Презентація "Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Панас Мирний. Соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Підготувала. Викладач Університетського коледжу імені Бориса Грінченка Перевертун Ольга Петрівна

План. Основне про життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Історія створення роману «Хіба ревуть воли...»Перший український соціально-психологічний роман. Шлях Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва.

Список використаних джерел. Білик І. Зауваження до повісті “Чіпка” – К. : Либідь, 2008. – С. 26–29.Історія української літератури ХІХ ст. (70 − 90-ті роки). У 2 кн.: Підручник / За ред. О. Д. Гнідан. – К.: Либідь, 2006. – Кн. 1. – 300 с. Михайлин І. Л. Воли і ясла : до філософської інтерпретації роману Панаса Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” / Ігор Михайлин // ХІФТ. – 1998. – Т. 2. – С. 61–74. Слоньовська О. В.; Мафтин Н. В.; Вівчарик, Н. М. Українська література (профільний рівень). Київ: Літера ЛТД, 2018. – 304 с. Фасоля А. М.; Яценко, Т. О.; Уліщенко, В. В.; Бійчук, Г. Л.; Тименко, В. М. Українська література. Київ: Педагогічна думка, 2018. – 198 с.

Панас Мирний(Панас Якович Рудченко)1849-1920«Була мета, висока й благородна, яка спонукала його працювати ночами, вслухаючись у голоси, що долинали з мороку вируючої дійсності. Цілеспрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника засвідчує, чим жила ця людина – суворий літописець епохи». Олесь Гончар«Панас Мирний належить до найвизначніших наших повістярів і визначається особливо влучною характеристикою дійових осіб та поглибленням їх психології».Іван Франко

Про автора. Справжнє ім’я: Панас Якович Рудченко13 травня 1849 – народився в сім’ї дрібного чиновника у Миргороді. Навчався у Миргородському парафіяльному училищі, а згодом — в Гадяцькому повітовому училищі. У 14 років вступає на чиновницьку службу (пройшов шлях від канцеляриста, помічника бухгалтера до дійсного статського радника в губернському казначействі).

Батьки Панаса Мирного. Батько – Яків Григорович,бухгалтер у повітовому казначействі. Мати – Тетяна Іванівна, походила з родини козельського регістратора Гординського.

Про роботу в канцелярії«Серце моє наливалось огнем, у грудях ходили прибої гніву… О, чим я тобі відомщу, ти, кляте життя, невільне, підданське! Чим я тобі вимещу, дурний начальнику, за твої даремні попріки, за твоє огидне і неправдиве слово? Нічим? Ні, я виставлю тебе на показ усьому, твої дурні привички, твоє насилування людської совісті…».

З дружиною Олександрою Михайлівною. З братом Іваном (Біликом)

Літературний дебют1872 р. на сторінках львівського журналу «Правда» з’явилися вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав» досі нікому не відомого автора – Панаса Мирного. «Певно, не хоче, щоб його прізвище було відоме… В нас на Україні доволі одного погуку, щоб чоловіка з місця скасувати і пустити без шматка хліба. Вважайте на це». Микола Лисенко

Тематика творчості Панаса Мирноготема розбійництва («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)історія збезчещеної дівчини-наймички («Лихий попутав», «Повія»)бідування селянської родини, возвеличення материнства й чистоти дитячої любові («Морозенко»)висміювання кар’єризму («Лови»)роздуми про соціальну правду і несправедливість («Казка про Правду і Кривду»)мрії про майбутнє суспільство («Сон»)

Особливості стилю Панаса Мирногоенциклопедичність, панорамність зображених картин; осмислення і змалювання життя в історичних, соціальних, побутових аспектах; глибокий психологізм, відтворення життєвого шляху людини як сукупності соціальних умов і психологічних чинників; багатоплановість романів, велика кількість персонажів; поєднання розповіді з оповіддю; звернення до прийомів спогадів, сновидінь, марень для зміщення часових площин.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — роман-епопея з народного життя

Історія створення. Весна 1872 – під час подорожі автор почув відзника історію реального розбійника – Василя Гнидки, відомого грабунками й вбивствами. Осінь 1872 - завершення повісті «Чіпка» 1874 – публікація у журналі «Правда» нарису «Подоріжжя із Полтави до Гадяча». Автор висловив думку про ставлення народу до таких людей: «народ вибачає своїм самим лютим зарізякам, часто й густо величає їх нещасними й безталанними».

