Презентація " Опис рослини в художньому стилі"

Опис рослини. Кульбаба

Що ми знаємо про цю рослину?

Синонім – це……. В українській мові кульбаба відома під понад двома десятками синонімів: купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки

ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВАЕтимологія – це (від грец. ἔτυμον «правда», «істина» і грец. -λόγος — «слово, наука») — розділ лінгвістики, розділ порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність прийомів дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування. Українське «кульбаба» утворене, певно, від ранішої форми *кульбава (що змінило вимову внаслідок асиміляції), похідної від праслов.*kulьbava květka («квітка, здатна до загинання, округлості»).

Назва пов'язана з тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його ротом («Кульбабо, розвернися!»), розривається на кінці на 3—4 частини, що загинаються у боки. Латинська назва taraxacum виникла внаслідок латинізації арабської (tharakhchakon) або перської (talkh chakok) назви іншого складноцвіту. Біномінальна назва Taraxacum officinale означає «Кульбаба заспокійлива».

Кульбаба лікарська. Суцвіття кульбаби лікарськоїПлід кульбаби

Науковий опис кульбаби. Рослина заввишки 10—40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Головний корінь відносно товстий, зазвичай вертикальний, малогіллястий. Корені, розрізані на шматочки навіть у півсантиметра, дають листочки і потім цілі рослинки. Стебла квіток безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками.

Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7—10 мм заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Жолобки на листках збирають вологу і направляють її струмками до кореня.

Квітколоже голе, усі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Жовта головка кульбаби — не окрема квітка, а цілий «кошик» з квітами: кожна квітка має вигляд трубочки з п'ятьма зрощеними пелюстками, з прирослими до них п'ятьма тичинками, бічні квітки мають пелюстки, які виросли в довгі язички

Суцвіття-кошики закриваються в другу половину дня і у вологу погоду, оберігаючи пилок від намокання. У ясну погоду кошики відкриваються о шостій годині ранку і закриваються о третій годині дня. За суцвіттям кульбаби можна дізнаватися час. Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.

Квітне у травні-липні; сім'янки дозрівають приблизно через місяць після початку цвітіння. Нерідко спостерігається повторне цвітіння та плодоношення протягом усього літа. У кульбаби велика здатність розповсюджуватися. Дозрівши плоди-сім'янки розправляють зверху парасолькою білі волоски, як парашут, і летять за вітром у різні сторони. Один кошик квіток дає до двохсот насінин, а вся рослина — до трьох тисяч.

І якщо кожна кульбаба займає площу в 20 квадратних сантиметрів, то до десятого поколін-ня, якби всі рослини ви-живали, знадобилася б площа в п'ятнадцять ра-зів більша, ніж поверхня земної куліАле не з усіх насінин виростають кульбаби, більшість їх гине.

Місце поширення. Росповсюдження

Кульбаба лікарська — дуже поліморфний вид, який має численні апоміктичні форми. Деякі дослідники розглядають їх як самостійні види. Однак всі вони при заготівлі не відрізняються і використовуються в медицині нарівні з типовою формоюІКульбаба лікарська росте в зріджених мішаних і листяних лісах, як бур'ян на лісо-культурних площах, у розсадниках, парках і лісопарках, трапляється на пустирях, поблизу жител, доріг, по узліссяхІІМешкає зазвичай в місцях з пору-шеною природ-ною рослинністю, на слабозадер-нених ґрунтах, особливо поблизу житла. ІІІУ цих умовах вона нерідко утворює значні за площею зарості. На поруше-них розорюванням і випасом лугах кульбаба не дуже рясна.

Тіньовитривала рослина. Поширена всією Україною, особливо у лісостепових районах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській , Харківській і Львівській областях. Запаси сировини значні.

Переробка та зберігання. Заготовлюють корені кульбаби пізно восени в фазі в'янення її листків або рано навесні. Рослини викопують лопатами, обтрушують землю, обрізають ножами залишки листків, кінчик кореня, кореневу шийку і тоненькі бокові коріння. Викопані корені миють у холодній воді, і протягом кількох днів пров'ялюють на відкритому повітрі, поки з них не перестане виділятись молочний сік. Потім сушать, розклавши тонким шаром на папері або на тканині на горищах під залізним дахом з хорошою вентиляцією або під навісами. У печах або сушарках сушать при температурі 40-50°. Вихід сухої сировини становить 33—35 % від свіжозібраних. Сухі корені пакують у тюки вагою по 50—100 кг. Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях протягом п'яти років.

