Презентація "Переносне значення слів"

Переносне значення слів. Тропи. Тема уроку:

ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ ДИКТАНТ В,,личезний, коз,,ня, л,,вада, п,,нал, н,,су, чов,,н, ш,,л,,стіти, в,,с,,лкою, віт,,р,,ць, крап,,льки, д,,л,,гат; Арф,,яр, мавп,,ячий, без,,язикий, в,,їдливий, р,,яст, м,,ята, тьм,,яний, моркв,,яний, мороз,,яний, пів,,юрти; Тиж,,невий, зліс,,ний, заїз,,ний, хвас,,нути, плюс,,нути, улес,,ливий, пес,,ливий, шіс,,десят, щас,,ливий, контрас,,ний.

МЕТА УРОКУ:- поглибити знання учнів про переносне значення слів;- розкрити функціонально – стилістичні можливості тропів (епітетів, порівнянь, метафор);- учити визначати роль і доречність використання в тексті тропів (епітетів, порівнянь, метафор), їхню стилістичну функцію;- розвивати творчі здібності, логічне й образне мислення та мовлення, уміння аналізувати, досліджувати й порівнювати мовний матеріал творів художньої літератури, робити висновки;- виховувати любов до рідного слова, шану й повагу до духовної спадщини українського народу.

БАГАТОЗНАЧНІСТЬБагатозначність, або полісемія (від грецького роlу — багато і sema — знак), це здатність слова вживатися в різних значеннях і зберігати їх у мові. Наприклад: десятий клас; просторий клас; клас земноводних. Полісемія — результат розвитку лексичного значення слова. Серед кількох значень багатозначного слова лише одне є основним, тобто прямим. Таке значення слова здебільшого первинне, воно виникло разом зі словом. Пряме значення характеризується безпосередньою співвіднесеністю слова з реаліями життя, є назвою предмета, явища, ознаки чи дії. Решта значень — вторинні, переносні. Кожне пряме чи переносне значення слова — один із конкретних виявів мислення, сприймання людиною певної реалії життя, навколишнього світу й самої себе. Взаєморозумінню між людьми багатозначність слів не заважає: у спілкуванні слова завжди виступають у певному контексті.

ТРОПИТропи (з грецької trороs — поворот, зворот) — художні засоби — це слова і звороти, вжиті не в прямому, а в переносному, образному значенні. Тропи сприяють влучній і стислій характеристиці предметів, явищ, подій, допомагають дати їм оцінку, виявити певне до них ставлення. У науковому стилі тропи представлені як компоненти термінології: квітконіжка, заяча капуста, петрів батіг. У публіцистичному стилі тропи мають виразно оцінний характер: Слово «Вітчизна» наповнене для нас святим змістом (3газети). У художньому використання тропів виконує естетичну, зображальну функцію, посилює вплив і переконливість висловлення: Горить свіча душі моєї. І день, і ніч горить.... Горить... (Д. Іванов).

СЕРЕД ТРОПІВ РОЗРІЗНЯЮТЬ: • епітет: Люди біля каштанів теплі стають, весняні (М. Калитовська );• порівняння: Стану справжнім, як природа, як вечеря на столі (А. Демиденко);• метафору: Без землі непомітно черствіє людина (Д. Іванов);• персоніфікацію: Натомлену спину день ховав за дахами дач (Є. Плужник);• метонімію: Що ж, у вихідні доведеться засісти за Грінченка, Драгоманова (М. Стельмах);• синекдоху: Освіта потребує не лише мізків, а й сердець (З газети);• гіперболу: Гори зла моя б потуга із землі змела (А. Малишко);• алегорію: На шляху поступу ми лиш каменярі (І. Франко).

