ПетриківкаІсторія розпису сягає ще далеко до нашого народження. Ще за часів Запорізької Січі село було засновано в 1772 році останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським, та названо на його честь. В селі ніколи не було кріпацтва, мешканці села були вільні і могли співати, танцювати, малювати.
Петриківський розпис є в кожному українському домі - кухонні дощечки, вази, ложки, тарілки. Майстри Петриківського розпису додають у фарбу трохи лаку. Для нанесення орнаменту використовуються фарби на яєчній основі, масляні фарби, гуаш. Пензлі зроблені з котячої шерсті, сірниками, обмотаними м’якою тканиною або просто пальцями. Петриківський розпис
«Зернятко» – це простий мазок, форма якого залежить від форми пензлика. Він є одним з основних елементів петриківського розпису. Наступний елемент петриківського розпису – «криве зернятко», за допомогою якого утворюють пірчасте листя, пуп’янки, пелюстки квіток. Набираємо фарбу на круглий пензлик і починаємо наносити мазок, як і звичайне «зерня», але при натискуванні трохи повертаємо руку вправо чи вліво. Маємо викривлену півколом краплину. Петриківський розпис
Петриківський розпис. Виконання елемента «перехідний мазок»«Перехідний мазок» — накладається одним пензлем, але двома фарбами. При цьому сухий пензель умочують в одну (наприклад, зелену), а потім в іншу (наприклад, жовту) фарбу. На папері залишається слід від жовтої фарби, який плавно переходить у зелений.
Петриківський розпис. Щоб композиція виглядала закінченою, в петриківському розпису використовують «пітушіння», тобто з’єднання, як окремих мазків в квітах і листках, так і окремих елементів між собою. Це можуть бути тоненькі лінії, з’єднані в одній точці в квітках, уздовж центральної лінії в листі, або різноманітні «травинки», «пуп’янки», дрібненькі ягідки, бутончики, колосочки і безліч інших дрібних деталей, які розміщені навколо основних елементів чи вздовж стебла в букетах.