Презентація "поняття про сечокам'яну хворобу, основні симптоми та причини розвитку ниркової кольки"

поняття про сечокам'яну хворобу, основні симптоми та причини розвитку ниркової кольки

Сечокам’яна хвороба, в спеціальній літературі звана також уролітіазом, виникає у хворих з порушеннями обмінних процесів. Біохімічні збої викликають ланцюгову реакцію обмінних розладів, що відбиваються на різних органах, у тому числі і на сечовивідної системі, провокуючи появу каменів. Патологія не має чітко виражених вікових «переваг» – вона спостерігається і у людей старшого віку, і у маленьких дітей. Представники чоловічої статі хворіють дещо частіше (до трьох-чотирьох разів), у порівнянні з жінками, уражаються з однаковою ймовірністю обидва органу. Якщо брати зріз статистики захворюваності, можна вивести середній вік пацієнтів з уролітіазом – близько 45-50 років. Хвороба і самі камені сечового міхура, нирок, проток сечоводів, що утворюються в її ході, можна класифікувати за кількома ознаками. Це і типи каменів по складу, і причини виникнення, особливості перебігу патології. Загальна інформація

Класифікація сечокам’яної хвороби за складом уролитів: неорганічні освіти. До їх складу входять солі кальцію, оксалати, магній, фосфати та інші сполуки; органічні: цистинові, уратні (сечокислі камені) та інші; змішаного складу, інакше звані полімінеральні. За кількістю уролітів виділяють: поодинокі камені. У такому випадку у хворого в сечовивідних шляхах утворюється єдиний уроліт одного з типів; множинні – утворення численних конкрементів; коралоподібні сечові камені.

За конкретним місцем утворення каменів патологію ділять на: конкременти в ниркових чашечках; лоханічні каміння в нирках;освіти в сечоводах; камені в сечовому міхурі; сечовий камінь в просвіті уретри. Наступна класифікація – причини появи каменів: уролітіаз первинного типу. Ця формулювання діагнозу передбачає, що хвороба виникає вперше; рецидивний. З назви видно, що це повтор захворювання з утворенням нових каменів; резидуальний. У пацієнтів з цією формою сечовивідні шляхи містять конкременти (або частини), які не вдалося вивести раніше в ході лікування.

Камені в сечовому міхурі і інших відділах не утворюються самі по собі, їх формування запускається певними патологічними процесами в організмі хворого. Ці процеси носять різний характер – можна говорити про полієтиологічність сечокам’яної хвороби. Механізм каменеутворення вивчений не до кінця, незважаючи на накопичення значного досвіду в дослідженні сечокам’яної хвороби: дослідження ведуться вже більше сотні років, але однозначно встановити всі деталі процесу лікарям поки не вдається. Причини розвитку

Основні причини сечокам’яної хвороби: наявність в сімейному анамнезі родичів по одній з ліній, у яких був діагностований уролітіаз; неправильне харчування: монотонність раціону з переважанням незбалансованої їжі, без достатньої кількості вітамінів. Упор на жирні страви, гостру або смажену їжу, переїдання (особливо на ніч) і інші варіації неправильного харчової поведінки; у сечокам’яній хворобі причини нерідко укладені в нестачі води (вживання менше двох літрів у день). Недостатня водна навантаження веде до розладів ниркової фільтрації, збільшення концентрації урини і осадженню з неї каміння; проживання в жаркій місцевості, що веде до систематичного зневоднення; шкідливі умови роботи – гарячий цех, офіс з поганою вентиляцією, з наслідками, аналогічними попереднього пункту; низька фізичне навантаження, нестача руху; прийом деяких лікарських засобів без призначення або у нерекомендованих дозуваннях: вітамін С, гормональні ліки, препарати на основі сульфаніламідів та інші; різноманітні ниркові патології: гломеруло – і пієлонефрит, туберкульоз, рак органів та ін; травматичні ушкодження нирок; захворювання, не пов’язані безпосередньо з нирками. В основному це ендокринні розлади – хвороба Кона, гіпертиреози та ін.

