Технологія « Незакінчене речення» … Перша світова війна відбувалася у… У ній між собою ворогували… До складу Антанти входили… До Троїстого Союзу входили… Бойові дії у ході Першої світової війни закінчилися укладанням… Країнами – переможцями в Першій світовій війні стали… Цю війну ми називаємо світовою тому що…
Паризька мирна конференція - міжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання мирних договорів з державами, переможеними в Першій світовій війні. 18 січня 1919 року Паризьку мирну конференцію відкрив прем’єр-міністр Франції Ж.Клемансо. На відкритті конференції були присутні 72 делегати з 26 суверенних країн і 4 британських домініонів.
Особа в історії Вудро Вільсон 28 президент США, обирався на цю посаду двічі. Спочатку був губернатором штату Нью – Джерсі, успішним реформатором. Із початком війни намагався дотримуватись нейтралітету, але поступово дійшов висновку, що США повинні вступити у війну на боці союзників проти Німеччини. Автор « 14 пунктів» – програми повоєнного облаштування світу. Учасник Паризької конференції та один з авторів Версальського мирного договору.
Особа в історії Джордж Клемансо Французький державний діяч. Політичну кар’єру почав з посад міністра внутрішніх справ,військового міністра, прем’єр – міністра. Мав прізвисько « Тигр», оскільки вирізнявся рішучістю і наполегливістю. Один з авторів Версальського мирного договору. Програвши вибори 1920 року, відійшов від політичної діяльності.
Особа в історії Д. Ллойд - Джордж Англійський державний діяч. Був членом парламенту від ліберальної партії, міністром торгівлі, потім – міністром фінансів. Мав блискучі ораторські здібності. На Паризькій мирній конференції був прихильником поміркованих вимог щодо Німеччини. У 1922 році пішов у відставку.
Особа в історії Вітторіо Орландо Італійський державний діяч, один з лідерів італійського лібералізму. Засновник італійської школи публічного права. Був депутатом Італійського парламенту, міністром освіти, міністром внутрішніх справ. Виступав за продовження воєнних дій Італією до переможного завершення війни. Висунув широкі територіальні претензії до Антанти як компенсацію за участь Італії у воєнних діях, що були відкинуті союзниками. У червні 1919 пішов у відставку.
Спільними зусиллями Німеччина була переможена. Тепер потрібно було вжити заходів, щоб у майбутньому з німецької землі не розгорілося полум'я нової війни. Владу в Росії захопили більшовики, які закликали народи до всесвітньої комуністичної революції. Це, природно, непокоїло переможців. Вони боялися, що полум'я комуністичної революції може охопити всю Європу й навіть Америку. Центральна і Східна Європа були дестабілізовані; на руїнах Російської та Австро-Угорської імперій внаслідок національного руху постали нові держави: Польща, Чехо-Словаччина та інші. Монарші династії Німеччини і Австро-Угорщини напередодні мирної конференції зреклися тронів й лише Велика Британія залишалася монархією. Британський і французький уряди підписали впродовж війни низку таємних угод. Зокрема, вони пообіцяли надати Японії особливий статус в Азії. За Лондонським договором 1915 р. союзні держави пообіцяли Італії, що вона отримає ряд територій тепер уже не існуючої Австро-Угорщини. Італія чекала на виконання обіцянки. Японія також наполягала на задоволенні її претензій в Азії.
Пароплав «Джордж Вашингтон» Вудро Вільсон « 14 пунктів» Вудро Вільсона : 1. Відмова від таємної дипломатії. 2. Мир без анексій. 3. Свобода мореплавства і торгівлі. 4. Необхідність скорочення озброєнь і встановлення гарантій для забезпечення роззброєння. 5. Справедливе врегулювання колоніальних проблем. 6. Визнання прав людей на самовизначення. Визволення і відновлення Бельгії. 8. Повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції. 9. Встановлення кордонів Італії. 10. Автономія народів Австро-Угорщини. 11. Визволення від німецької окупації територій Румунії, Сербії, Чорногорії. 12. Автономія для народів, що входили до складу Османської імперії. 13. Створення незалежної Польщі. 14. Створення Ліги Націй.
