Презентація " Птахи, які зимують на території Пирятинського району"

Птахи, які зимують на території Пирятинського району.

Синиця велика. Спина зелена, надхвістя сіре. На голові чорна «шапочка». Білі «щоки» облямовані чорним. Низ жовтий, із широкою (у самців) чорною смугою посередині. Крила й хвіст блакитно-сірі з бурим. Поширена по всій Україні. Гніздиться в дуплах або шпаківнях, іноді в норах, щілинах будівель, старих гніздах великих птахів. Гніздо мостить з корінців, травинок, моху, вистеляючи шерстю та пір'ям. За літо буває дві кладки. Кладка з 10—14 білих з червоно-коричневими плямами яєць, наприкінці квітня. Менш ніж через два тижні вилуплюються пташенята, які через три тижні вилітають з гнізда. Живиться комахами, павуками, взимку насінням. Восени і взимку збирається в зграї і мандрує разом з іншими видами синиць.

Синиця блакитна. Тримається листяних лісів, парків, садів. Гніздиться в дуплі або шпаківні вистеляючи гніздо травою, шерстю, мохом і пір'ям. За літо буває дві кладки. Кладка з 8—12 білих яєць, у середині травня. Менш ніж через два тижні вилуплюються пташенята, які через три тижні вилітають з гнізда. Живиться комахами, павуками тощо. Восени і узимку збирається в табунці і мандрує разом з іншими видами синиць. Узимку в північних районах України може зустрітися синиця біла (Parus cyanus), у якої замість блакитного і жовтого кольорів — білий

Синиця довгохвоста. Спина чорна, боки й надхвістя рожевувато-білі. Низ білий, з рожевим відтінком. Голова біла. Крила темно-бурі, з білою смугою. Хвіст чорний, з боків облямований білим. Поширена по всій Україні, але в степовій зоні зустрічається тільки під час осінньо-зимових мандрівок. Мешкає в чагарниках, мішаних та листяних лісах, іноді — у парках. Довірливий, утім намагається триматися верховіття кущів та дерев, підвішуючись до найтонших гілочок. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смузі, на півночі степової смуги, в пониззі Дніпра і гірському Криму. Поклик — коротке «чер», часто подає високотональне «тсі-тсі-тсі»

Золотомушка. Довжина тіла – 9—10 см. Розмах крил – 15—17 см. Вага – 4—8 г. Тривалість життя – в середньому 2 роки, максимальна зафіксована – 5 років Золотомушки - найменші пташки України. Своєю кулястою тілобудовою вона схожа на вівчариків. В золотомушок дуже короткий хвіст, коротка шия і велика голова. Верх зеленувато-оливковий, низ сіруватий, на крилі виділяються дві поперечні білі смужки. Уздовж тім’ячка проходить жовта з чорними облямівками смуга, більш широка і з помаранчевим відтінком у самця, і з лимонним відтінком у самки. Коли птах чимось стурбований, жовте пір'я піднімається і утворює невеликий чубчик. Навколо очей тонке кільце коротких білих пір'їнок. Дзьоб тонкий і загострений. Молоді птахи схожі на дорослих, до першої осені відрізняючись від них відсутністю жовтої смуги на голові.

Повзик звичайний. Живе в помірних широтах Європи та Азії, в Ірландії відсутній. В Україні осілий птах, зустрічається на Поліссі, в Лісостепу й у Карпатах. Найбільш чисельний та найбільш розповсюджений вид повзиків. Повзик звичайний – осілий птах листопадних лісів та парків, гніздується в старих деревах. Живиться комахами, насінням та горіхами. Здатен розбивати дзьобом міцні горіхи, попередньо закріпивши їх у розщелині дерева. Довжина тіла звичайного повзика сягає 14 см. Птах має типову для роду велику голову, короткий хвіст та міцний дзьоб і ноги. Забарвлення верху тіла – синьо-сіре, з чорною смугою біля ока. Гніздо будують в дуплах або розщелинах дерев. Вимощують його корою або травою. Можуть звужувати отвір дупла, будуючи стіну з мулу. Відкладають 5-8 білих з червоними цятками яєць. Повзик – дуже галасливий птах. Спів – часто повторюване туі-туі-туі.

