Презентація "Портретний живопис. Народна картина «Козак Мамай»

Презентація до уроку художньої культури у 10 класіВчитель Квасниця Олександра Ярославівна Джуринська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Портретний живопис. Народна картина «Козак Мамай»

МЕТА: допомогти учням усвідомити значущість українського народного мистецтва в розвитку національної культури; презентувати багатоаспектний погляд на історію створення та побутування народної картини “Козак Мамай”; дослідити її популярність в мистецькій царині; стимулювати пізнавальну активність, виховувати повагу, любов до української культури.

КОЗАК МАМАЙ ЯК СИМВОЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ Всі вони були різні. Але ж на всіх розмаїтих поличчях був один і той самий запорожець, Козак Мамай. Той самий український характер. Характер!

Козак Мамай: міф чи реальність?Напевно, ніхто із дослідників точно не зможе сказати, відколи на українських народних картинах з’явився він – козак Мамай. Зрештою, це не так і суттєво. Важливо, що ця постать козака, який сидить із бандурою, схрестивши ноги, стала своєрідною візитівкою нашої національної культури. Хто він — історична особа чи герой красивої легенди? Чому його образ увічнено в українській культурі?

Анкета картини. Час побутування – XVІІ - XІХ століття. Прабатьківщина – Первомайщина(Миколаївщина)Тип - мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак, бабій і заразом монах, простодушний і мудрий чаклун, безстрашний лукавець. Значення імені - татарське слово «мамай», що означає «ніхто»Прототипи - син киятського темника Мамая Мансур, Іван Мамаєвич – осавул Війська Запорозького, стародавні скіфські та половецькі кам’яні скульптури в українських степах, річка Мамай-Сурка. Асоціації – Георгій Переможець, БуддаІнші назви - «Козак –душа правдивая», «Козак - бандурист» Фольклорне підгрунтя - відсутнє Попередня виставка картин, на яких зображений козак Мамай, - 1929 рік Козаки Мамаї є нині на картинах, що зберігаються у всіх музеях України – близько 160

Картина «Козак-Мамай» набула значного поширення в XVIIІ-XIX ст.. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. «Козак-Мамай», шедевр українського художнього образотворення, є писаною фарбами думою народу, в якій за допомогою зображень-символів і реалій-знаків втілено цілий комплекс морально-етичних норм українського народу, Мамай, як і всесвіт, – біполярний, самодостатній, згармонізований: у ньому втілено два світових начала (чоловіче – святий-батько, козак-лицар та жіноче – земля-мати, душа-пісня). Він постає своєрідним каналом зв’язку між двома планами буття, слугує живим камертоном українців, який налаштовує на гармонійний лад, виступає «матрицею-кодом» етнічного ідеалу.

Твори, що зображують козака-бандуриста (або ж «Козака Мамая») у характерній «східній» позі є прикметним явищем українського національного мистецтва. Подібного сюжету не знає мистецтво жодного із сусідніх з нами слов’янських народів — росіян, білорусів, поляків. Ще у XIX ст. ці картини були надзвичайно поширені серед найрізноманітніших верств українського суспільства. Цікаво, що їх можна було зустріти і в простих селянських хатах, і в розкішних дворянських садибах. Були вони і в родових маєтках нащадків козацької старшини – Г. П. Ґалаґана, В. В. Тарновського, М. П. Скоропадського і в кожній збірці було по кілька картин, а для останнього «Мамаї», поруч із портретами давніх гетьманів (серед яких був і Мазепа), виступали символами «славного рідного минулого» України. На сьогодні відомо біля сотні подібних  творів  XVIII – поч. XIX ст .

Український скульптор Володимир Наконечний, який створив низку об'ємних тримірних образів козака Мамая, сказав так: «... Біля витоків української та всієї індоєвропейської культури стоїть ведичний образ першопредка Мамая. Бо Мамай - чоловіче віддзеркалення Мами, матері, берегині. Це - воїн, батько роду. Степові, курганні статуї в народі називалися Мамаями. Відомий нам запорозький козак Мамай - це лише доволі пізній і канонізований образ. Насправді він прийшов до нас з історичної далечини, з архаїчної давнини, і літ йому багато тисяч. Він - ніхто, і він - усе. Тотем, богатир-першопредок, вояк-жрець, рахман, волхв, киян, кобзар, характерник, козак-запорожець. Це він зберігає дерево Роду. Страж і охоронець, Спаситель і мандрівний самотній лицар. Він вічний. Дохристиянська традиція не переривалась у православному, зокрема козацькому середовищі, не повинна вона перерватися й нині».

Козак-Мамай на народних картинах — це медитуючий воїн. Він сидить на землі у позі Будди й дивиться у Безвічність відстороненим од світу поглядом, але щомиті готовий активно протидіяти злобительству. «Хоч дивися на мене, та ба – не вгадаєш!Відкіль родом і як зовуть – нічирчик не знаєш!Коли трапилось кому у степах бувати,То той може прізвище моє угадати. А в мене ім’я не одно, а єсть їх до ката!»

Народного героя малювали у стані перепочинку. Він сидить "по-турецьки", замріяний і спокійний. Образ доповнюють гарні вуса, традиційний чуб-оселедець, сережка, люлька і сулія-пляшка; зброя покладена осторонь, і вірний кінь напоготові. В руках — бандура, а тиха пісня оповідає про запорожців, батьківський край і кохану, котрі потребують захисту. Козак розташувався під розлогим дубом, що у фольклорно-пісенній традиції символізує здоров'я, стійкість, красу, довговічність народу. Вік дуба — понад 1 тис. років. За давніми народними уявленнями, в дубі живуть душі хоробрих воїнів-ратіїв. Вважалося, що дубові гаї є улюбленим місцем перебування богів, яким під старими дубами наші предки приносили жертви. Козак Мамай своєрідно втілює риси українського характеру — волелюбність і мужність, сумління і звитяжництво, мудру народну філософію миролюбства і надії на краще майбуття.

Зображували Мамая не лише на папері та полотні, а й на гравюрах-дереворитах, деталях житла та побуту. Не оминув увагою цього козака-характерника і Тарас Шевченко. Зокрема, в офорті «Дари в Чигирині 1649 року» художник відтворив інтер’єр резиденції Богдана Хмельницького, на одній зі стін якої розміщена картина «Козак Мамай»

Образ Козака-Мамая так само популярний в Україні, як образ Будди на Сході. Козак-Мамай — це козацький провидця, наш народний святий, його зображення, було неодмінним атрибутом української хати. Подібність Козака-Мамая й Будди — не формальна, у них обох виявився первинний орійський духовний тип, започаткований першим провідцею оріїв Рамом.

Вірогідною є гіпотеза, що центральний образ даної народної картини походить від буддійських зображень калмиків, які прикочували з Західної Монголії у Волго-Донські степи і з якими після цього стали тісно контактувати запорозькі козаки. Калмики були союзниками гетьманів Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького, Івана Брюховецького, кошового отамана Івана Сірка, яким на допомогу неодноразово присилали свої загони. У 1710 році в Чугуєві на Харківщині було утворено козацький полк з калмиків, існувало їхнє військове поселення з 1716 року і на Київщині. Видатний український історик професор Ярослав Дашкевич, зокрема, зазначав: «Калмики прийшли на Україну як переконані буддисти, з своїми ламами та з своїми зображеннями … Серед зображень божеств, котрі вони возили з собою, відомі – за музейними колекціями, за мемуарами англійського мандрівника Д. Кларка (подорож 1802 р.) та спогадами інших подорожників – малюнки, які композиційно відповідають схемі картини «мамай-бандурист» .

Для козака, селянина "Козак Мамай" — це той поборець темних сил,  що і Юрій Змієборець, хоча вже і не на коні зі  списом у руці, як це було на поширених у той час іконах. Адже і святий Юрій, і козак своєю звитягою виборювали щастя і добробут людей.

В історичних джерелах зафіксовано чимало реальних осіб, які могли б бути прототипами Мамая. Це, зокрема, син киятського темника Мамая, того самого, який у 1361–1380-ому роках захопив владу у Золотій Орді, потіснивши законних нащадків Чингісхана, Мансур-Кият Мамай. Після поразки батька у боротьбі за золотоординський престол він з понад десятитисячним воїнством половців, киятів, черкесів, ясів перейшов на службу до Великого князівства Литовського й осів в українських лісостеповій і степовій зонах. Деякі дослідники вважають, що саме воїнство Мансур-Кията Мамая, яке прийняло на наших землях православ’я (частина Мамаєвої орди, вочевидь, була християнською і до цього) і досить швидко змішалося з українським населенням, стало основою формування українського козацтва. Син же Мансура Олександр Мамай у 1399 році, під час битви на річці Ворскла, навіть нібито врятував життя самому великому князеві литовському Вітовту й отримав від нього за це титул князя Глинського. Михайло Грушевський згадує Івана Мамаєвича – осавула Війська Запорозького,чий підпис є серед підписів козацьких ватажків під декларацією гетьмана Петра Сагайдачного до сейму Речі Посполитої 1618 року. А ще Мамаєм називали козацького ватажка, який по смерті Богдана Хмельницького діяв поблизу Суботова. Мамаєм був і один з гайдамацьких ватажків у XVIII столітті. А поблизу Черкас місцеві українці довгий час, ще й у ХІХ столітті, вшановували старезного всохлого дуба, якого називали дубом розбишаки Мамая, котрий начебто сховав десь тут скарб тощо.

Разом з тим «мамаями» називали взагалі відчайдушних козаків, ймовірно, характерників. Сказати про когось, що він «мамаює» – це те ж саме, що мандрує, не будучи до чогось прив’язаним. А вираз «піти на мамая» означав «відправитися на удачу». Колись «мамаями» також називали стародавні скіфські та половецькі кам’яні скульптури в українських степах. А ще на околицях Запорізької Січі протікала невелика річка Мамай-Сука. Тож найімовірніше, що образ Мамая збірний і не має єдиного історичного прототипу.

До речі, в реєстрі Війська Запорізького Низового прізвище Мамай (Реєстр Нової Січі від 1756 року) із 38 куренів згадується в 15 куренях аж 18 раз… Фактично по одному Мамаю (оборонцю) на кожну область козацьких теренів.

З роками постать Мамая увійшла в народні легенди. Одна з них стверджує, що козак Мамай родом з Побужжя. Літописець села Мигія Іван Філіпович , священик місцевої церкви, писав, що в ХІХ ст. в селі Любомирка жив церковний сторож на прізвище Мамаєнко, який впевнено розповідав про походження свого роду від козака Мамая з Мигії. Через деякий час Мамаєнко приїздив на свою історичну Батьківщину в Мигію з єдиною метою – відвідати острів, названий іменем знаменитого пращура. На користь саме цієї версії походження Андрія Мамаєнка говорить той факт, що в селі Мигія двері всіх будинків були розписані картинами з його портретом, адже стверджували, що він був не лише лицарем, заступником знедолених, але славився як характерник. Саме ця його слава народила ще одну легенду, що побутує в Побужжі. Серед легенд Буго-Гарду є і така, що намагається пояснити спасіння Мамая з заточення. Люди вірили, що козак Мамай не був страченим. Будучи в казематі, він маленьким шилом, яке не змогли відібрати під час арешту, намалював на стіні кущ калини, баского коня з чорною гривою. Сила уміння характерника, на їх переконання, оживила коня. Поки відкривали темницю, Мамай встиг вискочити на спину коня, що не мав однієї підкови. Кінь рвонув вперед, і в руках катів залишився лише старий чобіт козака. Саме цей чобіт був повішаний на шибениці замість славетного характерника. Зник вершник, а пам’ять про нього залишилася.

Тема козака Мамая постійно присутня в українському культурному просторі. До неї часто звертаються музиканти, кінорежисери й художники.

Представлено роман письменниці Надії Гуменюк «Білий вовк на Чорному шляху», відзначену 2009 року другою премією всеукраїнського літературного конкурсу «Ярославів Вал» на кращу історичну книжку для дітей та юнацтва. В центрі захоплюючого сюжету з часів козацької доби – образ відважного козака-характерника Мамая. Мав рацію цьогорічний лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Леонід Горлач, коли в епічному романі у віршах «Мамай» (2010) написав: «Ти подумай: народ наш тому лише вічний, що Мамай оживля його знову і знов».

Геральдика. Герб Ничипорівки . Скульптура. Пам'ятник Мамаю на майдані Незалежності. Кіно. У 2003 році на Національній кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Санін створив фільм «Мамай». Музика. У музиці образ козака Мамая знайшов відображення у піснях сучасних українських гуртів «Кому Вниз», «Воплі Відоплясова» та «Багряний Шлях». Плакати та графітіПід час Революції Гідності художник Микола Гончаров відтворив образ козака Мамая у графіті та плакатах серії «Все що тобі потрібно — це любов», замінивши кобзу на автомат Калашникова, а штоф на запалений «коктейль Молотова». Пам'ятники. На День Незалежності України 24 серпня 2015 року в Краматорську відкрито пам'ятник Козаку Мамаю.

Одним із яскравих прикладів невмирущості образу Мамая є духовна акція «Мамай єднає Україну». заслуженого діяча мистецтв, відомого львівського художника. Ореста Скопа, який уже тридцять третій рік працює над живописним відтворенням образу Мамая.. Художники з Тернопільщини долучилися до мистецького проекту «Мамай єднає Україну». Вони створили 18 картин із зображенням козака Мамая. 17 робіт присвячені районам області й одна – загальнообласна. Усі полотна мають спільні риси – це контур району із поміщеним в ньому образом Мамая. З цих контурів складуть карту Тернопільської області, а згодом і карту України, – повідомляє прес-служба ТОДА. Творчі роботи будуть представлені на виставках у Львові і Тернополі, після цього їх подарують майбутньому музею образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Козак Мамай», який планують відкрити у Дніпродзержинську. Участь в тернопільському проекті взяли Богдан Ткачик, Василь Стецько, Микола Шевчук, Олег Шупляк, Богдан Федорів, Степан Мамачур, Михайло Дирбавка, Ярослав Новак, Борис Рудий, Олег Курдибаха та інші художники.

Дай Боже кожному побачити козака-легенду, який “…посеред степу чекатиме ранку й розмовлятиме із Богом. Встане на світанку. Вийме волю з-за пазухи і нагострить правду. Візьме в руки гордість й силу, знищить брехню й зраду… Сонце світить на обрії, воленька співає. Серед степу козак з Богом тихо розмовляє”…