Семикласники!Сьогодні на уроці ви:познайомитесь із життям творчістю Олекси Стороженка;прочитаєте та проаналізуєте оповідання Олекси Стороженка «Скарб»;визначите проблематику твору та його повчальний зміст твору;з’ясуєте образи-символи;пригадаєте, які твори називаються гумористичними;віднайдете засоби гумористичного зображення в оповіданні;висловите своє ставлення, думки та міркування з приводу сюжету оповідання «Скарб» та його значення.
Петро Хропко подає інші дані: Спочатку хлопець одержав домашню освіту, а потім учився в шляхетному пансіоні при Слобідсько-Українській губернській гімназії в м. Харкові. З виданого О. Стороженку атестату видно, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, російську словесність, загальну й російську історію, географію, і виявив «чудові», «гарні», «неабиякі» і «достатні» успіхи.
1857 — в російських газетах з'явилося ім'я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки».1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа».1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, написані ще в 1850-х рр.
Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. Та од чого б їм і пошерхнуть? Зроду не то щоб ціп або косу у руках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимести хату.
Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить: «Меду та й меду!» У старих на ту пору не було меду. Що тут на світі робити?.. Устала мати, накинула на себе свитину, не схотіла будить наймичку і сама метнулась по селу шукати того меду. А на той час піднялась фуга, що не то що уночі, а вдень не побачила б світу Божого. Бігала, сердешна, бігала од хати до хати (у кого й є, та каже нема: не хочеться уставать) та якось уже випросила у попа. За один цільничок обіцяла бузівка подарувати. Трохи не замерзла, та таки принесла, і що ж?.. Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький — ніяк його і не розбуркаєш. Так через той-то мед занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько ноги простяг, а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою.
Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли з собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ. Ідуть біля Павлусевої хати, от один парубок і каже: — Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш! Підійшли парубки до вікна (вікно було одчинене), дивляться, а Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату. — Пане Павле, а пане Павле! — гукнули парубки.— Ходім лишень з нами скарбу шукати! — Не піду! — одрізав Павлусь. — Ходім-бо! — просять парубки, аж кланяються.— Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя. Як ти з нами будеш, то, може, Бог дасть, і знайдемо скарб. — Еге!.. Як Бог дасть, то й у вікно вкине!..— одказав Павлусь.— Не піду! — Дожидайся ж, поки тобі Бог у вікно вкине, а ми підемо шукати.
Вже вертаючись, як смерклось, недалечко од села дивляться — лежить край дороги дохлий хорт. Мабуть, давно й іздох — аж гидко до його і близько підступити. От один парубок і каже: — Слухайте, хлопці: візьмемо сього хорта та шпурнем Лежневі в хату — нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине. Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли. Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули в вікно, а він як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!Що сталося з Павлусем далі?Як він дожив свій вік?
Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письменних. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба. Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірш од якого-небудь бідолахи. Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві..
Літературний аналіз твору. Тема: зображення щасливої долі Павлуся, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.Ідея: уславлення працьовитості, любові; засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя. Основна думка:…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав. Жанр: гумористичне оповідання з елементами фантастики.
Теорія літератури. СМІШНЕГумор – зображення смішного в життєвих явищах та людських характерах. Сатира – спосіб зображення дійсності, який полягає у різкому осміюванні негативного.Іронія – лукавство, глузування, прихований гумор) — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Сарказм – зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений зневаги.
Засоби творення комічного у творіУ творі Олекси Стороженка «Скарб» комічний ефект досягається на сюжетному і мовному рівнях, а також на рівні характеристики персонажа. Прикладами засобів гумористичного зображення є:Іронія. Заснув малесенький. Парадокспоспить на кроваті, лізе на піч поспати ще в просі; хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть. Жартівливі слова та висловичималий пахолок; як той пуцьвіріньок; вигнало та розперло, опецькуватий; пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. Гіперболізаціятакий галас підійме на всю церкву, буцім з його чортяка лика дере; годують скриню карбованцями. Пестливі форми слівзаможненькі, садочком, одинчик, маненька, головку, манесенький.