Психолого-педагогічний семінар «Феномен самоефективності. Виокремлення категорії самоефективності особистості від інших психологічних змінних з метою формулювання критеріїв самое

Психолого-педагогічний семінар

«Феномен самоефективності. Виокремлення категорії

самоефективності особистості від інших психологічних змінних

з метою формулювання критеріїв самоефективності»

Мета: вивчити стан проблеми самоефективності особистості, проаналізувати понятійний апарат; проаналізувати психологічні особливості розвитку самоефективності особистості; з’ясувати вплив самоефективності на функціонування особистості; визначити предиктори самоефективності особистості; визначити професійно важливі уміння та навички у процесі ведучого виду діяльності – спілкування.

Хід проведення

1. Мотивуюча частина

Вправа: «16 асоціацій» (вправа з тренінгу Шубіної Олени, члена асоціації професійного тренінгу)

Горизонтальний аркуш формату А4 ділиться на 5 рівних вертикальних колонок. У першій колонці записується 16 асоціацій на словосполучення «моя робота». У другій колонці пишуться асоціації на слова з першої колонки, об'єднуючиїх попарно: асоціація на перше і друге слова, асоціація на третє і четверте слова, потім на п'яте і шосте і т.д. Таким чином, у другій колонці виходить вже вісім асоціацій. У третій колонці процедура повторюється, з тією лише різницею, що асоціації знаходяться на пари з другої колонки, - в третій колонці отримуємо 4 слова. Продовжуємо до тих пір, поки в останній, п'ятій, колонці не залишиться тільки одна асоціація. Її також необхідно зобразити у вигляді схематичного малюнка.

Обговорення. Яке слово залишилося на кінець вправи? Як це слово, образ, поняття пов’язане із самоефективністю?

2. Повідомлення «Феномен самоефективності»

Особистість сьогодення – це творець власного життя. Кожна людина хоче бути щасливою, успішною і досягати власних цілей, але це вдається далеко не кожному. Таких людей можна назвати самоефективними. Вони здатні усвідомлювати власні здібності і використовувати їх оптимальним чином. Засновник теорії  соціального навчання Альберт Бандура наголошував на тому, що навіть при наявності скромних здібностей, майстерне їхнє використання дозволяє людині досягати високих результатів. Самоефективність виступає індикатором розвитку людини. Отже, сьогодні ми будемо знайомитися із складовими самоефективності, щоб уміти справлятися із власними психологічними проблемами та допомагати це робити учням.

Проблема дослідження самоефективності особистості розглядалася, насамперед, у працях засновника соціально-когнітивного підходу А.Бандури. Вікові та гендерні особливості самоефективності, її ресурси та місце у процесах регуляції поведінки вивчалися  здебільшого західними та російськими  психологами (А.Бояринцева,Ю.Гончаров, Р.Кричевський, Є.Могильовкін, О.Шепелєва, М.Гайдар, Д.Сервон, М.Магомед-Емінов, В.Ромек, М.Єрусалем,Р.Шварцер, Б.Альмудевер, А.Асгарі, Ф.Бастані, Дж.Капрара, С.Купер та ін.).

У вітчизняній психології проблема самоефективності особистості ще тільки починає розроблятися. Сьогодні два аспекти у вивченні самоефективності особистості є недостатньо досліджені: 1) віковий; 2) предиктори самоефективності та характер взаємозв`язку між ними.

Досі відкритим залишається питання: чому серед людей, які володіють певними знаннями й навичками, одні досягають поставленої мети у житті, а інші – ні. Американський винахідник Генрі Форд підкреслив важливість самоефективності прикладом власного життя: «Якщо ви думаєте, що ви здатні на щось, ви праві, якщо видумаєте, що у вас не вийде щось, ви теж маєте рацію».

