ПРЕЗЕНТАЦІЯ-ПОРТФОЛІО ВЧМТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Тема самоосвіти та педагогічного досвіду роботи вчителя «Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом впровадження новітніх технологій в умовах компетентнісно зорієнтованої освіти» Основна мета сучасної школи полягає в тому, щоб створити систему навчання, яка б задовольняла освітні потреби кожного учня відповідно до його схильностей, інтересів і можливостей. Для досягнення цієї мети необхідно кардинально міняти парадигму, з позицій якої розглядаються відносини учня і вчителя в навчальному процесі. Сучасна концепція навчання сьогодні полягає в тому, що учень повинен вчитися сам, а вчитель – здійснювати мотиваційне управління його навчанням, тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати його діяльність. Діяльність протікає більш ефективно і дає більш якісні результати, якщо в учнів є сильні, яскраві й глибокі мотиви, що викликають бажання діяти активно, долати неминучі труднощі, наполегливо просуваючись до наміченої мети. Навчальна діяльність йде більш успішно, якщо в учнів сформовано позитивне відношення до навчання, є пізнавальний інтерес і потреба в пізнавальній діяльності, а також, якщо у них виховані почуття відповідальності й обов’язковості. Вчителями і наукою накопичений великий арсенал методів, спрямованих на формування позитивних мотивів навчання. Провідну роль у стимулюючих методах грають міжособистісні відносини вчителя з учнями. Використання впливу міжособистісних стосунків на дитину призводить до формування у нього позитивного чи негативного ставлення до процесу навчання, до школи в цілому. Групу методів стимулювання можна умовно поділити на три великі підгрупи: – методи емоційного стимулювання; – методи розвитку пізнавального інтересу; – методи формування відповідальності й обов’язковості. Методи емоційного стимулювання. Найважливіше завдання вчителя – забезпечення появи в учнів позитивних емоцій по відношенню до навчальної діяльності, до її змісту, форм і методів здійснення. Емоційне збудження активізує процеси уваги, запам’ятовування, осмислення, робить ці процеси більш інтенсивні і тим самим підвищує ефективність досягнення цілей. Основними методами емоційного стимулювання служать: створення ситуацій успіху в навчанні; заохочення і осуд у навчанні; використання ігрових форм організації навчальної діяльності; постановка системи перспектив. Створення ситуацій успіху в навчанні являє собою створення ланцюжка ситуацій, в яких учень домагається у вченні хороших результатів, що веде до виникнення у нього почуття впевненості у своїх силах і легкості процесу навчання. Одним із прийомів створення ситуації успіху може служити підбір для учнів не одного, а невеликого ряду завдань наростаючої складності. Перше завдання вибирається нескладним для того, щоб учні, які потребують стимулювання, змогли вирішити його і відчути себе знаючими і досвідченими. Далі йдуть більш складні вправи. Іншим прийомом, сприяючим створенню ситуації успіху, служить диференційована допомога школярам у виконанні навчальних завдань однієї і тієї ж складності. Так,” слабкі” школярі можуть отримати картки – консультації, приклади-аналоги, листи-консультанти та інші матеріали, що дозволяють їм впоратися з запропонованим завданням. Далі можна запропонувати учневі виконати вправу, аналогічну попередній, але вже самостійно. Заохочення і осуд у навчанні. Багато вчителів часто досягають успіху в результаті широкого застосування саме цього методу. Вчасно похвалити дитину в момент успіху і емоційного підйому, знайти слова для короткого осуду, коли він переходить межі допустимого, – це справжнє мистецтво, що дозволяє управляти емоційним станом учня. Коло заохочень дуже різноманітний. В учбовому процесі це може бути похвала дитини, позитивне оцінювання якогось окремої її якості, заохочення обраного ним напряму діяльності або способу виконання завдань, виставлення підвищеної позначки та ін. Використання ігор та ігрових форм організації навчальної діяльності. Цінним методом стимулювання інтересу до навчання виступає метод використання різних ігор і ігрових форм організації пізнавальної діяльності. Це можуть бути предметні, сюжетно-рольові та інші ігри, що використовуються не тільки для розвитку інтересу до навчальної діяльності, але й для вирішення окремих конкретних завдань. Для одного уроку можна створити ігрову оболонку, тобто уявлення уроку у вигляді цілісної навчання-гри. Наприклад, у молодших класах, сюжетом, об’єднуючим весь урок, може стати прихід на урок «в гості до дітей» героїв казки «Троє поросят». Після короткого привітання і пояснення причини приходу кожен порося вибирає вподобаний ряд і разом з учнями, які сидять в цьому ряду, починає готуватися до будівництва хатини або куреня. В ході одного завдання вони можуть розрахувати, скільки потрібно цегли для міцного будинку, в іншому – якою має бути довжина паркану, в третьому – на якій відстані один від одного потрібно посадити уздовж доріжки кущі троянд і т.