Історія створення (продовження)Брат Панаса Мирного, оцінив повість, після чого брати у співавторстві підготфольклорист і літературний критик Іван Білик критично ували роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 1875 - твір було завершено, тривалий час він не виходив друком через цензурні заборони. 1880 – перша публікація у Женеві (в друкарні Михайла Драгоманова).1903 – перше легальне видання твору за в Російській імперії під назвою «Пропаща сила» (у журналі «Киевская старина» ).

«Подоріжжя од Полтави до Гадяча»«Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого злющого зарізяку?»«Василь Гнидка — безталанна дитина свого віку...» «...здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну споминів»

Символіка назви. Назва твору відсилає до цитати з біблійної Книги Йова (Старий Заповіт): «О, хто б узяв і зважив моє горе?.. І Божий страх на мене ополчився. Хіба рика онагра серед паші? Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Воли — символ уярмленого селянства, яке зображується в соціальних умовах, що можуть штовхнути людину на «слизьку дорогу», зробити з неї «пропащу силу», утіленням якої стає головний герой роману — Ничипір (Чіпка) Варениченко.

Паспорт твору. Художній напрям (стиль) : реалізм. Рід: епос. Жанр: соціально-психологічний роман. Тема твору: змалювання столітньої історії одного села (с. Піски) до і після реформи 1861 року. Під час доопрацювання задуму автори заглиблювалися в історію, через що роман почав скидатися на будинок «із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом» (академік О. Білецький).

Соціально-психологічний роман. Соціально-психологічний роман – великий епічний твір, у якому соціальні процеси й суспільно значущі події зображуються через розкриття психологічних станів персонажів. Риси соціально-психологічного роману:розкриття психології людини на тлі важливих соціальних процесів;сюжетна багатолінійність;значний обсяг твору;зображення долі багатьох персонажів; зображення персонажів у складних життєвих ситуаціях. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного став першим соціально-психологічним романом в українській літературі.

Тема роману «Хіба ревуть воли...»Тема роману — зображення історії села Піски, життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпацтва та його залишків, напередодні й під час реформи 1861 року, долі правдошукача-бунтаря, «пропащої сили» Чіпки Варениченка.

Композиція і сюжет. Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на розділи (30), що становлять художню цілісність, мають завершений зміст. Перша частина — змалювання дитинства і юності головного героя. Друга присвячена історії села Піски. Третя й четверта - розкривають трагедію Чіпки, її витоки, розвиток, завершення. Роман має основну та другорядні сюжетні лініїГоловна сюжетна лінія пов’язана з розгортанням долі селянина-бунтаря Чіпки Варениченка. Другорядні — це лінії Грицька, Христі, родини Ґудзів, Мотрі, панів Польських, а також Лушні, Матні, Пацюка.

Сюжет і композиція. Роман має п'ять сюжетних ліній: Доля «пропащої сили» — Ничипора Варениченка. Доля Максима Ґудзя (батька Галі — дружини Чіпки). Доля Грицька Чупруненка (друга Чіпки).Історія села Піски.Історія панів Польських.

Проблематика роману{C4 B1156 A-380 E-4 F78-BDF5-A606 A8083 BF9}Тогочасні проблеми. Вічні проблеми. Кріпацтво;бідність безземельних селян; свавілля поміщиків; позашлюбні діти;порядки в земствіЗлочин і кара;кохання, родинне життя; батьки і діти;добро і зло;«Пропаща сила»; життєвий вибір

Три соціальні пласти епохи. Пани і чиновники Представники селянства. Нащадки козаків

Система персонажів. Нечипір (Чіпка) Іванович Варениченко – головний герой, «правдошукач». Мотря Жук – мати Чіпки.Іван Вареник (Притика, Хрущ, Хрущов) – батько Чіпки, двожон, забрали у москалі. Баба Оришка – бабуся Чіпки, мати Мотрі, найрідніша людина для Чіпки, її смерть стала першим важким ударом для хлопця. Дід Улас – пастух, у якого Чіпка й Грицько в підлітковому віці служили підпасичами. Грицько Чупруненко – друг Чіпки, сирота, добрий господар. Христя – дружина Грицька, сирота. Галя – дружина Чіпки, вперше з’явилася у першому розділі «Польова царівна». З неблагонадійної родини злодія Максима Ґудзя і крадійки Явдохи. Повісилася, дізнавшись про вчинок Чіпки.