Отже, з позиції А.Бандури, самоефективність – це специфічний феномен самосвідомості особистості. Самоефективність – це не особистісна риса, а особливий когнітивний механізм, який дозволяє суб’єкту аналізувати свої можливості при виконанні тих чи інших дій та дозволяє актуалізувати їх мотивацію, форму поведінки та виникнення емоцій.

Зупинимося на етимології поняття «самоефективність». Воно складається з двох слів: «само-» та «-ефективність», тобто самоефективна людина – та, яка здатна за допомогою власних ресурсів здійснити певні дії з максимальною ефективністю. У вітчизняній психології «самоефективність» виступає синонімом «ефективності особистості» та розуміється як ефективність особистості, як почуття самоповаги і власної гідності, так і реальну компетентність (здатність, уміння вирішувати життєві проблеми.

М.Гайдар за видами активностей, які будуть реалізовані, виокремлює діяльнісну, комунікативну та особистісну самоефективність.

Діяльнісна самоефективність визначається як уявлення про те, що суб’єкт має певні знання, уміння та навички, ефективно володіє діапазоном способів поведінки для адекватної побудови своєї діяльності.

Комунікативна самоефективність – це уявлення суб’єкта про володіння таким комунікативним потенціалом й досвідом, в арсеналі якого є різноманітні засоби спілкування в сполуці із впевненістю, що сам суб’єкт зуміє ефективно реалізувати їх.

Особистісна самоефективність – інтегративна психологічна характеристика, сполука уявлень про власні особистісно важливі якості та впевненості в тому, що суб’єкт може вдало застосовувати їх в різноманітних ситуаціях.

За А.Бандурою, широта самоефективності має три рівні:

• найнижчий рівень визначається в конкретному завданні в конкретних умовах,
• середній – в сукупності завдань із одної сфери діяльності,
• глобальний рівень характеризує переконаність в особистій самоефективності незалежно від сфери діяльності та ситуації.

Вивчення самоефективності йде корінням в біхевіоризм і соціальну психологію. Історія цього концепту пов`язана з введененням третьої змінної між стимулом (середовищем) і реакцією (поведінкою): пізнання (когніція). Отже, за А.Бандурою, самоефективність є похідною від трьох взаємопов’язаних головних джерел – поведінки, впливу оточення і особистісних факторів.

Всі три чинники взаємопов’язані, і знаючи їх можна  впливати на людей, на їх життєвий шлях. Ерік Еріксон відмічає, що саме четверта психосоціальна стадія розвитку – підлітковий вік – (навчальні досягнення та спілкування з однолітками) сприяє подальшому успіху дитини у житті.

А.Бандура розрізняв

• рівень самоефективності (кількість завдань, які індивід готовий успішно вирішити),
• силу самоефективності (відсоткове співвідношення впевненості і позитивного передбачення).

Також дослідник вважав, що у самоефективності можна розглядати два виміри: мотиваційний та регуляційний. Перший є проактивним, конативним (орієнтація на ціль), другий – метакогнітивним (самоконтроль).

А.Бандура розрізняє очікування ефективності (англ. efficacy expectation) та очікування результатів (англ. out come expectation). Самоефективність – не те ж саме, що очікування щодо результатів або наслідків своїх дій. Це впевненість людини в тому, що вона може здійснити деякі конкретні дії.

Згідно Роберту Нємову самоефективність визначається як «більш-менш стійкі індивідуальні психологічні особливості»), предиктори якої представлені характеристиками:

• пам`яті (автобіографічні спогади, операціоналізація пам`яті) (А.Бандура стверджував, що у формуванні самоефективності значущу роль відіграють активний і пасивний досвід особистості, аналізуючи який, вона має можливість досягати намічених цілей у ситуації зіткнення з труднощами),
• мислення (продуктивне мислення, яке дозволяє приймати рішення згідно трьом критеріям: прийняття рішення; обґрунтування рішення; альтернативні варіанти рішення)(Основна функція мислення полягає в наданні людям можливостей прогнозувати перебіг подій і використовувати засоби контролю над тими подіями, які можуть впливати на їхню повсякденну діяльність).
• емоційної саморегуляції (інтолерантність до невизначеності, ситуативна та особистісна тривожність, емоційний характер психобіографічних спогадів).