д. Методи розвитку пізнавального інтересу. Основними методами розвитку пізнавального інтересу є наступні методи: – формування готовності сприйняття навчального матеріалу; – вибудовування навколо навчального матеріалу ігрового пригодницького сюжету; – стимулювання цікавим змістом; – створення ситуацій творчого пошуку. Метод формування готовності сприйняття навчального матеріалу являє собою одне або декілька завдань або вправ вчителя, спрямованих на підготовку учнів до виконання основних завдань та вправ уроку. Наприклад, замість стандартної фрази: «Ми починаємо нову тему» - можна роздати учням по аркушу паперу і попросити написати протягом декількох хвилин всі відомі їм слова, що відносяться до даної теми. Після виконання цього завдання, вони підраховують, скільки слів їм вдалося написати, і з’ясовують, у кого більше, а в кого менше. Тепер можна починати нову тему. Учні будуть уважно стежити за мовою вчителя, думаючи про те, що вони забули написати, що можна було б написати ще. Велике значення в розвитку пізнавального інтересу в учнів відіграє підбір образного, яскравого, цікавого навчального матеріалу і додавання його до загального ряду навчальних прикладів і завдань. Цей метод формує позитивне ставлення до навчальної діяльності і служить першим кроком на шляху до розвитку пізнавального інтересу. Одним із прийомів, що входять в цей метод, можна назвати прийом створення на уроці ситуацій цікавості – введення в навчальний процес цікавих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів. Наприклад, при вирішенні завдань на відсотки можна запропонувати завдання «Уявіть, що ви директор магазину “Хутро”. Щоб отримати прибуток, ви в листопаді піднімаєте ціну на 10%, а навесні, не продавши, знижуєте на 10%. В якому становищі ваш бізнес: у виграші або програші?» Здивування при переконливості і наочності прикладів незмінно викликає глибокі емоційні переживання в учнів. Пізнавальний інтерес викликає створення ситуацій включення учнів у творчу діяльність. Творчість є однією з найбільш сильних причин розвитку пізнавального інтересу. Як приклад розвитку творчих здібностей можуть служити наступні завдання: придумати завдання й вправи до теми, скласти ребуси, головоломки, кросворди, написати вірш і т.д. часте проведення таких завдань привчає учнів постійно думати і шукати різні варіанти виконання навчальних завдань. Сильну мотивацію в учнів створює метод постановки проблеми, суть якого полягає в представленні навчального матеріалу уроку у вигляді доступно, образно і яскраво викладаються проблеми. Метод постановки проблеми близький до методу творчих завдань, але має значну перевагу в тому, що відразу створює в учня мотивацію. Учні готові подолати труднощі, щоб побачити, дізнатися, вирішити і т.д. Одним з ключових методів при створенні творчої атмосфери в класі є створення креативного поля. Сенс його полягає в тому, що учням надається можливість на основі безпосередньої навчальної діяльності розгорнути іншу, більш цікаву діяльність. Навколо виконуваних завдань як би існує поле можливих інших, креативних рішень, і кожен учень може «зробити крок» туди і знайти якісь з цих варіантів, закономірностей і т.д. Для знаходження кожного з можливих рішень учню необхідно проробити певну творчу роботу. Одного разу дозволивши учням знайти «свій» спосіб вирішення, розповісти про нього і довести його правильність, вчитель «включає» механізм постійного пошуку в учнів. Тепер, вирішуючи будь-які завдання, учні будуть шукати інші способи вирішення, намагатися розглянути нові закономірності. Кожна нова знахідка одного учня, буде підхльостувати інших, актуалізувати завдання пошуку. Робота в креативному полі створює можливості для здійснення двох різних видів діяльності, що володіють різним вмістом і орієнтованих на протилежні системи оцінок. Одна – діяльність з виконання