог), праворуч - Калі (богиня смерті, дружина Шиви)

Верховний Бог Вішну перебуває в медитаційному сні, з пупа якого виростає квітка лотосу, а з неї народжується Брахма, Творець Усесвіту. Вішну підтримує світ та контролює порядок. Дружина Вішну омиває ноги своєму чоловікові. Води – це причинний океан. Верховний Бог лежить на змії – Ананта. Коли світ був створений, з його центру виріс Лотос. Квітка розкрилася, з’явився Брахма і вимовив чотири Веди. Тільки після цього творення було завершено.

Поняття народження і смерті у Ведах

Зображення душіКосмогонічні міфи не намагаються розкрити таємницю створення світу або сенс буття. Вони радше запрошують до роздумів над різноманітними силами, що зустрічаються у Всесвіті, над логікою їх прояву, їх витоками і діяннями, щоб розкрити енергію і красу, які закладені у всьому. Усвідомивши, що в ній приховані ті ж сили, людина може відчути різноманіття і почати свідомо брати участь у всесвітніх процесах. Але щоб досягти цього, вона повинна вести особливий спосіб життя і підкорятися певним соціальним принципам: відтепер кожен її крок повинен стати втіленням цих сил. Тому кожна людина в своєму домі, у своїй касті, на своєму місці повинна бути священнослужителем, частиною цілого, фрагментом реальності.