Презентація "Практична риторика. Діалогічні жанри"

Діалогічні жанри

Усне спілкування - це форма реалізації мовної діяльності за допомоги звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей. Для усного спілкування визначальним є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність. Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначити на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.

Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють:- монологічне (говорить один учасник спілкування);- діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб);- полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).2. За кількістю учасників виокремлюють:- індивідуальне (спілкуються двоє);- колективне спілкування.3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:- безпосереднє спілкування ("обличчя до обличчя");- опосередковане (телефон, радіо, телебачення).4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють:- побутове (обговорення щоденних проблем);- наукове (обговорення наукових проблем);- фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ);- естетичне (передавання естетичної інформації).

Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця). Висловлювання у діалозі називаються репліками. Найхарактерніші ознаки діалогу:- безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;- швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;- ситуативна залежність реплік;- можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);- використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;- зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;- важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Мовні особливості діалогічного мовлення Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його еліптичність, наявність «готових» мовленнєвих одиниць, слів заповнювачів пауз, а також так званих «стягнених форм». Розумінню неповних реплік партнерів у діалозі сприяють контактність комунікантів, наявність спільної ситуації, зверненість реплік, вживання позамовних засобів (жестів, міміки), знання обома співрозмовниками обставин дійсності, а в більшості випадків – й одне одного. Крім того, випущені члени речення можна відновити, виходячи зі змісту попередньої репліки. У діалозі широко вживаються «готові» мовленнєві одиниці. Їх називають «формулами», «шаблонами», «кліше», «стереотипами». Вони використовуються для висловлення подяки, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привертання увагиспіврозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. «Готові» мовленнєві одиниці (словосполучення, цілі фрази) надають діалогу емоційності. У діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають «заповнювачами мовчання». Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз у ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. Наприклад: добре, дуже добре, ти знаєш, дивись, послухай-но тощо. Будь-який діалог складається з окремих взаємопов’язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називаються реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності, але тісно пов’язані одна з одною за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв’язок між суміжними репліками. Перша репліка діалогічної єдності є завжди ініціативною (її називають ще реплікою-спонуканням). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше – залежною, або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання й спонукання до наступного.

Монолог - форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови. Найважливіші ознаки монологу:-однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;- підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);- певна тривалість у часі;- індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;- розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;- композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання. Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками:- залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування;- високий рівень непідготовленості;- істотне значення правил ведення полілогу;- більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.

Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і мовець. Діалогічному мовленню властиві ситуативність, емоційна забарвленість, спонтанність і двосторонній характер. До основних діалогічних жанрів належать бесіда, телефонна розмова, листування.

Бесіда - це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Бесіда - чи не найскладніший з усіх жанрів усного фахового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромту треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:- ретельно готуватися до бесіди;- бути уважним і тактовним до співрозмовника;- постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою;- вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази;- стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії;- висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо;- створювати атмосферу довіри, щоби привернути до себе співрозмовника. Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна:- перебивати співрозмовника;- різко прискорювати темп бесіди;- негативно оцінювати особистість співрозмовника;- підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником;- зменшувати дистанцію. Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції:- обмін інформацією;- формування перспективних заходів;- контроль і координацію певних дій;- взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем;- підтримку ділових контактів на різних рівнях;- пошук, висунення нових ідей;- стимулювання дій у новому напрямку;- розв'язання етичних проблем, що виникли під час спілкування.

Існують різні види бесід. Залежно від мети спілкування та змісту бесіди переділяються на:- ритуальні;- глибинно-особистісні;- ділові. Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди:- індивідуальні;- групові.Індивідуальна бесіда - це розмова двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосунків, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці. Ділова бесіда - це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа. Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесід є: обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:1. Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).2. Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити приємне враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії-вираз обличчя, поза, вітальний жест.3. Формування мети зустрічі.4. Обмін думками та пропозиціями.5. Закінчення бесіди. Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоби створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно1. Ретельна підготовка. Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію.2. Пам'ятайте, до чого Ви прагнете. Чітко сформулюйте мету бесіди, виберіть стратегію та тактику проведення бесіди.3. Намагайтеся створити атмосферу довіри. Співбесідник намагатиметься зробити для Вас щось хороше, якщо Ви справите приємне враження на нього.4. Не підозрюйте співбесідника в ненадійності. Взаємна довіра завжди необхідна, аби досягти поставленої мети.5. З'ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження.6. Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.7. Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях. Поважайте думки співрозмовника, як свої власні. Дотримуючись цього правила, Ви матимете більше шансів обминути гострі кути й узгодити рішення.8. Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні запитання. Уміння слухати співрозмовника спонукає його до висловлюваннявласних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає мить щирості, істинності, взаєморозуміння, поваги.9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.10. Підсумуйте результати бесіди.

