Презентація «Психологічні особливості старшого шкільного віку»

Інформація для батьків та педагогів

Старший шкільний вік, тобто приблизно від 15-16 до 18-19 років,

відноситься до ранньої юності. Існує

безліч теорій юності. Біологічні теорії розглядає юність, перш за все як певний етап еволюції організму,

вважаючи, що саме біологічні процеси росту детермінують усі інші.

Стає актуальним пошук супутника життя і однодумців, зростає потреба у співпраці з людьми, зміцнюються

зв'язки зі своєю соціальною групою, з'являється почуття інтимності з

певними людьми. Період юності

характеризується наявністю кризи, суть якої у розриві, розбіжності освітньої системи і системи дорослішання.

З'являється особлива чутливість до оцінки іншими своєї зовнішності, здібностей, умінь і поряд з цим надмірна критичність у

відношенні до оточуючих: ранимість

уживається з вражаючою черствістю,

хвороблива соромливість – з розбещеністю, бажання бути визнаним і оціненим іншими – з підкресленою незалежністю, боротьба з

авторитетами – з обожнюванням випадкових кумирів, чуттєве фантазування – з сухим мудруванням (А.Є. Лічко).

У старшокласників мислення учнів набуває особистісного емоційного характеру. Особистісний характер

мислення пов'язаний з тим, що в цей період формується узагальнення

уявлення про самого себе, розуміння і переживання свого "Я", своєї індивідуальності, своєї особистості.

У 16 років вже визначається свій власний (далекий від ідеалу, але реально діючий) стиль навчальної роботи. Тому

вчителеві не слід суворо регламентувати процес навчання, навпаки – доцільно

надати велику самостійність. Формування навчальних умінь і навичок має бути орієнтоване на особистість учня.

Головне психологічне надбання ранньої юності – виявлення цінності свого внутрішнього світу. Зовнішній світ починає сприйматися через себе.

Розвивається здатність до самоаналізу і потреба систематизувати, узагальнювати свої знання про себе. Юнаки і дівчата

прагнуть глибше розібратися у своєму характері, своїх почуттях, діях, вчинках.