Метафора (з грецьк. «перенесення» ) — слово чи словосполучення, яке переносить ознаки одного предмета або явища на інші на основі подібності чи протиставлення. Метафора: хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай. Епітети: тихий шепіт голублячий. Порівняння: неба край, як золото-поколото, ріка горить-тремтить, як музика, купаючи мене, мов ластівку.
✵ Які враження справив на вас цей запис? ✵ Яка основна думка поезії? ✵ Яка ідея поезії? ✵ Хто виступає ліричним героєм? ✵ Які почуття виникають у тебе на природі?✵ Чи вслухався ти в шум дерев? Коли? Які враження в тебе виникли?✵ Чи спостерігав ти, як біжать хмарки? Яка тоді була погода?✵ Чи слухав ти церковний дзвін? Поділись враженнями.✵ Чи почувався ти ластівкою в польоті?
Проведення фізкультхвилинки. Кіт збирався до роботи (потягуються)Та завадили турботи: (розводять руки в сторони) Треба висушить хвоста, (показують "хвіст")Накрутити вуса,Почесати живота. (гладять живіт) І помити писок. Цілий день такі турботи, (лічать пальцем)Що не встигнеш до роботи! (розводять руками, крутять головою).
Дослідницько-пошукова робота Порівняй настрій ліричного героя у віршах «Блакить мою душу обвіяла…» та «Гаї шумлять…» Що між ними спільного? {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Настрій ліричного героя «Гаї шумлять…»Настрій ліричного героя «Блакить мою душу обвіяла…»Вірш перейнятий радісним відчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, усміхається сонцю, квітам, любується чарівними хмарками, що біжать по блакитному небі. Ліричний герой ніби «розмовляє» з природою, звіряє їй свої найпотаємніші, найінтимніші почуття, захоплення яскравими барвами, гармонією вічно рухливої природи. А чи не є це пасивне замилування природою? Нічого спільного з пасивністю тут немає. Природа зображена активно діючою, вона захоплює поета («душі моїй так весело»), збуджує в нього найкращі почуття, викликає спражню музику в душі. Його хвилює все навколо: від маленького метелика до величної блакиті. Ліричний герой радіє, що живе серед такої краси, а ця вся краса зветься Україною. І тому водночас він проявляє свою любов до Батьківщини ("Добридень тобі, Україно моя!"). Хоча в другому вірші його піднесений настрій спрямований більш на всесвіт навколо, на природу в цілому, бо він не родить акцент на тому, що поля і гаї українські, він просто ними милується і дивується, "чого душі його так весело"... В обидвох поезіях ліричного героя переповнюють враження від навколишнього світу, від чарівної природи.
Скласти сенкан Природа. Сенкан — це вірш, що складається з 5 рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.1 рядок – слово, яке позначає тему (іменник)2 рядок – це опис теми, який складається з 2 слів (два прикметника)3 рядок – дія, пов’язана з темою, складається з 3 слів (це дієслова).4 рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.5 рядок – це одне слово — синонім до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок. Слова не мають повторюватися, і не мають бути спільнокореневими.1. Природа2. Чарівна,прекрасна3. Надихає,вабить,захоплює4. Природа-скарб цілого людства.5. Перлина світу.