Телефонна розмова — один з видів (жанрів) усного ділового мовлення й приватного спілкування, що передбачає розмову на відстані. Оскільки співрозмовники не бачать один одного, то жести, міміка та зовнішній вигляд не відіграють роль у спілкуванні. Одна з головних вимог до телефонної розмови — це лаконічність. До розмови треба готуватися: наперед продумати вітальну етикетну формулу, тему розмови, послідовність викладу думок, завершення спілкування й прощання. За правилами телефонного етикету розмову повинен завершувати той, хто телефонує. Якщо співрозмовник старший за віком, посадою або це жінка, то треба їм дати право завершувати розмову. Під час розмови не забувайте про формули ввічливості. Перші фрази слугують представленню сторін. Особа, яка знімає трубку, має назвати себе або установу: Михальська біля телефона; головний бухгалтер Черненко; деканат психологічного факультету. У відповідь також називають себе або установу.

Листування — діалогічний жанр, яким послуговуються для регулювання ділових або приватних стосунків. Отже, листування може бути офіційним (службовим) або приватним. Офіційне листування — це листування між установами, організаціями; воно належить до офіційно-ділового мовлення. Неофіційне листування ведеться між особами й має побутовий, часто інтимний характер.

Ділове листування — це процес бізнес- та службової комунікації за допомогою пошти. У ньому, як і в звичайному спілкуванні, є місце емоціям, першому враженню, точкам дотику. Але ділове листування вирізняє офіційно-діловий стиль. В основі ділового листування листи, що відповідають таким критеріям: Лаконічні. Коли в одному реченні є одна головна думка, немає канцеляризмів, інформація подана коротко і по суті. Ніяких довгих підводок до основного і складних мовних конструкцій. Структуровані. Коли у листа є конкретна мета, думки послідовні, візуально лист розділений на кілька частин (як мінімум, вітання, мета, питання або заклик до дії). Грамотні. Без граматичних помилок і порушень логіки викладу тексту, з правильно розставленими знаками пунктуації. Людяні. Коли аргументи подані чітко, без емоцій і оціночних суджень, немає маніпуляцій і токсичності, проявляється повага до співрозмовника.

Для чого потрібне ділове листування. Ділове листування вирішує ряд завдань — від простого вітання нового члена команди до закриття великобюджетних угод. Також її використовують в таких цілях:- Які навички варто розвивати, щоб бути успішними у майбутньомувлаштуватися на роботу;- запропонувати послуги і знайти нове замовлення;- передати якусь інформацію, новини;- запропонувати і затвердити якусь ідею;- розв’язати конфлікт і перетворити незадоволену людину в задоволену;- домовитися з колегами про щось;- отримати підтримку або аргументовану критику.

Правила складання ділового листа Звернення. Наприклад: Шановний заступнику директора … ; Шановний пане … і под. — спочатку вказують ім’я, а потім прізвище, а не навпаки. 2. Заголовок. Тема листа, що стисло та влучно розкриває зміст листа. 3. Компліменти. Наприклад: саме Ваша установа одна з перших, хто апробував нову техніку … ; завдяки Вашому професіоналізму й наполегливості вдалося … і под. 4. Відсутність зайвого. Треба уникати надмірної ввічливості та слів, позбавлених змісту. Велика кількість особових займенників може зашкодити. 5. Важливість дієслів. Уживайте такі дієслова, що позначають виконану дію. 6. Відсутність імперативу (наказовості). Уникайте директивних фраз на зразок якщо Вас зацікавила … , то зверніться до … . 7. Бланк. Ділові листи пишуть (друкують) на фірмовому бланку. Ці правила поширюються й на складання електронного листа. Ділові листи за призначенням бувають декількох видів: лист-запит, лист-запрошення, лист-відмова, лист-прохання, супровідний, рекомендаційний, гарантійний лист та ін.

