Презентація "Поняття про епідеміологію та епідемічний процес. Класифікація інфекційних хвороб"

Поняття про епідеміологію та епідемічний процес. Класифікація інфекційних хвороб

Актуальність. Протягом останнього десятиліття повідомляється про збільшення чисельності захворюваності на вірусну пневмонію (ВП). Частково цей приріст відображає вдосконалені методи діагностики, однак є підстави вважати, що це зумовлено також і приростом захворюваності на ВП та зростаючою сукупністю осіб з імунокомпрометованими станами. Залежно від вірулентності вірусу, а також від загального стану враженої особи (вік, супутні захворювання), можливий перебіг ВП від легкого ступеня вираженості до стану, небезпечного для життя. Особливо небезпечний перебіг захворювання в осіб з імунодефіцитними станами, в яких ВП може призвести до розвитку дихальної недостатності, вираженої гіпо­ксемії та іншої легеневої патології.

Ознаки та симптоми ВПЛихоманка01 Застуда. Непродуктивний кашель. Загальні конституціональні симптоми:040305020607 Риніт. Міалгія. Головний біль. Втома

Тахіпное/задишка01 Тахікардія/брадикардія. Наявність хрипів у легенях. Фізикальні симптоми:040305020607 Сухі/вологі хрипи. Ціаноз. Ослаблене дихання. Супутній плеврит08 Висип

Епідеміологія. Віруси спричиняють близько 8% випадків усіх захворювань на пневмонію. Результати останніх досліджень свідчать, що віруси відіграють важливу роль, спричиняючи близько 13–50% випадків захворювання на ВП, та 8–27% — як змішані бактеріально-­вірусні інфекції. Так, віруси грипу типу А та В становлять близько 50% усіх ВП у популяції.

Епідеміологія – це наука про об’єктивні закономірності виникнення та поширення інф.захв. на популяційному рівні, заходи щодо їх профілактики та боротьби з ними. Предметом епідеміології є епід процес. Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду. Об’єктом епідеміології є інфекційні стани. Завданням епідеміології є вивчення і попередження інфекційних захворювань, боротьба з ними на різних ланках епідпроцесу., запобігання їх поширенню.

Епідемічний процес та його складові ланки. Епідеміологічний процес – це складне соціально-біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму на популяційному рівні, що проявляється специфічними інфекційними станами серед людей та забезпечує збереження збудника у природі як біологічного виду. Первинні рушійні сили (ланки) – джерело збудника інфекції, механізм передачі, сприйнятливий організм. Джерело збудника – об’єкти який є місцем перебування, розмноження, нагромадження м/о, і з якого збудник відиляється у довкілля. Механізм передачі – процес періщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму, що виник в процесі еволюції (горизонтальний: фекально-оральний, аерогенний, трансмісивний, контактний; вертикальний: в/утробний, транс плацентарний, гермінативний)Сприйнятливість – це відповідь організму на інфекційний процес: індивідуальна – конкретної особи; видова – цілого біологічного виду: повна, часткова, видовий імунітет. Вторинні рушійні сили – природні та соціальні явища, які зумовлюють кількісні та якісні зміни епідемічного процесу шляхом впливу на його первинні рушійні сили.