Дятел. Розміром з чорного дрозда. Довжина тіла становить 22—27 см, розмах крил — 42—47 см, вага складає 60—100 г[3]. У забарвленні переважають чорні й білі тони, які в поєднанні з яскраво-червоним (у окремих підвидів — рожевим) підхвістям надають птахові строкатого вигляду. Верх голови, спина і надхвістя чорні з синюватим блиском. Лоб, щоки, плечі бурувато-білі. Черево залежно від району проживання може бути світлішим або темнішим, мінячись від чисто білого до бурого або майже шоколадного[4]. На плечах розташовані великі білі поля, між якими проходить чорна спинна смуга. Махові пера чорні з широкими білими плямами, які на складеному крилі утворюють п'ять поперечних світлих смуг. Хвіст чорний, за винятком двох крайніх стернових пір'їн, які білого кольору. Райдужна оболонка ока коричнева або червона, дзьоб свинцево-чорний, лапи темно-бурі. Від основи дзьоба до бічної частини шиї, а потім убік до чорного зашийку тягнуться добре помітні чорні смуги — «вуса», які облямовують білі щоки[1][5].

Яструб малий. За виглядом подібний до великого яструба, проте значно менший (самець — із свійського голуба, самка — приблизно з сіру ворону). Маса тіла 150—300 г, довжина тіла 28-38 см, розмах крил 60-75 см. Самець зверху темно-сизий; лоб буруватий; над оком нерідко буває білувата «брова»; на потилиці нечітка біла пляма; горло сірувато-біле; щоки руді; низ сірувато-білий або рудуватий, з рудими або бурими поперечними смугами; боки тулуба руді; махові пера зі споду білуваті, з темною поперечною смугастістю; на хвості 4-5 темних смуг; дзьоб темно-сірий; восковиця і ноги жовті; райдужна оболонка ока жовтогаряча. У дорослої самки білі «брови» часто з'єднуються з білуватою плямою на потилиці; низ білий, з поперечною темно-бурою смугастістю. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху і покривні пера вух бурі, зі світлою облямівкою; на волі краплеподібні плями; на решті низу широкі рудувато-бурі поперечні смуги; райдужна оболонка ока жовта.

Яструб великий. За виглядом подібний до великого яструба, проте значно менший (самець — із свійського голуба, самка — приблизно з сіру ворону). Маса тіла 150—300 г, довжина тіла 28-38 см, розмах крил 60-75 см. Самець зверху темно-сизий; лоб буруватий; над оком нерідко буває білувата «брова»; на потилиці нечітка біла пляма; горло сірувато-біле; щоки руді; низ сірувато-білий або рудуватий, з рудими або бурими поперечними смугами; боки тулуба руді; махові пера зі споду білуваті, з темною поперечною смугастістю; на хвості 4-5 темних смуг; дзьоб темно-сірий; восковиця і ноги жовті; райдужна оболонка ока жовтогаряча. У дорослої самки білі «брови» часто з'єднуються з білуватою плямою на потилиці; низ білий, з поперечною темно-бурою смугастістю. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху і покривні пера вух бурі, зі світлою облямівкою; на волі краплеподібні плями; на решті низу широкі рудувато-бурі поперечні смуги; райдужна оболонка ока жовта[

Горобець хатній. Це один із найвідоміших птахів, що живуть по сусідству із житлом людини (звідси його видова назва «домови́й»). Добре пізнаваний як за зовнішнім виглядом, так і за характерним цвірінькання. Довжина тіла 16 см, маса 23—35 г. Загальне забарвлення оперення — зверху коричнювато-бура, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувата або сіра. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою. Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта сму. Будучи синантропним видом — постійним співмешканцем людини, домовий горобець добре пристосований до життя в умовах, що змінюються під впливом господарської діяльності людини.