3. Притча «Червона кнопка»

Крот вів машину по трасі, поруч з ним сидів його друг борсук. Крот насолоджувався водінням і навколишньою природою, поки інша машина, за кермом якої сидів щур, не підрізала його машину. Крот був розлючений. Він натиснув на газ і кинувся слідом за щуром, кричачи, блимаючи фарами і відчайдушно жестикулюючи. Він вивергав прокльони і крики, потемнівши від гніву. Щур же усміхнувся, показав йому непристойний жест і покотився геть.

Весь наступний день кріт знаходився в найсильнішому розпачі. День був остаточно зіпсований. Він відчував себе приниженим і засмученим, як нібихтось поставив під сумнів його мужність. Йому кинули виклик, а він виявився не на висоті. Борсук відразу помітив, що відбувається з його другом, але вирішив поки не втручатися. Він чекав, поки настане відповідний момент. Нарешті кріт сказав йому:

-- Мене страшно дратують такі водії! Прости мене. Але мені дуже цікаво. Як саме ти доводиш себе до такого жахливого стану через те, що зробив інший водій?

Крот втратив дар мови. Він очікував підтримки.

-- Що ти маєш на увазі?

-- Те, що зробив той водій, просто наддало мені деяку інформацію про нього. Те, як відповів ти, каже багато про тебе. Але мене цікавить: як ти примудряєшся сам підняти себе до такого жахливого стану у відповідь на те, що зробив інший водій?

У цей момент кріт почав розуміти, що у нього є вибір того, як сааме він буде реагувати в тій чи іншій ситуації. Він може розлютитися, якщо захоче, або залишатися спокійним і сприймати дії іншого як інформацію, що розповідає про його особистість. Після цього випадку кріт став насолоджуватися водінням машини вже більше.

Пам'ятайте: «Ніхто не натискав на вашу червону кнопку. Ви просто залишили контрольну панель відкритою» і самі створюєте собі напругу і стресові ситуації.

4. Повідомлення «Зв`язок самоефективності та її детермінант»

Самоефективність як психологічна властивість дозволяє людині досягати мети незалежно від емоційного стану за умов характерного функціонування пам`яті, мислення та емоційної саморегуляції (рис. 1).

Рис. 1. Зв`язок самоефективності та її детермінант.

Герман Хакен подібний взаємозв`язок назвав синергетичним. Слово «синергетика» означає «спільну дію», підкреслюючи узгодженість функціонування частин, що відбивається в поведінці системи як цілого. Ця ідея продовжена іншими дослідниками.

Згідно підходу Альфред Адлера виділяється мотив ефективності, який спонукає людину долати почуття неадекватності та неповноцінності, спонукаючи її до спроб стати компетентним. Власне «ефективність» (лат. efficientia) розуміється як досягнення певних результатів з мінімально можливими витратами для отримання максимально можливого обсягу продукції з даної кількості ресурсів. Тобто самоефективність, як особистісна властивість, містить не стільки кількісний аспект, скільки якісний (яким чином, з якою результативністю).

Отже, потрібне виокремлення самоефективності від особливо залежних психологічних змінних: від настроїв, ілюзій, захисних механізмів таких як самооцінка, локус контролю, впевненість у собі, самопрезентація та ін.

А для ефективної практичної діяльності потрібно чітке усвідомлення своєї ролі.