власне навчального завдання, причому в максимально короткий термін і відповідно до вимог учителя, – орієнтована на отримання позначки. Друга діяльність з аналізу матеріалу, виявлення невиконаних ще закономірностей і варіантні рішення – виходить з «внутрішніх», індивідуальних критеріїв оцінки успішності рішення. Велику роль в активізації пізнавальної діяльності відіграють методи організації взаємодії учнів і накопичення соціального досвіду. Формуються елементи в цих методах виступає діалогічне спілкування учнів. З позицій теорії діяльності діалогічне спілкування є найважливішою складовою сучасного навчання. Діалог утворює і підтримує спільну навчальну діяльність, в якій і відбувається розвиток учасника. Він сприяє переведенню індивідуальних видів діяльності в діяльність спільну, поєднану єдиною метою. Можна виділити наступні найбільш часто застосовувані методи організації взаємодії учнів: освоєння елементарних норм ведення розмови, метод взаємної перевірки, метод взаємних завдань, спільного знаходження кращого рішення, тимчасова робота в групах, створення ситуацій спільних переживань, організація роботи учнів – консультантів, дискусія. Метод взаємної перевірки найкраще допомагає організувати взаємодію. Перевірка двома учнями один у одного правильності виконаних ними завдань завжди викликає високий інтерес. В ході взаємоперевірки школяр обмінюється зошитом із сусідом по парті. Перевірятися можуть маленькі самостійні роботи, диктанти, вправи, домашні роботи. Взаємоперевірка робіт здійснюється порівнянням вирішених завдань з представленими вчителем зразками. Прийом взаємних завдань сприяє якнайшвидшому розвитку взаємодії. Його суть полягає в тому, що на уроці учні виконують завдання, придумані однокласниками. Завдання, отримані від сусіда, можуть бути підготовлені як на уроці, так і вдома і бути частиною домашнього завдання. Цей прийом дозволяє вчителю досягти відразу кількох цілей. По-перше, учні освоюють техніку спільної діяльності, по-друге, вони включаються в творчу діяльність,по-третє перевіряється домашнє завдання, інтерес до якого різко підвищується. На використанні методу групової роботи заснована технологія «Навчання у співпраці». Умовами для виникнення такого типу взаємодії, як співробітництво, є наявність між людьми, об’єднаними в малу групу, загальних цілей і взаємодоповнюючих здібностей. Це породжує між ними взаємозалежність, при якій кожен член групи зацікавлений у всіх інших членах групи. Основний метод взаємодії людей в процесі співробітництва – це обмін думками, зусиллями, інформацією. Перехід до навчання з використанням даної технології потребує іншої, ніж при традиційному навчанні, організації часу і має іншу типологію уроків. У відповідності з цим основними типами уроків можуть бути: – урок постановки навчальної та практичної завдань, на якому школярі визначають цілі та порядок їх досягнення, тобто розподіляють завдання в групі; – урок накопичення і збору інформації для вирішення поставлених завдань і обміну цією інформацією між учасниками; – урок використання отриманої інформації для вирішення поставленого завдання, тобто виконання роботи (це може бути колективна практична робота, розв’язання задач та ін; по суті, це уроки вивчення нового, систематизації та узагальнення.) – урок контролю та корекції знань (презентаційний етап: учні звітують про результати виконаної роботи, представляють її вчителю й однокласникам; одночасно з цим вирішуються завдання закріплення пройденого матеріалу, а в разі, якщо кожна з груп виконувала власне завдання, то при обміні новою інформацією між групами цей тип заняття можна віднести до уроку освоєння нових знань). Процес навчання в рамках даної технології закінчується уроками індивідуальної перевірки знань учнів з підведенням підсумків роботи кожної групи. Більшість використовуваних методів і технологій освітнього процесу, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності та формування ключових компетенцій школяра: вміння вчитися, вміння спілкуватися, вміння жити з людьми, уміння працювати і заробляти, вміння працювати з інформацією та ін., забезпечують учневі свободу вибору способів опрацювання навчального матеріалу , що створює основу самовизначення. Однак жодна з технологій не є універсальною. Тільки їх різноманітність робить освітній процес оптимальним. Міняється час, змінюються діти і водночас навчальне середовище. Сучасних дітей зараз називають «кліковими», тому що вони ростуть і розвиваються у час широкого використання комп’ютерних технологій. Як і чим зацікавити учнів молодшого шкільного віку, щоб предмет був для них цікавим, потрібним, таким, коли на урок хочеться йти, а з уроку – ні. Напевно, найважливіше – створювати такі ситуації на уроці, щоб учні були постійно в пошуку і знаходили відповіді на різні питання. Найкраще для цього підходять уроки предмету «Я у світі». Цей курс за навчальним планом реалізується в 3-4 класах і охоплює такі теми: «Людина»; «Людина серед людей»; Людина в суспільстві»; «Людина у світі», що сприяє поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів «Я – сім’я – школа – рідний край – Україна – світ»; розкриває взаємодію у сім’ї, колективі, суспільстві; передбачає активне спілкування дітей із природним оточенням, набуття досвіду особистісного ставлення до системи цінностей демократичного суспільства. [4]. Для того, щоб навчання було успішним на перший план виходить особистісно-орієнтована взаємодія вчителя і учня. Творчий небайдужий вчитель постійно знаходиться у пошуку нових засобів, форм і методів навчання і виховання. За вимогами часу з'являються нові, інноваційні підходи до організації процесу навчання. Інноваційний підхід до навчання або виховання означає введення і використання педагогічних інновацій. Педагогічні інновації - це: а) цілеспрямовані зміни, що вносять в освітнє середовище нововведення, що поліпшують характеристики окремих частин, компонентів і самої освітньої системи в цілому; б) процес освоєння нововведення (нові засоби, методи, технології, програми, і т.д.); в) пошук нових методик і програм, їх впровадження в освітній процес і творче переосмислення Інноваційні технології швидко увійшли як дидактичний засіб чи система, маючи при цьому втілитися у навчальні предмети. На перший план навчання виходять завдання допомогти кожному учневі вдосконалювати свої індивідуальні здібності з урахуванням того досвіду пізнання, якого він уже набув. Вчитель має побачити, розкрити і розвинути індивідуальні пізнавальні можливості кожного учня, визначити педагогічні умови, необхідні для їх реалізації. Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання. Ці технології та методи навчання спрямовують учнів на краще розуміння навчального матеріалу, а також бажання учнів поліпшити свої досягнення. Викладання матеріалу на основі інноваційних технологій сприяє розв’язанню таких актуальних проблем у навчанні, як: - активізація аналітичного мислення учнів; - розвиток дослідницьких навичок; - розширення світогляду учнів; - використання інформаційних технологій під час розв’язування найскладніших життєвих завдань. Ідея втілення інноваційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах. Для практичного втілення цієї ідеї я використовую наступні основні інноваційні технології: - проблемне навчання; - технологію розвитку "критичного мислення "; - інформаційно-комунікаційні технології; - проектні та дослідницькі методи в навчанні; - технологію інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В. Ф. Шаталов) А так само елементи інших інноваційних технологій: - технологію використання в навчанні ігрових методів: рольових, ділових і інших видів навчальних ігор; - навчання у співпраці (командна і групова робота); - інтерактивні методи. Впровадження та використання інноваційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії «учитель-учень», що дає можливість вчителеві спрогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку. Проблемне навчання Пізнавальна діяльність є однією з провідних форм діяльності дитини, яка стимулює навчальну, на основі пізнавального інтересу. Тому активізація пізнавальної діяльності школярів складова частина вдосконалення методів навчання. Ідея активізації навчання має велику історію. Ще в давні часи було відомо, що розумова активність сприяє кращому запам'ятовуванню, більш глибокому проникненню в суть предметів, процесів і явищ. Сутність активної навчально-пізнавальної діяльності визначається компонентами: інтерес до навчання; ініціативність; пізнавальна діяльність. Проблемна ситуація - це інтелектуальне утруднення людини, що виникає у випадку, коли вона не знає, як пояснити якесь явище, факт, процес дійсності, не може досягти мети відомим її способом дії. Це спонукає дитину шукати новий спосіб пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація є закономірність продуктивної, пізнавальної