Коноплянка. Довжина тіла 13-16 см, крила — 7,2-8,6 см, розмах крил 22-26 см; вага 19—22 г. У весняному оперенні самця тім'я, чоло й груди яскравого кармінового кольору, верхня сторона тіла бурувата, черевце й боки білі. Самка за забарвленням схожа на самця, але в оперенні у неї відсутній червоний колір. Середовище існування: узлісся, рідколісся, чагарники, лісосмуги, сади, населені пункти. Частий мешканець культурного ландшафту. Має осілий або кочовий спосіб життя. Навесні прилітають рано, у березні — перший половині квітня, і незабаром приступають до гніздування. Пісня складна й мелодійна, складається з різноманітних, головним чином дзюркотливих, трелей, щебетань, свистів, трісків, що ідуть один за одним без визначеного порядку, уривками по кілька секунд. Самець співає, сидячи на вершинах кущів або на деревах, на проводах, на огорожі тощо. При цьому самець піднімає чубчик на голові й повертається зі сторони убік. Часом він злітає з піснею високо в повітря й, зробивши два-три кола, ширяє назад. Цікаво, що самиці ніколи не співають поодинці, обов'язково на невеликій відстані розспівують декілька птахів.

Зеленяки. Розміром дещо більший за горобця. Маса тіла 25-34 г, довжина тіла близько 15 см. Дорослий самець зверху зеленкувато-оливковий, з бурим відтінком; поперек і надхвістя зеленкуваті; щоки сірі; низ жовтувато-зелений; підхвістя жовтувато-біле; першорядні махові пера темно-бурі, з жовтою облямівкою, другорядні махові пера сірі: центральні стернові пера сірувато-бурі, інші — жовті, з сірувато-бурою верхівкою; дзьоб міцний, сірувато-бурий; ноги світло-бурі. Доросла самка сіріша; жовті частини оперення тьмяніші. Молодий птах подібний до дорослої самки, але знизу світліший, з чіткою темною поздовжньою строкатість. Зеленяк полюбляє розріджені ліси, галявини, гаї, сади, парки. Тут він живиться рослиною їжею, комахами, ягодами (здебільшого восени).

Дрізд. Птахи невеликого розміру, темного забарвлення. Чорний дрізд — птах, розміром удвічі менший за галку, але удвічі більше горобця. Маса тіла 80-110 г, довжина тіла близько 25 см. Дорослий самець цілком чорний; дзьоб і навколоочне кільце жовті або жовтогарячі; ноги темно-бурі. Доросла самка темно-бура; низ світліший, з нечіткими темно-бурими плямами на волі; дзьоб темно-бурий; жовтого навколоочного кільця нема. Молодий птах подібний до дорослої самки, але світліший, зі світлими плямами зверху і темними — знизу. Від гірського дрозда відрізняється суцільно темним забарвленням крил і відсутністю білої смуги на волі, а дорослий самець — також однотонно жовтим дзьобом та жовтим навколоочним кільцем.

Омелюх. Це струмкий птах, 18-21 см завдовжки та масою 40-64 г. Дорослий птах зверху сірувато-бурий; на голові великий «чуб»; на горлі чорна пляма; низ світло-бурий; підхвістя руде; махові пера чорні; біля основи першорядних махових пер біла смуга, верхівка облямована білим і жовтим; на білих верхівках другорядних махових пер червоні рогові пластинки; на сірому хвості широка чорна смуга, на верхівці жовта; дзьоб і ноги темно-бурі. У дорослого птаха пляма на горлі менша; білувата облямівка лише зовні на першорядних махових перах. Молодий птах тьмяніший; «чуб» бурий, короткий; чорної плями на горлі нема

Типи годівниць

Годівнички з дерева

Годівнички з пластикових пляшок

Годівнички зі старого посуду