Речення це слово чи група слів, що виражають закінчену думку. За метою висловлювання речення поділяються на: 1) розповідні (в них про щось повідомляється); 2) питальні (про щось запитується); 3) спонукальні (виражається спонукання до дії, наказ, порада, прохання). За інтонацією речення бувають окличні, які виражають переживання (радість, сум, здивування, захоплення) мовця, й неокличні, що не виражають його почуттів та емоційних переживань. Окличними можуть бути розповідні, питальні й спонукальні й спонукальні речення. У кінці окличних речень ставиться знак оклику, а неокличних – крапка. Гороховатка ЗОШ
Означення можуть бути узгодженими або неузгодженими Узгодженим називається означення, яке має такий самий рід (в однині), число й відмінок, що й означуване слово: Стояла дзвінка осінь (О. Югов). Узгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком узгодження. Узгодженими означеннями здебільшого бувають прикметники, дієприкметники, займенники та порядкові числівники: Іскрить у синяві неба холодне сонце (В. Козаченко). Вискочили перші вогняні язички (М. Хвильовий). У ролі узгоджених означень можуть виступати дієприкметникові звороти: Скрипіли охоплені полум'ям осені дерева (М. Стельмах). Якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного слова, то він виділяється у вимові паузою, а на письмі — комою: Весна. І квіти розцвіли, медами чистими налиті (В. Лісняк). Гороховатка ЗОШ
Односкладні речення з одним головним членом — присудком, який вказує на певну дійову особу (я, ти, ми, ви) особовим закінченням, дієслова (1-ї або 2-ї особи однини і множини) дійсного способу, або з присудком-дієсловом у наказовому способі, називаються означено-особовими: Звикаю потроху до міста (Г. Чубач). Верталися із кінозйомки. Стояли один проти одного (3 тв. Р. Іваничука). Любіть життя, шануйте кожен день. Робіть йому коштовні подарунки (М. Вороний) Гороховатка ЗОШ
Називними вважаються такі односкладні речення, в яких головний член стверджує наявність предметів чи явищ: Сонячний березневий ранок (П. Колесник). Портрет на всю сторінку (М. Сидоряк). Така констатація може поєднуватися з емоційною оцінкою: Який ранок! Яка спека! Ну і зустріч! Яка жахлива погода! Ну і пригода! Головний член — підмет — у називних реченнях виражається іменником у називному відмінку або іншою частиною мови в значенні іменника: Площа. Парк. Вулиця. Сквер (І. Сельвінський). Безлюддя (М. Некрасов). Підмет може поширюватись означенням: Довгий коридор. Червона доріжка (В. Василевська). Називні речення можуть починатися вказівними частками ось, он: Ось і село (Панас Мирний). Ось місяць, зорі, солов'ї... (П. Тичина). Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення в уповільненому темпі і відділяються від наступного речення паузою. Гороховатка ЗОШ
Дієслівний присудок може бути не тільки простим, а й складеним, тобто вираженим не одним, а двома і більше словами. Складені присудки бувають двох видів — дієслівні та іменні. Складений дієслівний присудок має дві частини. Перша — це допоміжне слово, що виражає граматичне значення присудка. Друга частина виражається неозначеною формою дієслова, що вказує на його основне лексичне значення: Сонце почало припікати (В. Стадниченко). Схематично це виглядає так: Складений дієслівний присудок = допоміжне слово неозначена форма дієслова + Гороховатка ЗОШ