У центрі Дзеркальної зали споруджено невелике підвищення... Клемансо сідає в центрі довгого столу, обличчям до вікон. Справа від нього - президент Сполучених Штатів Вільсон, зліва -Ллойд Джордж. Місце маршала Фоша залишається вільним: він не схвалює договору, вважаючи, що «останній не забезпечує безпеки Франції». Вибиває три години. До зали входить дуже блідий, у ста-рому чорному сюртуку, новий німецький міністр закордонних справ Герман Мюллер. Раптом з'являється сонце. Воно освітлює тераси і листя парку, воно від-бивається в дзеркалах і всіх осліплює. Упівголоса Клемансо каже: "О сонце, супутник переможців! Сонце Аустерліца... Сонце Марни, залишся нам вірним! Зігрівай завжди наші серця і давню землю Франції!". ...О третій годині п'ятдесят хвилин підписання договору повноважними представниками закінчується. Лунає грім гарматних салютів...». (ТабуиЖеневьева. Двадцать лет дипломатической борьбы. Перевод с французского. Москва, Изд-во иностранной литературы, 1960, с. 38)
Оцінки Версальського договору « Ви можете позбавити Німеччину її колоній, довести її армію до розмірів поліційної сили і її флот до рівня флоту держави п’ятого рангу. У кінцевому підсумку це байдуже: якщо вона вважатиме мирний договір 1919 року несправедливим, вона знайде способи помститися переможцям» ( З меморандуму Д. Ллойд – Джорджа Ж. Клемансо і В. Вільсону від 25 березня 1919 року). « Територіальні статті Версальського договору залишали Німеччину фактично недоторканною. Вона, як і раніше, залишалася найбільшим національним масивом у Європі. Маршал Фош, почувши про підписання Версальського мирного договору, напрочуд правильно сказав: « Це не мир. Це перемир’я на двадцять років. Економічні статті договору були злісними і дурними до такої міри, що ставали явно безглуздими»( В. Черчіль. « ІІ світова війна»). « Навряд чи хоч одна з проблем, що була, власне кажучи, предметом протиборства, що розгорнулося в 1914 році, знайшла своє розв’язання в цьому трактаті – договорі, який аж занадто явно ігнорував ту думку, що вищою метою будб – якого логовору є мир»( Й. Фест « Гітлер. Біографія». Том 1).
Словник Мандатні території - загальна назва колишніх колоній Німеччини і деяких володінь Туреччини, переданих після Першої світової війни Лігою Націй для управління країнам-переможницям на основі мандата. Репарація – повне або часткове матеріальне відшкодування збитків, завданих війною, що виплачується переможеними переможцям. Анексія – насильницьке приєднання однією державою всієї або частини території іншої держави. Протекторат – форма колоніальної залежності, за якої держава зберігає деяку самостійність у внутрішніх справах, а її зовнішню політику визначає держава – метрополія ( протектор). Ратифікація - затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з моменту ратифікації набирає юридичної сили для даної держави.
Підсумки уроку Отже: 1. Паризька мирна конференція і Версальська система договорів поставила останню крапку в історії Першої світової війни. 2. Було вирішено долю Німеччини та її союзників. 3. Було закладено основи повоєнного облаштування світу. 4. Створено міжнародну організацію, покликану забезпечити мир і безпеку в світі – Лігу Націй. Разом з тим: 1. Не були повністю усунуті суперечності між провідними країнами, що привели до Першої світової війни. 2. Мирні договори з Німеччиною та її союзниками мали суперечливий характер і містили умови, що стануть причинами локальних конфліктів та нової світової війни.
Список використаних джерел 1. Воропаєва В. В. , Татаринов М. В. Плани – конспекти уроків всесвітньої історії ( новітній період 1914 – 1939 рр.). 10 клас / В. В. Воропаєва , М. В. Татаринов. – Харків: Ранок, 2003. – 239 с. 2. Мокрогуз О. П. Усі уроки до курсу « Всесвітня історія»10 клас. Стандартний та академічний рівні / О. П. Мокрогуз. – Х. : Основа, 2010. – 255 с. 3. Гриценко А. П. Усі уроки до курсу « Всесвітня історія», 10 клас. Стандартний та академічний рівні / А. П. Гриценко. – Х. : ВГ « Основа», 2012. - 239 с. 4. Полянський П. Всесвітня історія: підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень / П. Полянський. – К.: Генеза, 2010. – 254 с. 5. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Всесвітня історія 10 – 11 класи : Наочний довідник / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Х. : Веста, 2007. – 160 с. 6. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Всесвітня історія 10 – 11 класи : Наочний довідник / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Х. : Ранок, 2009. – 160 с. «Інтернет – ресурси» http://uk.wikipedia.org/wiki/Всесвітня історія XX століття. Частина II http://www.youtube.com/ http://school.xvatit.com/ http://osvita.ua/vnz/reports/world_history/ http://navigator.rv.ua/ http://cl.rushkolnik.ru/ http://ukrmap.su/uk-wh10/1255.html