Симптоматика уролітіазу. Зазвичай симптоми сечокам’яної хвороби не виражені яскраво до моменту, коли сформувався камінь, не зміщується зі своєї вихідної локації. Починаючи рух по сечових шляхах, він сприяє їх спазму і іншим явищам. Цьому стану супроводжують характерні симптоми каменів у сечовому міхурі або нирках: Біль – від помірної до нестерпного. Зміни в виділюваної сечі – в ній проявляється гнійне відокремлюване, кров та інші сторонні включення. Ознаки каменів у сечовому міхурі включають порушення в сечовиділенні – утруднення при сечовипусканні, зменшення обсягів виділення. В особливо важких випадках спостерігається повна анурія – припинення екскреції сечі. При сечокам’яної хвороби ниркова кольки – часта ознака. Вона викликана проходженням каменю і виникає часто несподівано. Спровокувати цей напад здатне рясне пиття або важкі навантаження, коли камені в нирках починають рух. Болі при сечокам’яній хвороби у чоловіків дещо сильніше, ніж у жінок, в силу фізіологічних особливостей.

Яскравість прояви симптомів залежить від місця формування уроліта і області, через яку він проходить: при нирковокам’яній хворобі людина відчуває ниючий біль в попереку, в проекції ураженої нирки. У сечі спостерігається кров, біль загострюється при зміні пацієнтом положення та в русі; якщо камінь у сечоводі – біль відчувається в області паху, віддаючи в нижні кінцівки і статеві органи. Хворі скаржаться на часте сечовипускання, зі значною болючістю. Якщо камені закупорили сечовід або виходять, біль зростає до повної нестерпності – це ознака ниркової кольки; сечовий камінь в просвіті сечового міхура стане проявлятися сильними болями внизу живота, іррадіїрущими в область промежини, статеві органи і навіть в пряму кишку. Спостерігаються розлади сечовиділення – прискорене і болючість, при цьому струмінь урини може раптово перериватися. І у майбутніх мам, і у маленьких дітей факторами запуску каменеутворення є: Ослаблення (або недосконалість у немовлят) імунітету, що проявляється зниженням природних захисних функцій організму та обмінних порушень. Загострюється перебіг наявних хронічних/латентних розладів. Сечовий камінь буває спровокована незбалансованим харчуванням. Застій в сечових шляхах у вагітних, оскільки зростаюча матка тисне на міхур, сечоводи та нирки. Особливо часто це відбувається на пізніх термінах виношування.

Терапія. Лікування сечокам’яної хвороби – задача комплексна, що припускає як усунення симптомів, так і самої причини каменеутворення. Важливим елементом є і відповідальне ставлення самого хворого – багато в чому успіх лікувальних заходів залежить від суворого дотримання призначень і рекомендацій лікаря. Говорячи про те, як вилікувати сечокам’яну хворобу, важливо пам’ятати про неприпустимість самолікування. У гострому стані людині необхідна перша допомога. Що робити в такому випадку?

Невідкладна допомога при сечокам’яній хворобі передбачає: виклик «швидкої»; до її приїзду можна дати знеболюючі та спазмолітики, щоб намагатися купірувати у людини напад сечокам’яної хвороби (з цього починається, наприклад, лікування ниркової коліки, коли виходить камінь); перша допомога допускає прийом теплої ванни, щоб зігріти поперек; пацієнту треба постаратися прийняти максимально зручну позу. Як лікувати сечокам’яну хворобу? Ключовий момент терапії уролітіазу – дієта. Конкретний набір продуктів визначається лікарем на підставі аналізу складу каменів. Але є й загальні рекомендації: Максимального обмеження (аж до виключення) піддаються продукти з провокуючими каменеутворення речовинами (вони визначаються в ході діагностики). Так, якщо уролітіаз кальцієвого типу, хворому не можна давати молоко і його похідні. Кілька разів за місяць робляться «розвантажувальні дні». Потрібно пити при сечокам’яній хворобі належний обсяг води – випивати не менше двох літрів на добу.

Важливо не займатися самоназначением – конкретний трав’яний збір повинен призначити тільки лікар! Неправильний вибір може привести до проблем, оскільки різні трави володіють власним впливом на метаболізм, і їх підбір має базуватися на характер розладів обміну. В особливо важких випадках, коли при камені в сечовому міхурі лікування консервативними методами виявляється безсилим, показані хірургічні способи. Таке лікування сечокам’яної хвороби проводять, наприклад, при запущених деструктивних процесах або занадто великих конкрементах, що не піддаються виведенню. Сучасні методи лікування сечокам’яної хвороби дозволяють зробити це без проникнення в організм хворого. Після завершення стаціонарного лікування хворих рекомендується відправляти на санаторно-курортне відновлення (крім тих, кому це протипоказано). Аналогічний крок корисний і для пацієнтів в латентній фазі хвороби. Лікування тут проводиться мінеральними водами певного складу, цілющими грязями та іншими процедурами.