Використання. У народній медицині цю рослину застосовують як апетитний, кровоочисний, сечогінний, жовчогінний, проносний засіб, при хворобах жовчного міхура, печінки, при водянці, діабеті, базедовій хворобі, геморої, хворобах нирок і сечового міхура, для поліпшення обміну речовин. Корені застосовують при венеричних хворобах, болях у животі, квітки — при ревматизмі, підвищеному тиску крові, безсонні. Молочним соком закапують очі при трахомі, запаленні очей, застосовують його при сухій екземі.

«Божа кульбабка» (кульбабця, кульбабка) — жартівливе найменування тихеньких, благеньких старих жінок: «Діти не думають про завтрашній день, вони не прораховують своїх кроків навіть на дещицю наперед. Чи вони діти, чи здитинілі старі? Ті Божі кульбабки також не від світу цього»  (Г. Паламарчук); «Бабуся моя, Лізавета, поїла бідаку чаєм, про неї нічого й говорити — кульбабка, та й годі» (Олесь Ульяненко).«Кульбабове вино» — роман Рея бредбері 

А чи знаєте ви що…..?

 світі налічують понад 1000 видів кульбаб – типових представників родини Айстрових (Складноцвітих).

Життєвий цикл кульбаби – близько 2-х років. Подувши, вітер розносить сім’янки кульбаб на великі відстані, і, приземлившись у тому місці, куди він їх заніс, на наступний рік дадуть вони розетку листків, у центрі якої піднімуться жовті кошики квіток. А зовсім скоро на місці кошиків з’являться нові пухнасті кульки, які знову й знову будуть долати відстані.

Оскільки кошики кульбаби відкриваються о 6-й годині ранку, а закриваються о 10-й, її можна використати для оформлення квіткового годинника (у Чернівцях такий годинник прикрасив Турецьку площу), що й зробив свого часу Карл Лінней.

фонтан під назвою «Кульбаба» став мало не одним із символів Києва (на Хрещатику), Тернополя (вул. Чорновола, у 2008 році до нього додано 4 гейзери) та Івано-Франківська (на площі перед готелем «Надія»). Тоді як серед 10-ти найвідоміших фонтанів Львова є 2 квіткові фонтани: «Кульбабка», що стоїть навпроти пам’ятника королю Данилові на площі Галицькій, та «Кульбаби» – перед входом до парку культури з вул. Вітовського.

Про кульбабу можна прочитати в різних письменників

Іван Нечуй-Левицький «Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі»

Микола Руденко«Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух». 

Валентина Хлопкова. Немов ліхтарики яскраві в траві розкидані рясні, кульбабок усмішки ласкаві нас зігрівають навесні.

Натан Уілсон «Вогонь з кульбаб»…Кульбаба була розжарена і виблискувала, як зірка. Вона простомогла б замінити собою сонце. Генрі моргнув, і сяйво  зникло. Перед ним була маленька світла лугова квітка, і більше нічого. Генрі дозволив очам розфокусовуватись, і щось в його голові звільнилося, так що час немов потік крізь нього, одночасно залишаючи його осторонь.  Він дивився не на кульбабу, а нібито крізь неї на щось інше. На те, що було одночасно і всередині, і зовні, заповнюючи той же простір, що займав саму квітку. У Генрі пульсувало в голові, і він знову трохи не моргнув. 

Весь навколишній світ немов розчинився: зник вітер, тіло ігнорувало гуркоти грому. Якесь слово обпалювало кінчик його язика  думку, яка ось - ось повинна була сформуватися в його мозку. І тоді він побачив. Спочатку це виглядало як вогонь, немов квітка була обійнята полум'ям. Але жодна її  частинка не затягнулася в'яненням абожеврінням, не звернулася в попіл. Кульбаба жила в цьому полум'ї. Чи полум'я було його життям. Не звертаючи уваги на сльози, що текли  з очей, і біль, що випалює свої ініціали в його голові, Генрі вдивлявся все пильніше і раптом побачив все по-іншому.

Перед ним була річ, форма, символ - слово, що звивається ізмінюється, безладна історія, що палахкотить. Несподівано, на секунду, усе це зійшлось до купи,  і він почув її. Він бачивкульбабу. Він чув кульбабу. Чув руде і жовте, бачив молочний сік, що тік по її  жилах, відчував її  дихання. Генрі протягнув руку…

Схема художнього опису- загальне враження;- чому предмет викликає таке враження;- оцінка предмета;- ставлення до нього.

Складання опорної схеми. Кульбаба – це… Що нагадують нам кущики, квітки кульбаби ? Де ростуть? Якого кольору ці квіти? Чому назвали квітку кульбабою? Пелюстки Стебельце Листя Чи подобається вам квітка?