творчої діяльності. Вона спонукає початок мислення, активну розумову діяльність, яка протікає в процесі постановки та вирішення проблеми. Технологія розвитку критичного мислення Критичне мислення - спрямоване мислення, яке відрізняється логічністю і вмінням врахувати свою точку зору й інші думки, а якщо необхідно, то відмовитися від власних упереджень. Воно розвиває розумові навички учнів, необхідні не тільки в навчанні, але і в звичайному житті (вміння приймати зважені рішення, працювати з інформацією, аналізувати різні сторони явищ та ін.) Інформаційно-комунікаційні технології стали активно впроваджуватися в практику освітніх установ з 2001 р. Персональні комп'ютери перестали бути екзотикою і ввійшли в наше повсякденне життя, а також у навчально-виховний процес. Переваги ІКТ: - оперативність в оновленні інформації; - вільний доступ до будь-якого джерела інформації; - яскравий барвистий світ мультимедіа; - наочність і творчий стиль роботи. Це нова форма роботи, яка викликає зацікавленість і учнів, і вчителя. Використання інноваційних технологій у процесі вивчення різних предметів у школі дає змогу покращити зміст навчання, вдосконалити методи і форми навчання, активізувати та індивідуалізувати його. Але слід підкреслити, що ніяка, навіть найдосконаліша комп'ютерна навчальна програма не замінить вчителя. Тільки він повною мірою може керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів, залишаючись центральною фігурою навчально-виховного процесу. Велике значення має оволодіння і широке застосування ІКТ у навчальному процесі. Комп'ютерна мультимедійна навчальна програма, яка використовується на уроці, дозволяє: - за мінімум часу на уроці донести до учнів більший об'єм учбового матеріалу, ніж під час роботи з підручником; - своєчасно поповняти теоретичні відомості новими фактами та подіями. Використання програми Microsoft PowerPoint не потребує значної підготовки для її оволодіння, а також не займає багато часу для розробки заняття. При цьому вона дозволяє використовувати інформацію в будь-якій формі представлення: текст, таблиці, діаграми, слайди, відео- та аудіо фрагменти та інше. При цьому вчитель має змогу проявити свою творчість і компонувати матеріал на свій розсуд. Один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально-виховального процесу – це вивчення окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet. Комп’ютер сприяє не лише розвитку самостійності та творчих здібностей учнів, а й дозволяє змінити технологію навчання, надає уроку інтегрований характер. Усе це сприяє покращенню якості навчання. [9] На уроках активно використовуються електронні освітні ресурси. Ще однією специфічною рисою вивчення цього предмету є те , що об'єктом пізнання тут є людина і людське суспільство. Емоційно забарвлені розповіді вчителя , колективне обговорення, спільні висновки надовго запам'ятовуються і стимулюють інтерес учнів до предмету, що підвищує мотивацію до навчання і призводить до високої результативності роботи вчителя. Метод проектів - це технологія компетентнісно-орієнтованої освіти. Вона дозволяють керівнику проекту твердо дотримуватися освітньої технології "метод проектів" та технології оцінки рівня сформованості ключових компетентностей учнів через оцінку проектної діяльності. Це метод поєднання тео­рії з практикою, який пов'язує всю нашу навчальну і виховну роботу з життям, надає більшої життєвості всій нашій роботі. Застосовуючи «Метод проектів» я спрямовую свою роботу на безпосереднє залучення учнів до навколишнього життя; вихованню ініціативи, самостійності, колективізму. Використовуючи проектний метод я реалізую гуманістичний підхід до навчання, між предметні зв’язки: українська мова, читання, математика, природознавство, малювання, трудове навчання. Я вважаю, що метод проектів сприяє формуванню творчої особистості, розвиває критичне мислення, формує навички роботи з інформацією, допомагає вирішувати пізнавальні й творчі завдання у співпраці, де діти виконують різні соціальні ролі. Учні вчаться ефективно працювати, планувати працю та аналізувати її; набувають навичок роботи в колективі. Діти вчаться мислити, їх думки будуються на фактах, а не на передбаченнях. Вони навчаються вчитися, знають, де і як потрібно находити матеріал, як тлумачити факти, як їх обґрунтовувати. Цікавою та різносторонньою була робота над проектами: «Державні та релігійні свята України», «Славетні українці», «Культурна спадщина українського народу», «Історичні пам’ятки рідного краю», «Шляхами рідного краю» і т.