5. Вправа «Карета»

Групі необхідно побудувати карету, обравши будь-яку роль записану на табличках: дах, двері, сидіння, сідоки, коні, кучер. Сторонні предмети використані бути не можуть. Під час виконання завдання куратору необхідно спостерігати за поведінкою студентів: хто організовує роботу, до кого прислухаються інші, хто які «ролі» в кареті собі вибирає. Справа в тому, що кожна «роль» говорить про певні якості людини:

• дах - це люди, які готові підтримати будь-якої хвилини в складній ситуації;
• двері - ними зазвичай стають люди, які мають хороші комунікативні здібності (які вміють домовлятися, взаємодіяти з оточуючими);
• сидіння - це люди не дуже активні, спокійні;
• сідоки - ті, хто вміє виїжджати за чужий рахунок, не дуже працьовиті та відповідальні;
• коні - це трудяги, готові «везти на собі» будь-яку роботу;
• кучер - це зазвичай лідер, який вміє вести за собою.

6. Повідомлення «Вплив самоефективності на функціонування особистості»

Дослідження самоефективності особистості у наш час стають все більш популярними та затребуваними у діловому світі.

Чому важливо підвищувати рівень самоефективності? Підвищення рівня самоефективності сприяє

• позбавленню від специфічних й ірраціональних страхів і фобій (наприклад, страх змій та ін'єкцій), позбавлення від залежностей (куріння, алкоголь, наркотики),
• сприяє стабілізації і зміцненню психофізичного потенціалу особистості,
• зміни стилю життя,
• формуванню позитивної життєвої установки в цілому.

Як підвищувати власний рівень ефективності? А.Бандура зазначав, що віра людей у свою ефективність походить з чотирьох основних джерел:

1. Найбільш ефективний спосіб увірувати у власну ефективність – досягти високих результатів у чому-небудь.
2. Другий спосіб – соціальне моделювання. Моделі служать джерелами знань і мотивації.
3. Соціальне спонукання виступає третім способом впливу. Реалістичні стимули ефективності можуть спонукати людей докладати більше зусиль, що збільшує їхні шанси на успіх.
4. Четвертим шляхом у зміні переконань людей у власній ефективності є зниження гострих фізіологічних реакцій або зміна способів інтерпретації своїх фізіологічних станів.

А.Бандура вказував, що самоефективність є переконання людини щодо її здатності управляти подіями, які впливають на її життя. Він вважає, що самоефективність – центральна детермінанта людської поведінки. На рис.2 відображена структура впливу самоефективності на особистість, запропонована Альбертом Бандурою. Цей висновок з теорії А. Бандури спонукає до пошуку первинних детермінант самоефективності.

Рис.2. Вплив самоефективності на поведінку людини.

Як впливає самоефективнічть на функціонування особистості?

1) По-перше, сприйняття власної ефективності впливає на вибір виду діяльності. Людина береться за справи, які, на її думку, їй під силу, і уникає справ, з якими, з її точки зору, їй не впоратися. Наприклад, у вибірках чоловіків і жінок з однаковим інтелектуальним рівнем жінки менш упевнені у власній ефективності у відношенні завершення освітніх програм, що вимагають математичних і технічних здібностей. Як наслідок, вони рідше обирають природничі дисципліни і в якості основних предметів, і в якості галузі професійної діяльності.

Уникаючи ситуацій, які змогла би подолати, людина втрачає можливості придбання нових цінних навичок.

Спираючись на теорію М.Селігмена, який вважає почуття оптимізму почуттям, пов'язаним з інтерпретацією минулих успіхів і невдач, можна спостерігати логіку зв'язку оптимізму підприємця і зусиль, яких він докладає для досягнення майбутнього результату. Як стверджують К.Оеттінґен та Д.Майєр, чим вище оптимізм, тим вище планка бажаної мети.

2) По-друге, якщо виконання дії вже розпочато, сприйняття самоефективності впливає на старанність і наполегливість, незалежно від складності завдання. Концепція самоефективності тісно пов'язана з концепціями вивченої безпорадності М.Селігмана і локусу контролю Дж.Роттера: самоефективні особистості здатні протистояти перешкодам для досягнення мети та схильні пояснювати власні дії внутрішніми причинами, а не зовнішніми обставинами.