Неофіційні або особисті листи - це листи, адресовані друзям, родичам, знайомим. Написання таких листів втрачає актуальність у сучасному світі, так як великого рівня розвитку досягли інші зв'язки комунікації: мобільний зв'язок, факс, інтернет, електронна пошта. Багато людей вважають, що мистецтво написання листів занепадає. В англійській мові не існує строго встановлених правил написання особистих листів . Зміст листа, форми привітання, завершення повідомлення залежать від того, хто пише, або від того, кому адресується повідомлення. І дуже часто можна відступати від загальновідомих форм написання листів. Неофіційні листи можна розподілити на таки види: лист-запрошення, лист-прохання/наполягання, лист-згода/відмова, лист-узгодження/намір, лист-вибачення/пояснення, лист-привітання/співчуття, лист-подяка, лист особистого характеру (більш розширений за об'ємом, поєднує в собі декілька характеристик). Широко використовується написання листів особистого характеру, в яких зустрічаються опис, розповідь і аргументація. В інших листах також присутні елементи опису, розповіді, аргументації, наприклад: в листі-подяці часто зустрічається опис, в листі-вибаченні - аргументація та ін.

Лист-прохання/наполягання - це лист, в якому просять зробити послугу або надати якусь інформацію. При написанні цих листів використовують такі прийоми як пояснення, опис та ін. Немає встановлених мовних кліше щодо даного виду листа. Стиль написання таких листів залежить від рівня знайомства між людьми і делікатності прохання. Лист-згода/відмова - це відповідь на запрошення або пропозицію, коли той, хто пише не може або вважає більш доречним подякувати за запрошення або відмовити не особисто, а через лист (уникаючи надмірних пояснень). Рейд Ж. виділяє декілька етапів з написання такого листа:- по-перше, треба подякувати за запрошення чи пропозицію;- по-друге, треба висловити своє шкодування щодо неможливості взяти участь у заході і пояснити її причину. Якщо приймається пропозиція, то можна висловити свої сподівання щодо даної події. При написанні таких листів необхідно знати сталі лексичні конструкції, характерні для написання листа-згоди. Треба зазначити, що для кожного типу листа існують конкретні лексичні конструкції, кліше.

Лист-узгодження/ намір - лист, в якому обговорюються плани автора щодо якихось подій: свята, подорожі, відвідування якогось заходу. Хармер Ж. вважає, що при написанні такого виду листа треба ураховувати наступні ознаки даного виду висловлювання:- опис власних намірів щодо майбутнього;- опис запланованих подій у майбутньому;- надання інформації про плани на майбутнє;виказування своїх сподівань щодо обговорюваної події. Лист-вибачення/пояснення. Лист, який пишеться за такими обставинами, коли автор листа не виконав того, про що його просили (наприклад, його просили надіслати поштою книгу, а він не зміг); коли автор листа припустився якоїсь помилки (наприклад, зарезервував місце не в тому готелі); коли автор листа не може виконати те, про що його просять. Лист-подяка - це лист, в якому висловлюється подяка за надану послугу, допомогу та ін. Лист-подяка повинен бути коротким, написаний простою мовою. Зазвичай листи-подяки пишуть на свята. Але часто люди бажають висловити подяку за подарунок, послугу, гарне ставлення в письмовому вигляді. Зміст таких листів включає до себе наступні етапи:подяка пояснення - виказання задоволення

Завдання 1. Змоделюйте діалог між особами, одна з яких висловлює пропозицію, інша – відмову. Завдання 2. Змоделюйте ситуацію: ви незадоволені вчинком свого товариша, зробіть йому зауваження, а він вам повинен дати відповідь. Завдання 3. Прочитайте гумористичні телефонні розмови й виконайте завдання.