Чіпка (Ничипір) Варениченко. Образ селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, котрий зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Розбійництво Чіпки коріниться в його індивідуально-психологічних особливостях. В. Євдокимов. Малий Чіпка.

Од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану, — йшов молодий чоловік. "Не багатого роду!" — казала проста свита, накинута наопашки, — "та чепурної вдачі", — одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу...

«Ішов справді парубок. На перший погляд — йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгообразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке— дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою...»

Обставини життя Чіпки. Негативні впливи. Позитивні впливи. Дитинство байстрюкадобродійна поведінка й повчання баби Оришки та діда Уласа. Отроцтво наймитакохання до ГаліВідсудження земліматерині протести проти непристойної поведінки сина. Концепція Пороха про панування неправди у світіродинний затишоклихе товариство, що штовхало до злодійстваобрання Чіпки в земствопоразка в земській боротьбі проти панствагосподарські успіхи

Психологічні особливості Чіпкикомплекс байстрюка; пережиті дитячі образи, що позначаються на поведінці хлопчика (невеселе, вовчкувате, тихе…);суперечливість душевних поривів малого Чіпки: він прагне бути добрим, здатен поетично відчувати красу — і легко засліплюється якимось почуттям, буває жорстоким (як в епізодах із горобцями чи з Бозею, зображеним на іконі);мимовільна жорстокість, імпульсивність, безоглядність, прихована злість;Чіпка не такий, як усі; для Грицька він узагалі «парень добрий, та тільки чудний собі».

Історія життя Чіпки. Падіння

Грицько Чупруненко – друг Чіпки. Сирота, батьки померли під час епідемії холери, змалку жив біля далекої родички-удови, а вже потім у діда Уласа. Його життя в підпасичах таке ж, як і в Чіпки, — голодне роздолля із сухарями чорними, як земля. Життєва філософія — «своя сорочка ближче до тіла».

Максим Ґудзь – свекор Чіпки, батько ГаліНе знав кріпацької неволі (його дід Мирон відстояв козацьке звання). Батько віддав Максима у солдати. Одружився зі злодійкуватою Явдошкою. Після Кримської війни вийшов у відставку, повернувся в рідний край та збудував біля Пісок дім.Інша сторона «пропащої сили» – на відміну від Чіпки прагне тільки наживи.

Пригадуємо сюжет твору. Частина ІІ. Польова царівна. Чіпка навесні пішов подивитися на свою ниву й познайомився там із загадковою дівчиною. Вона запала йому в душу.ІІ. Двужон. За 20 років до волі в село Піски прийшов чоловік, назвався небожем Карпа Окуня, одружився з бідною дівчиною Мотрею. Незабаром Остап Хрущ покинув сім’ю, пішов на заробітки. З Дону прийшла звістка, що він не Хрущ, а Іван Вареник, вже одружений. Остапа віддали в солдати, а Мотря народила у важких муках сина Нечипора.ІІІ. Дитячі літа. Мотрю цуралися люди. Жили вони з матір’ю й сином дуже бідно, тяжко працювали. Баба Оришка доглядала онука, розповідала казки. Однолітки ж не приймали хлопця, називали «байстрюком». Мати часто лаяла й била Чіпку, за це він її не любив. IV. Жив-жив! Чіпка 12 років жив без друзів. Коли його здали в найми до багатія Бородая, за свою образу він ледь того не спалив. Навесні найняли Чіпку до діда Уласа пасти овець. Там хлопець подружився із сиротою Грицьком, полюбив діда. Били з другом горобців, бо, як казали, ці птахи раділи мукам розп’ятого Христа.

