Ппрезентація -доповідь "МАЛЯРСЬКА ТВОРЧІСТЬ Т. Г. ШЕВЧЕНКА - ВИДАТНЕ ЯВИЩЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА"
Заклад професійної(професійно-технічної) освіти“Дунайський центр професійної освіти”Малярська творчість Т. Г Шевченка-видатне явище вісторії українського образотворчого мистецтва(педагогічні читання) викладачки української мови та літературиІльченко Інни Сергіївним. Ізмаїл - 2023 Доповідь
Шевченко прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Особливо великою була слава Шевченка як майстра світлотіні, і зовсім не випадково сучасники називали його “російським Рембрандтом”. Шевченко першим з українських художників відкинув канони офіційного академічного мистецтва і звернувся до зображення життя народу з позицій реалізму й справжньої народності.
Життєвий дослід селянина-кріпака допоміг Шевченкові порівняно швидко звільнитися від ідеалістичних естетичних настанов та вузькихтематичних рамок академічного мистецтва й звернутися в своїй практиці живописця й графіка до відтворення фактів і явищ реальної дійсності. Важливим етапом на цьому шляху буда поява одного з найвидатніших його мистецьких творів – картини “Катерина”
В роки навчання в Академії Шевченко починає активно працювати в книжковій графіці. В цей період він виконав ряд ілюстрацій до творів Г. Ф. Квітки-Основ'яненка (малюнок «Знахар» до однойменного твору), М. В. Гоголя (сепія «Зустріч Тараса Бульби з синами»), М. І. Надєждина (малюнок «Католицький чернець» до твору «Сила волі»), В. Шекспіра (малюнок «Король Лір» до однойменного твору) та автоілюстрацію до своєї поеми «Слепая» (малюнок «Сліпа з дочкою»).“Сліпа з дочкою”“Зустріч Тараса Бульби з синами”
У цей період Шевченко виконав у різній техніці (олія, акварель, олівець тощо) значну кількість творів портретного жанру, які засвідчили подальше його зростання як портретиста. В порівнянні з портретами попереднього періоду ці творивідзначаються значно глибшим проникненням у внутрішній світ людини, вищим рівнем мистецького виконання, більшою різноманітністю композиційних прийомів.“Портрет Маєвської”“Портрет Горленко”“Портрет А. Лизогуба”
За тематикою малюнки-пейзажі Шевченка 1843-1847 рр. можна поділити на дві групи. До першої належать зображення сільських краєвидів, які чимось приглянулись художникові, до другої - пейзажі з зображенням історичних та архітектурних пам’ятників. За тематикою малюнки-пейзажі Шевченка 1843-1847 рр. можна поділити на дві групи. До першої належать зображення сільських краєвидів, які чимось приглянулись художникові, до другої - пейзажі з зображенням історичних та архітектурних пам’ятників.
чином,селян з їхніми щоденними заняттями,а також речей господарського побуту та свійських тварин(вози,чумацькі мажі,ясла,корита,корови,свині…). Особливо улюбленими пейзажними мотивами Шевченка є зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів річок, ставків, урочищ.
Особливий інтерес викликають малюнки, присвячені зображенню історичних та архітектурних пам’ятників, пов’язаних з подіями визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького. Це, передусім, малюнки “Богданові руїни в Суботові” та “Богданова церква в Суботові”.
. За час перебування в експедиції у 1848 і 1849 рр. Шевченко виконав з науковою метою значну кількість малюнків із зображенням приаральських краєвидів, у яких виявив себе неабияким майстром реалістичного пейзажу(“ Пожежа в степу ”, “Форт Кара-Бутак ”, “Джангис-агач”, “Укріплення Раїм”, “Крутий берег Аральського моря ”,“Низький берег острова Ніколая ”, “Місячна ніч на Кос-Аралі”).
В останні роки заслання (1856-1857) Шевченко виконав ряд жанрових творів на біблійні, античні та літературні теми (“Благословіння дітей”, “Святий Себастян”, “Мілоп Кротонський”, “Нарцис та німфа Ехо”, “Діоген”, “Телемак на острові Каліпсо” та деякі інші), в яких він продемонстрував свою високу майстерність рисувальника.“Телемак на острові Каліпсо”“Нарцис та німфа Ехо”“Діоген”
За короткий час напруженої праці Шевченко досяг у галузі офорту й акватинти таких успіхів, що став одним із найвидатніших офортистів в Росії. У цій техніці він виконав у 1858-1860 рр. ряд портретів (художника-академіка Ф. А. Бруні, конференц-секретаря Академії мистецтв П. Толстого, видатного скульптора П. К. Клодта та ін), а також кілька своїх автопортретів, датованих 1860 роком.
1861 р. Автопортрети останніх років Шевченко виконував на основі фотографій, за винятком автопортрета з свічкою, в основу якого покладено малюнок, зроблений художником ще в молоді роки. Як правило, це зображення погрудні, більш-менш однотипні за композицією, хоч з боку манери виконання відзначаються певною різноманітністю.