Рафае́ль Са́нті (6 квітня 1483, Урбіно — 6 квітня 1520, Рим) — італійський живописець, графік і архітектор умбрійської, а згодом римської школи. Один з найяскравіших представників мистецтва епохи Високого Відродження, або римського класицизму початку XVI століття. За своє недовге життя він став одним з найславетніших і багатих художників Італії. Рафае́ль Са́нті
Рафаель Санті народився в сім’ї художника Джованні ді Санті ді П’єтро у березні 1483 року в місті Урбіно. Батько користувався покровительством герцогів Урбіно і працював придворним художником. Юний Рафаель допомагав виконувати численні замовлення герцога Монтефельтро. Невдовзі батько зрозумів, що талант сина перевершує його власний, і відправив того на навчання в місто Перуджу до відомого майстра П’єтро Перуджіно. П’єтро Перуджіно
У Ватикані маляр залишив по собі славетні «станси» («станса» - розмальована зала у палаці). У розписах цих кімнат Рафаель продемонстрував талант видатного майстра композиції. Він розмалював 4 зали: станца дель Інчендіо, за нею розташовані станса делла Сеньятура (перекладається як «Кімната підписів» - тут Папа підписував важливі папери), станса д'Еліодоро і станца Константіна.
Рафаель прожив коротке життя, але залишив величезну кількість шедеврів. Він помер 6 квітня 1520 року у Римі (несподівано захворів і кілька останніх тижнів життя промучився від гарячки) та похований у римському Пантеоні. Могилу Рафаеля прикрашає статуя мадонни, виготовлена із мармуру, яку виконав учень митця - скульптор Лоренцо Лоренцетто.
Заручини Діви Марії1504. Пінакотека Брера. Мілан. В невеличкій картині «Заручини Діви Марії» Рафаель розробив біблійний сюжет. Робить спробу побудувати групу свідків заручин симетричною і невимушеною(хоча не обтяжує себе портретністю персонажів), грає з перспективною побудовою вимостки напівпорожнього майдану, що веде погляд глядачів до центричного, фантазійної архітектури храму. Його спокійна і гармонійна побудова — ще один головний персонаж композиції.
Сикстинська мадонна На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сикста II і Святої Варвари по сторонах і з двома ангелятами, що дивилися знизу вгору на сходження Бога. Фігури утворюють трикутник. Розкрита по сторонах завісу зайвий раз підкреслює геометричну продуманість композиції. Це один з перших творів, в якому глядач незримо виявляється вписаний в композицію: здається, що Мадонна спускається з небес прямо назустріч глядачеві і дивиться йому в очі.