Презентація "Олександр Олесь". 10 клас

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Іванович Кандиба) (1878 — 1944)

«Я народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Батьківський рід походив з чумаків, материн - з кріпаків. Дідусь мій Федір Кандиба торгував рибою, а батько Іван Федорович працював на рибних промислах в Астрахані, де й втопився у Волзі. Тоді мені виповнилось 11 років. Мати Олександра Василівна згадувала, що вона “залишилась одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені”.

«В 4 роки мати навчила мене читати, а згодом прищепила любов до поезії Т. Шевченка, до “Кобзаря”, якого я ще малим знав майже на пам’ять. Дитинство моє минало серед працьовитих і співучих земляків. Навчався я спочатку в початковій школі в рідному містечку, а потім - у двокласному училищі.»

«Зростав я і виховувався на вольовому прикладі матері, природній мудрості дідуся Василя, народній пісні і моралі, художній філософії “Кобзаря” Т. Шевченка. Саме з таким багажем я, п’ятнадцятирічний юнак, вирушив з дому, вступивши до хліборобської школи містечка Дергачі, що неподалік від Харкова. Звичайно, мріяв я і про гімназію, та в матері не було коштів на навчання в ній. Щоб протриматись в цій безкоштовній сільськогосподарській школі, я мусив займатися репетиторством...»

Місто Суми. Будинок, в якому 1893-1917 рр. проживав Олександр Олесь

«В 17 років саме в стінах Дергачівської хліборобської школи я починаю друкувати свої вірші, писані як російською, так і українською мовами. У 1903 році мені пощастило стати студентом Харківського ветеринарного інституту, а також побувати на відкритті пам’ятника І.Котляревському в Полтаві. У 1905 році закінчую інститут і працюю ветеринаром у київських різницях, а також беру активну участь у літературному житті.»

Олександр Олесь свій перший вірш написав у 9 років. А всього він створив за 40 років літературного шляху 11 збірок віршів, більше 20 драм, чимало сатиричних творів, оповідань, фейлетонів. А ще Олеся називали королем української поезії, основоположником романсової лірики. Понад 80 відомих композиторів поклали Олесеві рядки на музику, написавши більше двох сотень музичних творів різних жанрів.

Перша Олесева збірка була укладена в Ялті. Також існують підтвердження (в листах митця), що саме тут Віра Свадковська почала називати свого коханого Олесем. Це і стало його літературним псевдонімом. Цікаво, що Олесь зміг поїхати в Крим завдяки революції 1905 року. У цей тривожний час багатії не ризикували їхати в Крим, й життя на півострові стало дешевшим. Цим і скористалися молоді закохані Олександр Кандиба і Віра Свадковська, поїхавши влітку 1906 року в Ялту.

Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу “закордонну” збірку віршів Олеся — “Чужиною” (Відень, 1919). “В вигнанні дні течуть, як сльози...” — такими словами розпочинається один з перших віршів книги.

В останні десятиріччя життя Олесь відмовляється від будь-якої участі в заходах, здійснюваних українською еміграцією, послаблюється активність його поетичної творчості, він займається переважно інсценізацією народних казок, написанням лібретто для дитячих опер.

Тяжкими були останні роки життя поета. Його не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. Юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенхаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета Ольжича.

 22 липня 1944 р. Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі як одержав повідомлення про загибель сина Олега. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

“Поет прийшов у слушний час зі своєю першою книгою як речник молодого покоління… Олесева “Журба і Радість” була овіяна сими першими повівами розбудженого життя, і з однодушним ентузіазмом прийнято її суспільністю – а найбільше сею ж молоддю… Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка.” М.Грушевський