Презентація "Окупаційний режим в Україні. План "Ост""

Окупаційний режим в Україні. План «Ост»

Не визнаючи за Україною правана державне існування, окупанти штучно розчленували її на ряд адміністративних утворень: “дистрикт Галіцієн” (“Галичина”), “Рейхскомісаріат “Україна”, “Трансністрія”,“прифронтова зона”

“Дистрикт Галіцієн” (Галичина) – складова частина “Генерал-губернії” (колишньої Польщі)До нього входили Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області. Центром був Львів. Керував О. Вехнер. Тут окупаційна влада ставилася більш лояльно до українців-галичан, в той же час переслідуючи поляків і євреїв.

“Трансністрія”,до якої увійшли Чернівецька, Ізмаїлська та Одеська області та ряд районів. Вінниччини, Миколаївщини і Херсонщини, була передана Румунії. Влада одразу почала проводити політику насильницької румунізації.

“Рейхскомісаріат Україна” охоплював Правобережжя і більшу частину Лівобережної України. “Столиця” – Рівне. Керував Е. Кох. Тут були запроваджені найбільш жорстокі форми окупаційного режиму.

“Прифронтова зона”охоплювала Чернігівську, Сумську, Харківську та Ворошиловоградську (Луганську) області. Перебувалапід юрисдикцією німецької армії. Військова адміністрація перед усім піклувалася про “спокійний тил” для армії і тому проводила відносно гнучку політику щодо населення.

Закарпаття під назвою “Підкарпатська територія” ще у 1939 р. була окупована Угорщиною. Політика мадяризації.

План “Ост”Він передбачав: Заселення окупованих територій німцями, безпосередньо підпорядкованих ССМасове переселення населення до Сибіру:з Криму і Таврії – 2 млн. чол., з Західної України – 65%Часткове онімечення окремих груп місцевого населення, що мали так звані “нордичні ознаки”Підрив біологічної сили слов'янських народів шляхом погіршення умов життя

Нацистський порядок. Концтабори. Нацисти створили на Україні 180 концтаборів для військовополонених і цивільного населення (найвідоміші – Дарницький і Сирецький у Києві, Янівський – у Львові, Уманська Яма та ін). Здійснювали масові розстріли населення (відомо 300 місць масових страт, в т.ч. і в Києві – Бабин Яр). Запровадили систему “заручництва” і “відплатних” каральних акцій (було знищено 250 населених пунктів України разом з жителями). На території України було знищено понад 4 млн. чол. цивільного населення і понад 1,3 млн. полонених.

Окупанти, зробили основний акцент на розвиток с/г і видобувної промисловості. Створювалися відповідні управлінські структури для економічного пограбування України, такі як “Економічний Штаб “Ост”, “Центральне Товариство Сходу”, військові інтендантські служби тощо. Для вилучення продовольства збереженаколгоспно-радгоспна система, селяни обкладалися величезними податками. У Німеччину вивозилася сировина для промисловості, що зберігалася ще з довоєнного часу. Окупаційна влада намагалася відновити роботу шахт та рудників. Економічне пограбування

В 1942 році окупаційна влада розгорнула “добровільно” – примусове вербування робочої сили у віці від 15 до 60 років на роботу до Німеччини. Остарбайтери працювали на найтяжчих роботах в промисловості та в сільському господарстві. Протягом 1942-1943 рр. з України було вивезено 2.5 млн. чол. Із 7 млн. іноземних робітників у Німеччині українці складали 1/3 (2,4 млн. чол.). Вивіз працездатного населення на каторжні роботи до Німеччини