Презентація "Писемна і усна форми літературної мови"

Писемна і усна форми літературної мови

Літературна мова, ділове мовлення реалізуються у двох формах: писемній та усній

Писемна форма – основна форма мовлення ділових людей (листи, звіти, квитанції). Більше вимог щодо добору лексики, точності викладу. Часто вживаються складні синтаксичні конструкції: вживаються загальноприйняті структури документів, традиційні форми викладу. Писемна форма, в основному, монологічна, є вторинною у порівнянні з усним мовленням, фіксує чиюсь висловлену думку. Словесну інформацію доповнюють цифрові дані, схеми, таблиці

Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства. Зміст вислову залежить від інтонації, наголосу, жестів. Менше уваги приділяється формі вислову, вживаються незакінчені, неповні речення, допускаються повтори: доповідь, промова, повідомлення

Мовлення буває монологічним і діалогічним. Монолог (від грецьких слів monos – один і logos – слово, мовлення) – особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що становить розгорнуте висловлення однієї особи, звернене до себе або до глядача (у спектаклі, кінофільмі). Монолог має певну композиційну організацію і змістову завершеність. Розрізняють внутрішній монолог – роздум уголос, драматичний монолог – поєднання мовлення з мімікою, жестами, ліричний монолог – лірична сповідь у поезії.

Діалог(від грецького dialogos– розмова, бесіда) – одна з форм мовлення, розмова між двома або кількома особами. Діалог характеризується короткими висловленнями, простотою синтаксичної будови його частин, використанням неповних і незакінчених речень. Особливістю діалогу є взаємозумовленість синтаксичної будови реплік співбесідників, яка об’єднує діалог в єдине ціле. Розрізняють внутрішній діалог – фігуру мовлення, що є зверненням мовця до самого себе. Розмова кількох осіб називається полілогом (від грецьких слів poli – багато, logos– слово, мовлення). Для літературної мови, що реалізується в літературному мовленні, властиві усна і писемна форми її існування

Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування. Будову літературного мовлення можна подати за такою схемою: Літературне мовлення. Усне Писемне діалогічне монологічнемонологічне. Рукописне друковане

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.

Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови і розраховане на зорове сприйняття. Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Усне. Писемне. Первинне. Вторинне. Діалогічне (полілогічне) і монологічне. Монологічне. Розраховане на певних слухачів, які виступають співрозмовниками. Графічно оформлене. Не підготовлене заздалегідь. Пов’язане з попереднім обдумуванням. Живе спілкування. Старанний добір фактів та їх мовне оформленняІнтонація, міміка, жести. Добір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовленняІмпровізоване мовлення. Повний і ґрунтовний виклад думок. Чітко індивідуалізоване мовлення. Поглиблена робота над словом і текстом. Емоційне й експресивне мовлення. Редагування думки і форми її вираження. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми10. Самоаналіз написаного

Усне і писемне мовлення широко застосовуються в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо. Писемне – у формах переказу, творів (опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез конспекту, реферату

Домашнє завдання: Опрацюйте §11 підручника https://shkola.in.ua/1711-ukrainska-mova-10-klas-karaman-2018.html, виконайте письмово вправу 67