Презентація "Прикметник"

Прикметник Прикметник — це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий).  Прикметники виражають ознаку: запаху (п’янкий, запашний);кольору (білий, зелений);віку (старенький, давній);розміру (величезний, середній);матеріалу (діамантовий, дерев’яний);якості (твердий, гнучкий);приналежності (зятів, сестрин);простору (далекий, близький);часу (ранній, вчорашній);внутрішні властивості (добрий, щедрий);зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний);ознаки за відношенням до місця (міський, районний).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю. Наприклад: Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша (прикметник абсолютна — означення).  Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА чоловічий — лебединий, добрий; жіночий — кімнатна, кмітлива; середній — дівоче, веселе. Змінюється за. Поділяється на. Рід. Число. Відмінок. Тверда група. М׳яка групаоднина — гарний, гарна, гарне;множина — гарні.називний — золотий;родовий — золотого;давальний — золотому;знахідний — золотий (золотого);орудний — золотим;місцевий — (на) золотому);тверда група — вразливий, сестрин, певен, чистий;м’яка група — майбутній, хатній, завтрашній, ранній.

РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМІ. Якісні - велика, духмяне, опуклий, гарячі; Відносні - дерев’яні, військова, приміський; Присвійні - сестрин, вчителів, заяча, мамин. ІІ Повні. Короткі.

Повні прикметники поділяються також на дві форми:  Стягнену і нестягнену. Стягнені форми є загальновживаними (синя, синє, сині). Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.

ОРФОГРАМА. СУФІКСИ прикметників -СЬК-, -ЗЬК-, -ЦЬК-У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- завжди пишемо знак м'якшення: київський, вінницький, бузький. Перед цими суфіксами приголосні також можуть пом'якшуватися у вимові, проте ь після них не пишуть: уманський, селянський. Але м'якість звука [л'] перед суфіксом -ськ- позначають знаком м'якшення: сільський, польський, подільський.

Написання не з прикметниками. Не з прикметниками пишеться разом, якщо:1) прикметник не вживається без не (ненаситний, неповторний).2) прикметник із не можна замінити синонімом без не (недалекий — близький, негарний — поганий). Не з прикметниками пишеться окремо, якщо:1) є протиставлення (Вона була сьогодні не веселою, а сумною).2) між не й прикметником-присудком можлива зв’язка є (був, була, було) : Цей урок не цікавий (бо не є цікавий).3) прикметник має при собі як пояснювальне слово займенник або при­слівник із часткою ні; перед прикметником стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: Ця споруда аж ніяк не стара.

Написання не з прикметниками

Творення прикметників. Прикметники утворюються від іменників, дієслів, числівників, прислівників та інших прикметників суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним способами, складанням основ або слів. Деякі прикметники можуть переходити в іменники, при цьому вони втрачають власні ознаки й набувають значення назв осіб (подорожній, незнайомий). У реченні викону­ють роль підмета або додатка. Деякі прикметники постійно виступають у ролі іменників: пальне, набе­режна, днювальний, до них належать і географічні назви (Рівне, Вишневе).

Хай навчання в радість буде