Б.Вайнер розробив атрибутивну теорію мотивації, в якій показав,що поведінка людини багато в чому залежить від того, яким чином вона розуміє причину своєї невдачі вдіяльності.

У теорії Е.Десі і Р.Райана було експериментально показано, що різноманітна інформація, яку одержує людина у вигляді зворотного зв'язку, в різній мірі сприяє формуванню самоефективності.

3) По-третє, оцінка власної ефективності також впливає на емоційні реакції. Невпевненість у власній здатності вирішити найважливіші життєві завдання може супроводжуватися навіть депресією (у підлітків до депресії призводить невпевненість у своїй академічній та соціальній ефективності підвищує). Центром позитивної психології і об'єктом найбільш численних досліджень виступають позитивні емоції ­­­­­­­­­­­­– стану щастя, задоволеності, потоку оптимізму, надії та ін. Причому роль цих емоцій аж ніяк не зводиться тільки до гарного настрою.

Е.Елліот та К.Двек виявили, що невпевненість у власній ефективності може змушувати людину фіксувати увагу не на завданні, а на самій собі.

Віра у власні можливості, отримана після досягнення успіху в одній сфері життєдіяльности (або в окремій роботі), здатна мобілізувати ресурси, щоб мати успіх в іншій сфері.

Основою людської свободи, згідно А.Бандурі, є вплив на себе, що можливий завдяки двоїстій природі Я – одночасно як суб'єкта та об'єкта – і причинно впливає на поведінку так само, як і зовнішні його причини. Німецький мислитель Ф.Гегель вказував на роль самодетермінації у розвитку особистості: «Обставини та мотиви панують над людиною лише в тій мірі, в якій вона сама дозволяє їм це». У цій фразі укладена квінтесенція психології особистості, що містить дві істини: перша - обставини і мотиви можуть панувати над людиною, і друга - вони можуть не панувати над людиною, якщо вона їм цього не дозволить.

7. Повідомлення «Виокремлення категорії самоефективності особистості від інших психологічних змінних з метою формулювання критеріїв самоефективності»

Аналізуючи окреслену проблематику, виникає потреба розмежувати поняття «самоефективність» та інші, які часто вживаються як синоніми: «впевненість», «почуття оптимізму», «самооцінка», «самоповага», «загальна компетентність», «самомоніторинг», «ефективний когнітивний стиль», «свобода волі», «локус контролю». Самоефективність – когнітивний механізм, пов`язаний з усвідомленням та оцінкою власних можливостей, а також здійснення, згідно цим можливостям, конкретних дій.

Перші чотири вказані змінні торкаються в більшій мірі емоційної сфери психіки людини. Аналізуючи деякі дослідження на території України та Росії, Дар`я Шапошник-Домінська у дисертації 2015 року «Психологічні особливості розвитку самоефективності особистості» (Інститут соціальної та політичної психології) доходить висновку, що актуальним є вивчення феномена впевненості особистості.

Науковці згідно різних психологічних концепцій висувають багато визначень поняття впевненості, яке близьке до визначення само ефективності. Д.Шапошник-Домінська пропонує розрізняти ці поняття наступним чином:

• впевненість існує завжди «в чомусь», це результат активності, вона завжди зачіпає емоційний аспект психіки та може бути результатом непрямого досвіду,
• самоефективність – механізм реалізації потенціалу (генералізація набутого досвіду), процесуальна характеристика активності особистості.

