В гостях у автора Василь Скуратівський – український письменник, прозаїк. Василь Скуратівський народився 29 жовтня 1939 року у селянській родині на Житомирщині. Дитинство та юність провів на хуторі Великий Ліс. З дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником. Надсилав до районної газети вірші, байки, невеличкі статті. За якийсь час їх почали друкувати. У 1987р. вийшла книга В. Скуратівського «Берегиня» — найвідоміша з його праць, завдяки якій в Україні стали якомога більше дізнатися про своє коріння, культуру і традиції рідного народу.
Свято Великодня – найвеличніше в Україні. Його ще називають Воскресінням — на честь воскреслого Ісуса Христа. Свято виникло із глибокого переконання людей у неминучій перемозі світла над темрявою, добра над злом, а життя над смертю. В ці дні діти бавляться у весняні розваги, водять гаївочки, а хто умілий — напередодні Великодня, у четвер, розмальовує яєчка-писанки. Бабусі та матусі в четвер і суботу печуть святкові пасочки та прикрашають їх.
Легенда. Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням, глиною, землею кидати в нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі – зробиться з нього писанка, торкнеться глина – обернеться на крапанку, а як торкнеться земля, то перетворюється на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай розфарбовувати яєчка до Великодня.
ОЙ, ВЕСНО, ВЕСНО, ДНЕМ КРАСНА (Василь Скуратівський) Великдень виявився теплим. Подвір’я рясно вкрилося дрібним моріжком, і мені велено очистити його від сміття. Зготовленим з березових дубців ві ником я ретельно вишкрібую моріжок, який за декілька днів укриється барвистим килимом, і наше подвір’я набере празникового вигляду. Сьогодні лишень четвер. Через двійко днів відзначатимемо одне з найбільших свят — Великдень, або, як ще називають у нас, Паску. Бабуся сьогодні пектиме обрядовий хліб — сонячні паски; вони і насправді подібні до небесного світила: округлої форми, а зверху змащені жовтком — справжнісінько так, як усміхається на сході дня і прощається в надвечір’я сонце з нами. Завтра бабуся фарбуватиме в цибулинному луш пинні свіжі яєчка. Я вже навіть відібрав кілька таких; а що, думаю собі, як вони виявляться добрими моцаками, і я в сусідського Толика, граючись у навбитки, виб’ю всі крашанки. Ото буде дивина, бо він щороку виграє у мене. А ось субота — особливий день.
Хоч і кажуть, що субота — не робота, помийсь, помаж і спати ляж, але в цей день треба завершити всі передсвяткові клопоти.І не тільки лягти на спочинок, а й відбути всенощну службу. Але то вже стосується бабусі. У надвечір’я вони прикрили кошик, виплетений з вербових дубців, вишитою полотниною, на якійряснів напис: «Христос воскрес! —Воістину воскрес!», упакували дві паски, кілька крашанок, шмат запеченого сала, кружельце ковбаси та порційку меду. Коли ж стемніло, ми разом з сусідськими однолітками понесли поклажі на посвяту. Я ще насолоджувався досвітковим сном, як бабуся розбудили мене:— Очуняйся, внуче . Не гоже проспати великодневий досвіток сонця. Там, біля мисника, у глиняній мисці вода і двійко посвячених крашанок. Умийся джерельною водою й потри галунками щоки, щоби і в тебе вони були такими ж рум’яними. А вже потім розговіємось. Я швиденько вмився, зодягсь у празниковий костюмчик, і ми всією родиною вийшли на подвір’язустрічати перші сонячні промені.
Бабуся стали на коліна, склали долоні:— Сонечко наше красне, світе наш прекрасний, будьте нам у поміч! — мовили так лагідно, мовби до живої істоти, і тричі проказали: «Христос воскрес!», на що я, мама і тато відповідали гуртом — «Воістину воскрес!». Перехрестившись і уклінно схиливши голови до молодого сонця, що вилузувалося з-підгоризонту, мовби жовток із яєчка, пішли до хати. На столі було повно смаковитих наїдків — буженина, ковбаси, холодець, пузатилася рум’яна паска і пов на мисочка крашанок. Я так зголоднівся за такими харчами упродовж довгого посту, що одразу потягся за шматочком ковбаси.— Так не гоже робити! — посерйознішав тато. — Спочатку потрібно похристосуватись, помоцакуватися крашанками, скуштувати скибочку свяченої паски, а вже потім їсти все інше. Тільки-но ми здійснили цей обряд, як на порозі з’явився дід Тарас. Тричі проказавши традиційне «Христос воскрес!», наостанок мовив:— З Великоднем будьте здорові!
Бабуся одразу ж запросила до столу. Наш добрий гість вийняв з кишені дві крашанки й подарував мені, наголосивши, що вимоцокував найтвердіші яєчка. Добряче розговівшись, я взяв дідусеві та свої яєчка і пішов до сусідського Толика. Тепер, тішивсебе, я виграю у нього всі великодні крашанки … Запитання до твору. Яка тема, головна думка, мета цього твору?Як готувалуся до Великодня у четвер?Прочитайте опис паски, яку пекла бабуся?Що робитимуть у п’ятницю?Чому субота – особливий день? Як зустрічали великодній світанок?З чим автор порівнює молоде сонечко?Що стояло на святковому столі?Який подарунок приніс дід Тарас?Чим крашанка відрізняється від писанки?
Хвилинка - цікавинка. З давніх-давен вважали яйце символом нового життя, тому і прикрашали його та наділяли магічною силою. Саме тому писанка стала символом Великодня, весняного оновлення та відродження. Традиція розписувати яйця на Великдень дуже поширена в Україні. Орнаменти та техніка розпису у різних регіонах нашої Батьківщини різні. У багатьох країнах Європи також є дуже цікавий звичай на Великдень ховати в саду кольорові або шоколадні яйця, які мають знайти діти. І вважають, що їх приніс кролик. Музей «Писанки», Коломия, Україна. Музей володіє колекцією понад 12 тис. писанок, представлених з переважної більшості областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії.