Урок. Українські міста, засновані греками..

                        Урок  11 клас

Тема. Українські міста, засновані греками..

Мета. Розглянути суспільне, господарське та духовне життя колоній, заснованих давніми греками в Північному Причорномор’ї; ви -значити причини створення грецьких колоній у Північному  Причорномор’ї та їхній вплив на розвиток цивілізації у Давній  Греції та на території сучасної України.

Очікувані  результати.

Після цього уроку учні зможуть: називати час утворення античних  колоній у Причорномор’ї; показувати на карті античні колонії Пів-нічного Причорномор’я; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: «колонія», «метрополія»; описувати умови життя в грецьких містах-колоніях Північного Причорномор’я;  пояснювати причини створення грецьких колоній у Північному  Причорномор’ї.

Тип уроку. Комбінований.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

    1. Фронтальне опитування.

•  Назвіть стилі архітектурних колон. Чим вони різняться між собою?
• Чи відомі нам імена давньогрецьких архітекторів? Що вони створили?
•  Розкажіть про грецьких скульпторів. Кого вони зображували?
• За якими історичними джерелами ми можемо скласти уявлення про  живопис Давньої Греції?
•  Яку роль відіграло мистецтво Давньої Греції в розвитку світової культури?

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

    1. Запитання на повторення.

• Чому давні греки засновували колонії?
• Що означає поняття «колонія»?
• Що таке «метрополія»?
•  Які напрямки мала грецька колонізація?

   2. Висновок учителя.

Учитель відзначає, що одним із напрямків Великої грецької колонізації був північний схід. У VІІ—VІ ст. до н. е. греки засновували колонії в Північному Причорномор’ї — на півдні території сучасної  України.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь учителя. Найголовніші міста-колонії.

Перші поодинокі подорожі греків до північних берегів Чорного моря належать до початку І тис. до н. е. Однак перша колонія виникла тільки в середині VІI ст. до н. е. на Березанському півострові. У VI ст. до н. е. на Південнобузькому лимані виникає Ольвія, на Дністровському лимані — Тіра і Никоній. У VI ст. до н. е. починається колонізація Криму. У цей час вихідці з Гераклеї Понтійської засновують Херсонес, вихідці з Мілету — Пантікапей, Феодосію, Німфей та інші міста.

Заселення греками Північного Причорномор’я було частиною Великої грецької колонізації (VIII — VІ ст. до н. е.), у результаті якої грецькі поселення поширилися від Іспанії і Південної Франції до Кавказу, від Африки до Криму. Основною причиною колонізації була перенаселеність грецьких полісів. У результаті цього у великих полі-сах комплектувалися групи колоністів на чолі з ойкістом — старшим групи. Він керував групою як під час подорожі, так і при побудові міста. Колонії будувалися за грецьким зразком, з самого початку виділялися площі для культових і громадських потреб. Греки заселяли лише вузьку прибережну смугу (5—10 км углиб), і тому конфлікти з місцевим населенням були спочатку рідкісними (окрім Херсонесу, поблизу якого розташувалося поселення таврів). Умовно історію розвитку грецьких колоній можна поділити на два великих періоди й кілька етапів. Перший період тривав від другої половини VII і приблизно до I ст. до н. е. Він характеризувався тісними культурними та економічними зв’язками як із материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлюється відносною стабільністю історичного розвитку. У матеріальному і духовному житті колоністів переважали еллінські традиції, тому цей період називають грецьким, або еллінським.

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я тривав із середини І ст. до н. е. до 70-х р. ІV ст. н. е. і називається римським. У свою чергу, великі періоди поділяються на кілька етапів. Так, в еллінському періоді виділяють три етапи:

1) Архаїчний (друга половина VII—V ст. до н. е.) — становлення держав. Колонії являють собою скоріше сільські, ніж міські поселення. В цей час колоністи лише починають налагоджувати контакти з місцевим населенням. Мешканці починають розвивати ремесла, в найбільших полісах будуються храми та комплекси агори.

2) Класичний (V — друга третина ІV ст. до н.е.) — колонії розростаються, за зовнішнім виглядом наближаючись до метрополій. У них з’являються укріплення, монументальні споруди, багато полісів кар -бує власну монету. Значно посилюються контакти колоній із місцевим населенням. Так, Боспор якийсь час залежав від скіфського царя Емінака, під час війн із Македонією Ольвія вступила до союзу зі скі-фами тощо.

3) Елліністичний (остання третина ІV — середина І ст. до н. е.) — спочатку відзначається значний економічний розвиток, піднесення сільського господарства, ремесел, торгівлі, культури. Проте з дру -гої половини ІІІ ст. до н. е. грецькі поліси переживають кризу. Це пов’язано зі скіфською агресією у Криму (зокрема, проти Херсонесу), а також зі все більш активними зазіханнями македонських царів. Пізніше грецькі поліси потрапляють у залежність від понтійського царя Мітрідата VI Євпатора.

Додаткова інформація

Легенда «Понт Аксинський і Понт Евксинський» Давно це було. Так давно, що навіть відлік часу йшов у зворотний бік. Жило в Тавриді горде і миролюбне плем’я горян. Жило тихо і мирно, багатіло з кожним роком завдяки своїй працьовитості. Почули про Тавриду в далекій Елладі, і замислили греки підко -рити цю багату землю. Біля берегів Тавриди з’явилося безліч фелюг. У них сиділи озброєні еллі -ни... Сполошилося селище горян. Жінки та діти сховалися в печери, а чоловіки приготувалися відбити напад. Вони зрозуміли, що битва буде не на життя, а на смерть: греків була незліченна кількість. Але тут немов хмари закрили зірки. То гігантські орли-грифи злетіли зі скель і кинулися до моря. Розпластавши величезні крила, орли стали кружляти над грецькими фелюгами. Із переляку закричали елліни й позатуляли голови щитами. Горяни, побачивши підтримку з неба, почали штовхати згори у воду величезні валуни. Нажахані, повернули елліни свої фелюги назад. Але мало хто повернувся до своїх берегів. Відтоді греки стали називати це море Понтом Аксинським — Не-гостинним морем. І наказали дітям своїм, щоб ті ніколи не піднімали зброї проти жителів Тавриди й ніколи не намагалися пройти Понтом Аксинським. Минув час, знову почали вабити греків сонячні береги багатої Тавриди. Але вони добре пам’ятали наказ своїх предків, і не тисячі фелюг вийшли в Понт Аксинський, а лише п’ять. І сиділи у фелюгах не озброєні воїни, а мирні посли з багатими подарунками для горян. І домовилися горяни з греками, і заприсяглися, що ніколи не піднімуть зброї один проти одного. Відтоді й оселилися елліни вдалині від Еллади і щасливо зажили під сонцем Тавриди. Стали вони вирощувати виноград і троянди. Вели торгівлю з горянами й дивувалися: чому таке ласкаве море назване Аксинським — Негостинним? Ні, це добре і гостинне море. І назвали греки море Понтом Евк синським — Гостинним морем [23, с. 12—14].

2. Робота в групах Суспільне, господарське та духовне життя у колоніях.

Учні об’єднуються в чотири групи, кожна з них одержує картку з інформацією про одну з грецьких колоній на території Північного Причорномор’я, котру їм необхідно опрацювати і підготувати виступ.

Для виконання завдання надається 8—10 хвилин, після чого представники груп виступають із повідомленнями (під час виступу можна користуватися планом). У разі потреби члени групи можуть доповни -ти свого представника. Після виступу групи інші учні класу можуть ставити їй питання.

Кожна група готуватиме повідомлення за таким планом:

1) Що означає назва колонії.

2) Де розташована колонія (показати на карті).

3) На який час припадає період розквіту.

4) Господарське життя.

Інформаційна картка 1. Борисфеніда.

Назва походить від грецької назви Дніпра — Борисфен. Це було перше поселення, засноване греками в Північному Причорномор’ї. Воно було засноване на півострові (зараз — острів) Березань у другій половині VІІ ст. до н. е. У першій половині VІ ст. до н. е. на берегах Бережанського лиману виникають численні невеликі поселення, ко-трі становлять сільську округу Борисфеніди. Остання повнокровно існує й у V ст. до н. е., а з кінця ІV ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в перші століття нової ери (хоча вже ніколи не досягає рівня другої половини VІ—V ст. до н. е.). Почи- наючи з останньої чверті VІ ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави і загинула разом з Ольвією. Площа поселення, що збереглася, становить близько 10 га. Від-крито рештки землянок і напівземлянок, що пізніше змінюються на звичайні грецькі наземні будинки. Ранні культурні шари Борисфеніди, як ніде більше в Північному Причорномор’ї, багаті на знахідки грецького посуду різних форм і стилів розпису [12, с. 167].

Інформаційна картка 2. Ольвія.

Давньогрецькою назва цієї колонії означає «щаслива». Вона зна -ходилася на правому березі Південнобузького лиману біля сучасного с. Тарутине Очаківського району Миколаївської області. Заснована близько середини VІ ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини ІІІ ст. н.е. На етапі розквіту — наприкінці ІV — у ІІІ ст. до н. е. — Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тис. осіб. Економічну базу поліса становило сільське господарство. Ольвійська держава мала свої гроші. Ольвію добре знали в античному світі. Деякий час вона входила до Афінського Морського союзу. Її торговельні і культурні зв’язки сягали не тільки причорноморських міст, а й Східного Середземномор’я — Греції, Малої Азії, Александрії Єгипетської [12, с. 169].

Інформаційна картка 3. Тіра.

Назва походить від грецької назви Дністра — Тірас. Місце розташування залишків Тіри — околиця сучасного Білгорода-Дністровського Одеської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці VІ — на початку V ст. до н.е. Час першого розквіту починається з V ст. до н.е. і триває до ІІІ ст. до н. е. Із кінця ІІ ст. до н. е. і до 70-х р. І ст. до н. е., можливо, входила до складу Понтійської держави Мітрідата VІ Євпатора. У І—ІІІ ст. н. е. Тіра входила до складу римської про -вінції Нижня Мезія. Тут розміщувалися римські військові гарнізони.

Тіра карбувала власну монету. Населення Тіри займалося переважно посередницькою торгівлею, сільським господарством, меншою мірою — ремеслами. Подібно до інших полісів, Тіра мала сільську округу [12, с. 166].

Інформаційна картка 4. Керкінітіда.

Назва походить від імені ойкіста або назви затоки в Західному Кри -му. Колонія виникла наприкінці VІ ст. до н.е. (на місці сучасної Євпа-орії). Заснована вихідцями з Іонії. Із другої половини ІV ст. до н. е. входить до складу Херсонеської держави. Розквіт міста припадає на V—ІІІ ст. до н. е., коли воно мало прямокутне регулярне планування. Територія становила близько 8 га. За периметром проходили фор -течні мури і вежі. Розкопками відкрито значну кількість житлових будинків типової грецької схеми. А також залишки оборонних стін. Населення займалося рільництвом, рибальством, торгівлею. У середині ІІ ст. до н. е. Керкінітіду захопили скіфи, від влади яких напри -кінці ІІ ст. до н. е. їй удалося звільнитися. Життя тут тривало до І—ІІ ст. н. е., але населення тоді вже було преважно скіфським [12, с. 188].

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

   1. Фронтальна бесіда.

• Як складалися відносини між колоніями та метрополіями?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

  1. Заключне слово вчителя.

— У VIII—VI ст. до н. е. греки заснували в чужих краях поселення, що стали притулком для селян, які втратили землю, неуспішних політиків і заповзятливих купців.

— Умовно історію розвитку грецьких колоній можна поділити на два великих періоди й кілька етапів. Перший період тривав від другої половини VII і приблизно до I ст. до н. е. Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я тривав із середини І ст. до н. е. до 70-х р. ІV ст. н. е. і називається римським.

— Колоністи прагнули налагоджувати гарні стосунки з місцевим населен-ням і намагалися не втрачати зв’язку з батьківщиною — метрополією.

— Найбільшими колоніями на території Північного Причорномор’я були Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Виконати завдання на контурних картах.