Презентація "Подвижницька діяльність Андрея Шептицького"

Подвижницька діяльність митрополита Андрея Шептицького

Дитинство та юність Романа Шептицького

Варлаам Афанасій Лев Шептицькі

В селі, Прилбичі що на Яворівщині, 29 липня 1865 року  народився Роман Шептицький.

Батько його, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького.

Мати – Софія - була донькою відомого польського письменника, графа Олександра Фредра, жінкою високоосвіченою та дуже побожною.

П'ятилітнього Романа Софія навчала грамоти, іноземних мов, основ рисунку. Глибоко релігійна, вона особливу увагу приділяла його релігійному вихованню, прищеплюючи любов до Бога. Саме завдяки матері малий Роман пізнав молитви, навчався катехизму, із захопленням слухав розповіді про Христа, читав Біблію.

В домі Шептицьких у Прилбичах панував дух побожності. Софія Шептицька надавала великого значення католицькому вихованню своїх синів. Тому особисто вчила дітей катехизму і часто розмовляла з ними на релігійні теми. Коли Роман навчився писати, то на картках паперу писав і сам укладав молитви і розважання на вервиці.

Коли Романові було 6 років - він хотів розділити з Ісусом страждання. Роман був дуже серйозний у своїх стосунках з Ісусом. Його обличчя світилося, як в ангела, коли він прислуговував на Святій Літургії. Він відчував, що це особлива ласка служити біля Божого престолу.

Роман був тихою, милою, спокійною, але наполегливою дитиною. Інколи його було важко зрозуміти навіть своїй матері. Софія Шептицька зазначає, що близько 8 років Роман принципово відмовився від брехні, зробивши це, на її погляд, цілком свідомо, а не інстинктивно. До того ж він на той час, за словами матері, добре відчув, що таке страждання та жертва любові для ближнього.

Коли Романові було 11 років, Роман виявив бажання й собі посповідатися, щоби прийняти в своє серце Ісуса. Його перша сповідь та причастя відбулося в о. Мануїла, монаха-бернандинця, духівника матері.

Іспити складав у Львівській гімназії імені Франца Йосифа. Батьки відвезли його в Краків, у гімназію св. Анни, яку закінчив 1883 року, теж із відзнакою.

Після закінчення у 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити.

Після видужання в 1884 році Роман продовжує навчання у Вроцлаві. Слухає крім правничих предметів ще філософію славістику, історію і теологічні предмети.

В серпні 1892 року брат Андрей склав вічні обіти у василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, він був висвячений на священика.

У 34 роки отець Андрей, був обраний єпископом. Це відбулося 19 вересня 1899 року.

В грудні 1900 року Папою Левом XIII іменований Галицьким Митрополитом. Святкова інтронізація, 17 січня 1901 року в соборі св. Юра,

Царський в'язень

За виголошення проповіді Владику було заарештовано, вивезено до Суздаля, де його ув'язнили в монастирській тюрмі як єретика і державного злочинця. Лише в березні 1917 року його звільнили рішенням Тимчасового уряду.

Реформатор Церкви, доброчинець і меценат

Митрополит Андрей розвинув багату і різноманітну ро­боту для добра Церкви, але найголовнішим мотивом його діяльності була душпастирська праця. Відвідуючи парофії, Митрополит Андрей сам зранку сповідав, а відтак проповідував слово Боже. Він дбав про душпастирську опіку за кордоном.

Митрополит у 1929 році засновує у Львові Богословську Акадедемію, ректором якої стає Йосиф Сліпий. Митрополит засновує також Богословське наукове товариство, закладає народну лічницю, що стала єдиним українським шпиталем у Львові.

Андрей Шептицький не тільки любив дітей, українську молодь, але і всіляко дбав про них. Щороку своїм коштом утримував 20 бідних юнаків і 20 дівчат, даючи їм найрізноманітнішу освіту. Особливу увагу приділяв Митрополит вихованню молоді у дусі християнської моралі. Національного патріотизму, загальнолюдського гуманізму.

Під час німецької окупації в часі ІІ світової війни Митрополит Андрей пише листа до Гітлера під назвою «Не убий», спрямований проти винищування німцями євреїв.

Помер Владика 1 листопада 1944 року,

Гріб у соборі святого Юра

Пам'ятник Митрополитові у Львові на площі Святого Юра.