"Презентація . Проблема екологічного виховання у поемах Б.Олійника і Є.Ісаєва"

Проблема екологічного виховання у поемах «Крило» Б. Олійника та «Убил охотник журавля» Є.Ісаєва Читацька конференція з учнями школишколи 

План1. Тема охорони природи у сучасній літературі.2. Коротка розповідь про поетів.3. Типологічна спорідненість поем «Крило» Б. Олійника і «Убил охотник журавля» Є.Ісаєва.4. Характеристика екологічних ситуацій у поемах.5. Пристрасний захист природи юнаком («Крило» Б. Олійника), болісний, складний шлях екологізації свідомості ліричного героя поеми «Убил охотник журавля» Є.Ісаєва.6. Своєрідність художнього письма.7. Морально-етичні уроки поем і складності екологічних проблем нашого життя.

Анкетування:1. Які твори на теми екологічного виховання ви прочитали останнім часом?2. Які бачили фільми, пов’язані із проблемами захисту навколишнього середовища?3. Ваш улюблений твір на цю тему?4. Екологічні проблеми вашої місцевості?

. Найактуальнішою ще з ХХ століття стала проблема взаємодії людини і суспільства. Природа все частіше і тривожніше нагадує людям про їхню жорстокість і байдужість. Чи часто ми думаємо про землю – про планету, по якій ходимо, на якій стоїть наш дім, ростуть діти?

Ось що непокоїть студента Миколу Баглая із роману «Собор».«Дим із труб – це розпечений газ із пилюкою, невидима оком пилинка – вона твій найбільший ворог! Тільки збільшивши її в чотириста п’ятдесят разів, починаємо бачити цю пилюжинку, власне мініатюрну скалку заліза. Тому-то вона добре летить і легко засвоється організмом. Є закон про допустиму санітарну норму пилюки в повітрі, але хто його дотримується? Повсюди повітряні басейни над металургійними заводами бурунять брудом, різні інспекційні служби теж ковтають той бруд...»

Тема природи, її краси і захисту широко представлена в українській поезії. Класики українськоїлірики залишили нам безсмертні зразки тонкого, глибокого і живого відчуття природи. Хай осінь мертвим листям шелестить,Хай старість чеше сивину лукаво,А для людини, як вона людина. Само страждання в щастя виростає. А над землею, вкритою туманом,Веселиками линуть журавлі. М. Рильський

Ось перед вами портрети двох поетів – Єгора Ісаєва , Бориса Олійника. Обидва автори переконані в тому, що природа потребує захисту, синівського піклування. Юнак і журавель – це символ людини і природи, тому спільним для обох є образ крила.

Є.Ісаєв писав: «Мы порой упрощаем понятие «Земля» - только деревня, только поля, сады, цветы.. Нет, Земля – это все. Земля – это и уголь , и нефть, и золото, это сама почва, воздух, которым мы дышим, вода, которую мы пьем. То, что на земле, под землей и над землей, в небе – все земля. Она наша постоянная опора, движение, хлеб наш насущный, жизнь наша Земля»

Тема любові до людини, землі, навколишнього середовища є однією із провідних у поезії поета Б. Олійника. Переконливим прикладом є рядки з вірша «До землі», сповненого щирих синівських почуттів: Тиха моя. Скорботна моя і велика. Що я без тебе?Так собі – сірий суб’єкт. Он журавель. Хвали небесам накурлика,А від землі ж почина і себе, і дітей.

Обидва поети – Є.Ісаєв і Б. Олійник у своїх поемах «Убил охотник журавля» і «Крило» звернулися до змалювання драматичних екологічних ситуацій. Мелодійно і плавно , мов народна пісня, починається поема «Крило» Б. Олійника: Потяглися журавлі вдалеч плавко,Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, гірко плакав. З перебитим у лікті крилом.

Зла, бездушна, жорстока людина , яка весь час мріє про наживу , піднімає руку на довірливого журавля, а від кари своєї хоче сховатись. Та, бач схотів чого: В тюрмі сховатись. Пересидіть кару... Не вийде, дядько, ти таке вчинив, Що і статті у кодексі немає,За котру судили б ми тебе. Ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив,А це вже вище від людського суду.

Поет Є.Ісаєв у поемі «Убил охотник журавля»: Как эхо выстрела – в поля. За кругом круг:-Убил охотник журавля!- Разнесся слух. - Убил!.. Убил!..- весь небосвод Кричал о том.

Журавлі з величезною тугою та смутком, кружляючи над пораненим товаришем, прокричали своє останнє «Кру – кру…»- Держать все тот же курс. По той звезде и землю нашу,Нашу Русь,Всегда , везде любить…

Ты что же, брат?В своих-то бьешь?Не хорошо. Ты что, фашист?

У народі вже давно існує легенда, що журавлі – це воїни-бійці, що полягли на полі бою. Вбити журавля – це все одно, що поцілити в серце захисника життя.

Вийшов з гурту у кедах цибато.І сказав хлопчаку:- Не журись!Щовесни прилітатиму, брате,Бо крилом я до тебе приріс.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Отак вони росли як близнюки. Навчив журавлик хлопчика літати

Потяглися журавлі вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. Тільки сивий чоловік тихо плакав. Юний...сивий чоловік гірко плакав. З перебитим у лікті крилом

У цей момент, на наш погляд, дуже вдалим є використання прийому «ретро» - спогадів про Другу Світову війну, згадує мисливець, як «жег фердинандов, тигров и пантер», боровся за визволення своєї країни від фашизму: Нет образины – образ есть. Твоей страны. Есть гнев святой – не злая месть.

Це філософська ідея твору: природа – мати , а ми – її діти - мусимо до неї ставитися бережно. Вот с той поры я не ходок. В тот самый лес. Там суд идет,-Он глянул вверх. В пустую синь,-Не царь природы человек,Не царь, а сын.

Устами ліричного героя Є.Ісаєв зауважуєИ я застыл, как сам не свой…Их вожак – Раз протрубил,Два протрубил. И в третий раз. И до меня дошло: То был сигнал,Приказ лететь – Держать все тот же курс. По той звезде. И землю нашу,Нашу Русь,Всегда, везде любить – В гостях ли, не в гостях –И век, и миг…И не ослушался косяк –Ушел, затих,И стаял ветром вдалеке,В дожди, в ночи…