Жили недалеко від лісу дід з бабою та й мали вони двох внучат — хлопчика і дівчинку. От одного разу захотілося дітям піти в ліс по квіти та гриби. Баба з дідом кажуть:— Ідіть, тільки не заходьте далеко, а то вас відьма – змія з'їсть. Пішли діти та не послухали стареньких. Ідуть лісом, збирають квітки — там гарна, а там ще краща! І зайшли вони далеко – далеко в ліс. Бачать — коло пенька стоять червоні черевички. Дівчинка вступила в них — і-і-і… понесли вони її, як вітер. Побіг за нею хлопчик, та не догнав її.
Іде він та й журиться, куди занесло його сестричку і що йому скажуть дома, та коли дивиться, стоїть на галявині кругленька хатка. Підійшов він до хатки, а з неї вийшов кругленький чоловічок та й питає його, чого він такий зажурений. Хлопчик про все йому розказав, а чоловік і каже:— От зараз підемо поїмо та й вирушимо в дорогу. Я знаю, де твоя сестричка. Заходять до хатки, а в хатці все – все кругле: вікна круглі, стіл круглий, стільці круглі, піч кругла, ліжко кругле, скриня кругла, а чоловічок круглий зветься Круглячком.
Поїли вони, попили. Круглячок скомандував — і хатка полетіла. Летіли вони довго чи не довго, аж зупинилися коло великого замку, де жила відьма – змія. Вийшла вона до них назустріч, а Круглячок питає її:— Де ти поділа дівчинку? Хутко віддай! А змія не хоче. Бачать вони, що без хитрості не виграєш у неї нічого. От і каже чоловічок:— А купи – но у нас хатку!Змія каже:— Треба її обдивитись, що воно за товар.
Зайшла вона в хатку, а Круглячок скомандував, щоб хатка крутилася швидко – швидко. Коли зупинив, питає відьму – змію:— А що? Віддаси ключі від тої хати, де дівчинка сидить?Змія не хоче. Тоді він знову як закрутить хаткою! Не витримала змія, викинула через віконце в'язку ключів і закричала:— До лиха мені така хатка! Заберіть своє дівчисько, воно у підвалі!Узяв Круглячок ключі, дав хлопчикові й каже:— Швиденько відмикай підвал!
Відімкнув хлопчик підвал, а там сидить багато – багато неслухняних дітей. І його сестричка з ними. Усіх їх до відьми – змії принесли червоні черевички. Випустив хлопчик усіх дітей на білий світ. А Круглячок тим часом каже відьмі – змії:— Де ти сховала червоні черевички?— Навіщо вони тобі? — питає змія.— Віддай їх зараз же мені, щоб ти ними дітей не заманювала!— Не віддам!— Швидше, швидше крутись, хатко! — скомандував Круглячок, і хатка закрутилась, як дзига.
Не витримала відьма – змія та як закричить :— Забери, забери їх собі! Вони у моїй світлиці! І хатку свою забери. Не треба мені такого товару! У мене вже голова крутиться від цієї хатки! Побіг хлопчик до відьминого палацу, відчинив його, забіг до світлиці, дивиться, а там. стоять червоні черевички, що його сестричку забрали. Забрав їх хлопчик і віддав Круглячкові. Тут Круглячок спинив хатку, а відьма – змія звідти вилетіла, мерщій сховалася у палац, зачинилася і більше не виходила.
А діти зайшли в хатку і полетіли з Круглячком на його галявину. Звідти й додому пішли й пообіцяли Круглячкові без дозволу так далеко в ліс самим не ходити. Було у них дома втіхи чотири міхи. А Круглячок зостався у своїй хатці. І червоні черевички він у скриню сховав, щоб відьма – змія ними до себе дітей не заманювала. Отакий він молодець, і нашій казочці кінець!