Характеристика основних груп інфекційних захворювань. В залежності від механізму передачі розрізняють такі групи інфекційних хвороб:кишкові інфекції – дизентерія, холера, черевний тиф, хвороба Боткіна тощо. При них уражається шлунково-кишковий тракт. Збудники інфекції виділяються з калом, сечею і при забрудненні ними води, молока, харчових продуктів можуть викликати захворювання людей, які їх вживають. Поширенню інфекції сприяють мухи. Профілактика: рання госпіталізація, дезинфекція в осередку, дотримання вимог особистої гігієни, санітарний нагляд за водопостачанням і каналізацією, боротьба з мухами; інфекції дихальних шляхів – грип, кір, коклюш, дифтерія, скарлатина, паротит, вітряна віспа тощо. Збудники цих інфекцій паразитують, в основному, на слизових оболонках дихальних шляхів, звідки при кашлі, чханні і навіть при розмові виділяються в повітря, заражаючи здорових людей. Профілактика цих інфекцій включає ізоляцію хворих, носіння масок, вакцинацію і ревакцинацію;кров'яні інфекції – малярія, висипний тиф, кліщовий енцефаліт тощо. Збудники хвороб проникають у кров людини при укусі її зараженими вошами, блохами, комарами, кліщами, після чого вони паразитують в еритроцитах крові (малярія), ендотелії капілярів (висипний тиф), в головному мозкові (кліщовий енцефаліт) і т.д. Для багатьох з цих інфекцій характерна природна вогнищевість. Профілактика: ізоляція, госпіталізація хворих, знищення кровососних паразитів;інфекції зовнішніх покривів – сибірська виразка, правець, бешиха, сап, тощо. Виникають при попаданні збудника на шкіру або слизові оболонки здорової людини. Профілактика: ізоляція і лікування хворих, вакцинація.

До групи кишкових інфекцій відносяться хвороби, збудники яких проникають у травний тракт, викликаючи в ньому певні характерні зміни. Кишкові інфекціїЧеревний тиф – гостре інфекційне захворювання , що протікає з більш- менш глибокими розладами з боку нервової системи. Для нього характерні місцеві зміни в пеєрових бляшках і фолікулах кишечника , в лімфатичних вузлах брижі й селезінці. Збудник черевного тифу – паличка Еборта, потрапляє в організм через шлунково-кишковий тракт і далі в кров. Тому в перші ж дні хвороби і навіть в інкубаційному періоді в крові у хворих постійно є збудник цього захворювання (бактеріемія). При цьому черевнотифозна паличка може бути виявлена не тільки в крові хворого, але і в сечі, поту. Надалі бактерії виділяються печінкою, потрапляють у великій кількості в жовч і з нею знову надходять у кишечник.

Пронос при дизентерії іноді змінюється запором, що пов'язано з розслабленням кишечника (атонія), що виникає в результаті поразки нервового апарату. Дизентерія – це інфекційне захворювання, за якого уражається кишечник. Один з основних проявів дизентерії – кривавий пронос. Дизентерію можуть викликати кілька різновидів бактерій, з яких у нашій країні практичне значення мають бактерії Флекснера і Зонне. При бактеріальній дизентерії, на відміну від черевного тифу і паратифів, основні зміни розвиваються в низхідному відділі товстої кишки, сигмоподібної і прямої. Унаслідок різкого запального процесу випорожнення зазвичай містять значну домішку слизу, крові і нерідко обривки відмерлих пластів слизової оболонки.

При всіх формах у першій фазі хвороби розвивається гострий ентерит. При легких формах на цьому хвороба може закінчитися. В інших випадках процес переходить у більш важку форму (холодний період), за якої на перше місце висувається зневоднення. Загальна реакція організму зазвичай залежить від ступеня зневоднення. Холера – гостре інфекційне захворювання, що відноситься до групи особливо небезпечних інфекцій. Збудник холери – холерний вібріон. Розрізняють декілька різновидів збудника холери. Найбільше значення мають збудники "класичної" холери і менш патогенний – Ель-Тор (Ель-Top – назва місцевості, де вперше було виділено цей різновид збудника). Джерелом інфекції є хвора людина і бактеріоносій – їх випорожнення та блювотні маси містять величезну кількість вібріонів. Холерні вібріони, потрапляючи у воду або на харчові продукти, зберігаються місяцями. Особливо невибагливий до змін зовнішнього середовища вібріон Ель-Top, унаслідок чого він набув більшого поширення ніж збудник класичної холери.

Якщо ж провести протиепідемічні заходи - знешкодити джерело збудника або розірвати механізм його передачі чи сприйнятливий організм зробити несприйнятливим, подальше поширення хвороби припиняється