8. Простий тест на впевненість в собі

• Чи бувало так, що ви купуєте річ тільки тому, що вам важко сказати «ні» продавцю?
• Якщо хто-небудь голосно розмовляє в громадському транспорті, в театрі, чи соромитеся ви попросити бути тихіше?
• Чи важко вам запитати про щосьу незнайомої людини?
• Чи відчуваєте ви напругу при необхідності підтримувати розмову в компанії малознайомих людей?
• Чи ніяково вам критикувати друзів, якщо вони очевидно не мають рації?
• Чи ніяковієте ви, не знаючи, що відповісти, коли отримуєте комплімент?
• Чи часто ви відчуваєте, що люди використовують вас у своїх інтересах?
• Чи важко вам відмовити доброму знайомому, коли ви розумієте, що це прохання нерозумне?
• Чи вважають вас діти або підлеглі по службі занадто м'якою людиною?
• Чи відчуваєте ви скутість чи труднощі самовираження в інтимних стосунках?
• Ви придушуєте свої почуття, тому що не можете відкрито і щиро висловити їх?

Ключ до тесту: якщо ви відповіли «так» більш, ніж на три питання, вам напевно властива недостатня впевненість в собі.

9. Продовження повідомлення «Виокремлення категорії самоефективності особистості від інших психологічних змінних з метою формулювання критеріїв самоефективності»

Стосовно «почуття оптимізму», необхідно відокремити нереалістичний оптимізм від того  почуття  оптимізму, яке сприяє самоефективності. При оптимістичному (конструктивному) стилі успіхи сприймаються як стабільні, а невдачі як тимчасові. Та Л.Перлофф пише про невиправданий оптимізм, який робить нас вразливими. Віруючи у власний «імунітет» проти невдач, ми нехтуємо адекватними заходами застереження. Тому певна частка реалізму – Дж.Норем називає «захисним песимізмом», – може позбавити нас від небезпек, яким загрожує невиправданий оптимізм.

Поняття «самоефективність», «самооцінка» і «почуття власної гідності» (самоповага) нерідко сприймаються як синоніми, тому що всі ці поняття описують одне і те ж явище. Однак, самоефективність стосується оцінювання особистісних якостей суб'єкта, тоді як самоповага стосується особистісної цінності.

Наступне поняття. За О.Штепою, «компетентність – це інтегральна якість особистості, здатність особистості успішно розв`язувати проблемні ситуації». Вважаємо, що компетентність особистості  можна розглядати як посередник, третя змінна між самоефективністю та успішністю виконання діяльності. В опитувальнику загальної компетентності О.Штепи однією зі шкал виступає самоефективність.

«Самомоніторинг» (англ. self-monitoring), за М.Снайдером, свідчить про наявність або відсутність у суб'єкта тенденцій до тактичного управління враженням, яке включає конструювання та удосконалення свого соціального образу.

Стосовно проблеми «свободи волі», ще одного психологічного поняття, яке треба відокремити від поняття самоефективності, Д.Леонтьєв вказує, що у психології з початку століття відбулося розмежування проблеми волі, що розуміється як довільне управління поведінкою на основі свідомих рішень. Р.Баумейстер співставляє свободу волі зі свідомим вибором. Самоефективність відповідає за компетентність здійснення цього рішення та його ефективність.

Так, «локус контролю», на відміну від самоефективності, не пов'язаний з уявленням про свої здібності, він відображає уявлення суб'єкта про те, що впливає на результат – власні дії чи зовнішні сили, такі як вдалі обставини або доля. Самоефективність відображає особисте переконання людини про наявність у неї здібностей і сприяє розвитку мотивації до певної діяльності, в той час як уявлення суб'єкта про свій контроль над результатами не гарантують виникнення мотивації.

Таким чином, розглянуті конструкти дійсно співпадають у деяких аспектах з поняттям самоефективності, але вони його не дублюють и не є повністю синонімічними. Виходячи з цього, самоефективна особистість може бути носієм згаданих характеристик різного ступеню виразності.

Отже, ми з’ясували, що самоефективність є складним та багатофакторним соціально-психологічним феноменом.