Частина І (продовження)V. Тайна-невтайна. Чіпці подобалася робота в діда. Мотря дістала в спадщину від родича шматок землі. Померла баба Оришка, і це стало для хлопця справжнім горем. Дід Улас розповів Чіпці про його батька, і той задумав помститися панові. VI. Дізнався. Прийшла для кріпаків воля, але треба було одробити ще два роки. Громада відмовила Чіпці, не взяла пастухом, чим тяжко образила. Чіпка став працювати на своїй землі, завів господарство. На своєму полі зустрів дівчину Галю, дочку багатого хуторянина, й закохався в неї. VII. Хазяїн. Грицько пішов на заробітки, тяжко працював, заробив грошей і, повернувшись у село, купив хату й землю. Одружився з наймичкою Христею, зажили вони в любові та злагоді. «Отак треба на світі жити!»

Частина ІVXXIII. Невзначай своїЧіпка вдень завзято працював, а ввечері зустрівся з друзями-розбійниками, й пішли вони «ловити рибу». Потім повернулися до хутора Максима Ґудзя з возами награбованого. Явдоха пригощала братчиків. Раптом вийшла Галя, задивилася на Чіпку. Після вечері поділили гроші та лягли спати. Чіпка вийшов надвір. І тут з’явилася Галя. Чіпка зізнався ій в коханні. XXIV. Розбишацька дочка. Чіпка прийшов до Галі. Та сказала, що батько віддає її заміж за москаля Сидора. Чіпка запропонував їй вийти за нього. Галя погодилася, але якщо він покине розбійницьке ремесло, бо вона хоче жити чесно. XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без доліЧіпка пішов до Сидора й дав за Галю «відступне»XXVI. На своїм добріЧіпка заслав старостів до Ґудзя. Відбулися оглядини. Свахи не сподобалися одна одній. Зіграли весілля. Галя привезла великий посаг. У Чіпчиній хаті стало весело, гарно й мирно. Галя поважала свекруху, годила чоловікові. Дружили з Грицьковою сім’єю.

Частина ІV (продовження)XXVIII. Старе — та поновлене. В управі захотіли позбутися Чіпки. Згадали давню справу про вбивство сторожа й вигнали «по неблагонадёжности». Чіпка озлився. А тут тестя Максима дуже побили під час його нічного «походу», і він помер. XXIX. Лихо не мовчить. Явдоха продала хутір і перебралася до Чіпки. З Мотрею не мирилися, почалися сварки. Чіпці це набридло, став пиячити. Зійшовся з колишніми товаришами. Почав знову красти. XXVII. Новий вік. Старий пан Василь Семенович Польський помер, місце предводителя зайняв його слабовільний син, а за його спиною управляв усім спритний Шавкун. Чіпку стали поважати люди, назвали його своїм представником у земстві.

Частина ІV (продовження)XXX. Так оце та правда! Настала зима. Братчики зібралися в Чіпки й надумали йти на хутір Хоменків. Повернулися всі в крові. Мотря заголосила. Раптом почула дитячий голос. Надворі була закривавлена дівчинка в одній сорочці. Сказала, що на хутір напали розбишаки, всіх побили й хату запалили, а вона випадково врятувалася. Мотря заявила у волость, Чіпку й братчиків заарештували. Галя, побачивши таку «правду» Чіпчину, повісилася. Восени йшла через село валка каторжан. Серед них був і Чіпка. Мотрю взяв догодовувати Грицько, незабаром вона й померла. А безневинно убитим хтось однієї ночі насипав високу могилу й поставив хрест.

Елементи композиції роману. Експозиція: знайомство Чіпки Варениченка й Галі Ґудзь (розділ «Польова царівна»). Передісторія: розповідь про Івана Вареника (Хруща, Хрущова, Притику) й Мотрю Жуківну (батьки Чіпки); про дитинство та юність Чіпки; про село Піски, про його закріпачення й розкріпачення; про панів Польських; про Максима Ґудзя та його службу в москалях. Зав'язка: у Чіпки забирають земельний наділ (розділ «Нема землі»). Розвиток дії: Чіпка намагається повернути землю, звертається по допомогу до Василя Пороха, який привчає хлопця пити горілку; Чіпка збирає компанію розбишак — Лушню, Матню, Пацюка. Кульмінація: убивство сім'ї Хоменків. Розв'язка: арешт Чіпки, самогубство Галі, відправлення Чіпки на каторгу.