д. Поєднуючи пізнавальну, дослідницьку та перетворювальну діяльності на уроках природознавства підвищую рівень навчальних досягнень молодших школярів, що дає змогу реалізувати себе учням з різними здібностями. Учні виступають з повідомленнями, оглядами журналів та енциклопедій, беруть участь у пошуково-дослідницьких проектах. Застосовують набуті практичні уміння користуються компасом, картою, масштабом. Я впевнена, що використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчається, учить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу. Таке навчання дає можливість учням вчитись доводити твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності, формувати свою особистість. Метод «Займи позицію» використовую на уроках курсу «Я і Україна» під час обговорення певних ситуацій. Цей метод застосовую на початку уроку з метою висловлення і доведення учнями своєї думки щодо даного питання. Навчаю учнів виділяти найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони. Завдяки цьому методу учні вчаться на практиці відстоювати свою позицію; вчаться вислуховувати думки інших; отримувати додаткові знання з теми. Мозковий штурм спонукає учнів до вільного висловлення своєї думки, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію. На мою думку, це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, який спонукає учнів виявляти свою уяву та творчість. Досвід передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Парна та групова робота Таку форму навчання я використовую починаючи з 1 класу для досягнення мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань тощо. Така робота дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Робота сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, вміння переконувати й вести дискусію, критично мислити. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах учні швидко виконують вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Учитель повинен намагатися організовувати інноваційний процес під час навчальної діяльності таким чином, щоб створити сприятливе навчальне середовище, в якому б теорія і практика учнів засвоювалась одночасно. Під час навчання потрібно використовувати такі методи, при яких: • в учнів виникає бажання до творчої, результативної роботи; • учні стають активними, розкутими, намагаються досягти успіху, при цьому не порушують поведінку у класі. Вчитель досягне успіху лише тоді на своїх уроках, коли зрозуміє, що дітям подобається все нове і цікаве. Ми, вчителі, повинні пам’ятати, що одна й та сама модель проведення уроків не дає можливості дітям розкрити себе повністю, зупиняє розвиток творчого потенціалу навчання. Таким чином, використовуючи інноваційні освітні технології, мені вдалося вирішити наступні взаємообумовлені проблеми: 1. Через формування умінь орієнтуватися в сучасному світі, сприяти розвитку особистості учнів з активною громадянською позицією, що вміє орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях і позитивно вирішувати свої проблеми. 2. Змінити характер взаємодії суб'єктів шкільної системи освіти: вчитель і учень - партнери, однодумці, рівноправні члени "однієї команди". 3. Підвищити мотивацію учнів до навчальної діяльності. Я вважаю, що позитивна мотивація до навчання у дитини може виникнути в тому випадку , коли дотримані 3 умови: - мені цікаво те, чого мене вчать; - мені цікавий той, хто мене вчить; - мені цікаво як мене вчать. 4. Приділяти більше уваги вивченню та оволодінню сучасними педагогічними технологіями, що дозволяють істотно змінити методи організації освітнього процесу. На основі вивчених матеріалів можна зробити висновки: - розвиток пізнавальної активності учнів початкових класах залежать від ефективності використання на уроках інтерактивних технологій; - стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до вивчення навчального матеріалу. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється в запитаннях, діях. - Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з’явиться зацікавленість до навчальної діяльності; - у школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних понять, коли матеріал виходить за межі навчального. Важливим є спілкування, співпраця вчителя і учнів на уроці. Зібратися разом – це початок, Триматися разом – це прогрес, Працювати разом – це успіх. Генрі Форд