10. Повідомлення «Професійно важливі якості працівника типу «Людина – Людина»

З ускладненням системи комунікацій в професійній діяльності важливо зазначити фактори, які сприяють ефективній діяльності працівників. Дослідження доводять, що ефективній діяльності працівників сприяють якості, необхідні для виконання даної роботи – професійно важливі якості (ПВК). Вони формуються на індивідуальній психофізіологічній основі під впливом навчання та накопичення професійного досвіду.

Спеціалісти, що працюють з людьми, до яких належать і педагоги, повинні мати наступні якості:

• стресостійкість,
• терпимість до невизначеності,
• самостійність,
• ауто симпатія (позитивний образ Я),
• впевненість у собі,
• бажання статусного зростання,
• зацікавленість у думці іншої людини (помірний рівень конформності),
• вміння організувати власну діяльність, соціальна сміливість.

11. Вправа «Я - вдома, я - на роботі»

Розділити аркуш навпіл.

Скласти 2 списки визначень (як можнабільше) «Я - вдома», «Я - на роботі». Як варіант можна запропонувати скласти списки визначень «Вдома я ніколи», «На роботі я ніколи». Це дозволить вийти на наявні стереотипии поведінки, мислення. Проаналізувати:

• схожі риси;

• протилежні риси;

• однакові якості, які проявляються в різних модальностях;

• відсутність спільних рис;

• який список було складати легше; який вийшов об'ємніше?

• яке ваше ставлення до того, що в характеристиках є помітні відмінності і т.д.

Коментар: ці вправи дозволяють учасникам подивитися на їхні взаємини з професією як би з боку, спочатку визначити своє ставлення до ситуації, що склалася, відзначити можливу проблемність, «перекоси» в розподілі психічної енергії.

Упевненість у самоефективності також впливає на здатність долати різноманітні життєві труднощі, розчарування і стреси. А. Бандура описує взаємозв’язок самоефективності з мотивацією та успішністю діяльності наступним чином: успішні, новаторські, дружелюбні, не тривожні, не нудьгуючі люди, а також соціальні реформатори дивляться з оптимізмом на свою особисту ефективність щодо можливості впливати на події власного життя.

Список використаних джерел

1. Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура. – СПб.: Евразия, 2000. –  320 с.
2. Большой психологический словарь/ Сост. и общ. Ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. – Речь, 2011 –  672 с.
3. Гайдар М.И. Развитие личностной самоэффективности студентов-психологов на этапе вузовского обучения: диссертация канд. психолог. наук : 19.00.07 / М.И. Гайдар; [Место защиты: Кур. гос. ун-т]. –  Воронеж, 2008. – 260 с.
4. Гордеева Т. О. Диагностика оптимизма как стиля объяснения успехов и неудач: Опросник СТОУН / Т.О. Гордеева, Е.Н. Осин, В.Ю. Шевяхова – М: Смысл, 2009. –  152 с.
5. Капрара Дж. Психология личности / Дж. Капрара, Д. Сервон.  – СПб.: Питер, 2003. –  640 с.
6. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность / А.Н. Леонтьев – М.: Политическая литература, 1975. –  302 с.
7. Луценко О.Л.Тести для вибору професії. – К.: Майстер-клас, 2011 р. – 144 с.
8. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб.: Питер Ком, 1998. –  688 с.
9. Могилевкин Е. А. Карьерный рост:   диагностика, технологии, тренинг / Е.А. Могилевкин. – СПб.: Речь, 2007. – 336 с.
10. Немов Р.С. Психологический словарь / Р.С. Немов. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. – 560 с.
11. Франкл В. / Поиск смысла жизни и логотерапия / В.Франкл// Психология личности: Тексты. М.: Изд-во МГУ, 1982. –С. 118–126.
12. ХьеллЛ.Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. –  СПб.: Питер, 2003. –  608 с.
13. Шепелева Е.А. Особенности учебной и социальной самоэффективности школьников: дис...канд. наук:19.00.07 / Е.А. Шепелева. – 2008. – 166 с.