Презентація "Осмислення минулого в казці І.Нечуя-Левицького «Запорожці»

  Осмислення минулого в казці І. Нечуя-Левицького «Запорожці»

Іван Нечуй-Левицький

Тема: нагадування сучасникам про призабуту славу Запорізької Січі та запорожців – захисників та оборонців всього українського. Ідея: уславлення героїки минулого українського народу – гімн волі та мужності запорожців.

Люди, які тікали від панського насилля, селилися на вільних землях,  називали себе козаками, що означає – вільна людина.

Козаки були дуже відважними і не боялись смерті, тому на голові залишали лише чуба , який попереджував ворога, що козак не боїться загинути в бою…

Характерник - чарівник, чаклун, для якого не існує жодних перешкод. Характерник не боїться ніяких небезпек, бо знає багато замовлянь. У пізніші часи - козак-чаклун.

Козаки жили на Січі. Січ – це дерев’яний замок, який оточував глибокий рів і височезний вал з дозорними баштами і бійницями для гармат, дерев’яний частокіл – все це говорило про те, що тут живуть лицарі.

Посередине Січі знаходився Майдан для навчання військової справи. Також козаки на ньому голосували за Гетьмана і карали тих, хто порушив закони запорізьких козаків. Посередині майдану стоїть церква Покрови Пресвятої Богородиці – заступниці усього козацтва.

Козаки дуже швидко плавали по Дніпру і Чорному морі на своїх чайках - це  човен, видовбаний з верби або липи, борти обшиті дошками. На борту підв’язаний пояс з очерету, який захищав чайку при обстрілі і не давав потонути чайці.

Івана Нечуя-Левицького особливо приваблювала українська старина, історія славного козацтва. Образи гетьманів, запорожців були для нього уособленням національного ідеалу, волелюбності і нескореності духу народу, його кращих якостей. 

Загляньмо у словник. Лоцман – провідник суден, добре обізнаний із певною ділянкою моря, річки або каналу. Дніпровські пороги – кам'янисті поперечні підвищення дна річки, що перетинають її спокійну течію. Байдак – великий човен. Ненаситець – найстрашніший та найпідступніший поріг на Дніпрі, де розбивались човни і гинули люди. Характерник – чарівник, козак-чаклун. Запорозький кош (кіш) – козацький військовий табір на чолі з кошовим отаманом. Шинкарі – продавці.

Карпо Летючий – молодий лоцман. «він був потомок славних запорожців і мав увесь хист, всю вроду запорозьку. Високий, чорнявий та кучерявий! Гарний з лиця, гарний станом, кругом гарний, ще й до того сміливий! …»

Запорожці – мешканці підводного світу різного віку. «На їх були високі чорні шапки з червоними верхами, сині кунтуші з рукавами на одкид»; «вони були високі, рівні, дужі! Такі вони були гарні на вроду, що він (Карпо) таких людей не бачив ні між панами, ні між простими селянами».

Казка «Запорожці» - справжній гімн волі, нагадування сучасникам автора про героїку минулих днів.