Епітет (з грецької epinheton — прикладка)- художнє означення. що виділяє та образно змальовує характерну рису чи ознаку предмета(явища), оцінює цю ознаку чи рису й викликає, або поередає певне до них ставлення. Епітети можуть виражатися: прикметниками: А вечір ласкавий, дрімотний (І. Жиленко);іменниками: Сад пісень захоплює в полон (О. Лупій ); прислівниками: Як солодко ще пахне гречка! (М. Фенчак);дієприкметниками та дієприкметниковими зворотами: Усі століття кровію политі, не вбили мови серце золоте (В. Гейт);дієприслівниками та дієприслівниковими зворотами: Біжать воркуючи струмки до повноводної ріки і там збивають жовту піну (М. Шпак).у народній творчості вживаються: степ широкий; сира земля; ясний світ.

ВПРАВА 234

Порівняння — увиразнення ознаки чи риси одного предмета через вказівку на подібність до іншого предмета, у якому ця ознака чи риса виступає особливо яскраво. Порівняння зосереджують увагу на найважливішому, найхарактернішому, виявляють до зображуваного певне ставлення, дають йому оцінку: Душа, мов калина, росте і цвіте без тепла (С. Пушик). Летіли роки, мов гусята сірі (Г. Чубач ). Найчастіше порівняння передають за допомогою слів ніби, наче, мов, немов, як. Проте буває, що ці слова пропускаються: Книги — морська глибина... (І. Франко). Крім того, порівняння може бути виражене іменником в орудному відмінку: Сірим струмком пролилася гадюка (Б. Олійник). Порівняння можуть передаватися не в прямій формі, а в формі заперечення: Багата моя Січ була не п’яним скопом — могутніми синами! (Б. Олійник). Виникнення нових, переносних значень спів пов'язане з перенесенням ознак з одного предмета на Інший за подібністю чи суміжністю самих предметів, явищ, понять (метафоричне вживання слів): густий борщ — густий голос: підошва черевика — підошва гори. Перенесення значення за подібністю з найпоширенішим, історично найдавнішим та найпрозорішим.

ВПРАВА 236

Метафора (з грецької metafora — переміщення, віддалення) — один із основних тропів, який полягає в уподібненні й перейменуванні явища на інше на основі подібності. До метафор належить і перенесения значень за роллю, функцією, тобто назва переміщається з одного предмета на інший у тому разі, коли вони виконують подібні функції: горить свічка — горить електролампочка. Метафора близька до порівняння — іноді її навіть називають прихованим порівнянням.

ВПРАВА 240

Різновиди метафори: Персоніфікація. Метонімія. Синекдоха.

Персоніфікація (уособлення) – це перенесення властивостей живих істот на предмети, явища чи абстрактні поняття, «оживлення» їх для більш яскравого та образного зображення. А на столику дихав чебрець. Лімузин ротулив чорні губи своїх дверцят. Фальшиве слово покаже зуби.

ВПРАВА 242

Метонімія – заміна одного слова іншим на основі суміжності (тобто тісного зв’язку). Читати Підмогильного – не сам твір, а його автор;Я з’їв цілу тарілку – не сам предмет, а що в ньому вміщено;Київ прокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.

Синекдоха – різновид метонімії. Заміна назви цілого предмета назвою його частини (однини замість множини і навпаки). Червона шапочка – на позначення всієї дівчинки – лише її головний убір;Ноги моєї тут не буде – на позначення цілої людини – тільки частина її тіла;Вчися шанувати копійку – на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

ВПРАВА 245

Синекдоха – різновид метонімії. Заміна назви цілого предмета назвою його частини (однини замість множини і навпаки). Червона шапочка – на позначення всієї дівчинки – лише її головний убір;Ноги моєї тут не буде – на позначення цілої людини – тільки частина її тіла;Вчися шанувати копійку – на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

Гіпербола – троп, в основу якого покладено надмірне й підкреслене перебільшення розміру, сили, значення предмета чи явища з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В. Сосюра Літота - троп, в основу якого покладено надмірне й підкреслене применшення розміру, сили, значення предмета чи явища з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності. Як то кажуть: дрібку солі, крихту хліба – все ділили.

Алегорія – (дав.-гр. ἀλληγορία — іносказання) — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Ми тільки ще каменярі на шляху до перемоги. Лев — сила, влада чи царювання. У нього однозначно – серце Прометея.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ § 14. ВПРАВА 250