Завдання 4. Складіть і запишіть текст бесіди між представником рекламного відділу телеканалу й виробником дитячих іграшок про створення рекламної продукції й умови трансляції в телеефірі. Завдання 5. Виправте помилки, допущені під час телефонного та безпосе­реднього спілкування: А. — А хто це дзвонить?— А навіщо він вам?— Давайте Петренка до телефону.— Іванові Павловичу, немає часу розмовляти з вами.— Я ж вам сказав, що не зможу прийти на збори. Б. — Алло! Куди я потрапив?— А коли вона прийде?— Не заважайте мені своїми дрібницями.— Це не моя справа, звертайтеся до директора.— Ваше прохання безглузде, задовольняти його ми не бу­демо.

6. Прочитайте текст. Яка інформація є новою для вас? Сформу­люйте основні правила телефонної розмови. Сучасний етикет вимагає, щоб той, хто відповів на дзвінок, сказав: «236-98-02 слухає» або назвав установу, наприклад, «школа № 30», «приймальна комісія» та назвав себе «слухає Максименко». Той, хто телефонує, одержавши відповідь, має привітатись і відрекомендуватися. Якщо він звертається від імені своєї уста­нови, то називає її. Якщо хтось із абонентів не відрекомендувався, інший запитує: «Вибачте, з ким я розмовляю?» або «Перепро­шую, хто біля телефону?»Якщо службовець, якому телефонують, не може підійти до телефону, нечемно виявляти цікавість і детально розпитувати про причину дзвінка. Інша річ, коли той, хто підняв слухавку, може вирішити питання замість відсутнього.Ініціатива завершення розмови належить тому, хто зателефо­нував. Однак, якщо розмовляють чоловік і жінка, таке «право пер­шості» належить жінці. Таким правом може скористатися й спів­розмовник, старший за віком або за службовими обов’язками. Молодший може повідомити старшому лише про те, що він уже з’ясував усе потрібне. Закінчення розмови супроводжують етикетні вислови, що озна­чають вдячність за розмову, вибачення за турботу та прощання. Якщо відбулося неправильне з’єднання, перед абонентом виба­чаються за турботу. Не можна кидати слухавку, не сказавши ні слова, або висловлювати своє незадоволення. Той, до кого помилково зателефонували, у свою чергу, не повинен виявляти нечемності (З підручника).

Домашнє завдання (на вибір)► За допомогою смайлів побудувати інтернет-повідомлення. У якому стилі мовлення воно буде створено? Запропонувативласний смайл.► Доберіть афоризми про культуру спілкування по телефонуі в Інтернеті, розкрити їх зміст.► Сформулювати правила ділового інтернет-спілкування.

Питання для самоконтролю 1. Дайте визначення, що таке діалогічне мовлення.2. До основних діалогічних жанрів належать ....3. Що таке бесіда?4. Телефонна розмова - це..5. Листування - це..6. Оцінювальні жанри —..7. Що таке мовлення? 8. Які є форми спілкування? Назвіть учасників спілкування. 9. Яка найменша вимовна одиниця?10. Що є результатом говоріння? 11. Дайте визначення усного діалогічного мовлення. Які вимоги ставляться до нього?12. Назвіть психологічні особливості діалогічного мовлення.

Тести1. До основних діалогічних жанрів належать: А Бесіда, телефонна розмова, листування Б Рецензія, відгук В Діалог, похвала, осуд Г Об’єктивність,хвалебна ода2. Розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем - це ... А Характеристика Б Пояснення В Бесіда Г Листування3. Під час телефонної розмови не потрібно: А вітатися. Б жестикулювати В лаконічно висловлюватися. Г представлятися

4. До основних діалогічних жанрів НЕ належить: А монолог. Б бесіда. В листування. Г телефонна розмова5. Із запропонованих ознак, вибери всі, що належать до епістолярного стилю. А) наявність стереотипних словесних формул Б) невимушеність. В) емоційність Г) вільна композиція. Д) сувора регламентація розміщення та будови тексту Е) послідовність і точність викладу Є) гранична чіткість.6. До основних жанрів епістолярного стилю належать (вибери всі правильні варіанти): А) щоденникові записи Б) стаття. В) блог Г) приватні листи. Д) доручення Е) автобіографіяЄ) вірші-послання