Сценарій засідання літературного салону любителів поезії на тему «У полум´ї свічі"

Засідання   літературного салону  любителів поезії на тему

«У  полум´ї  свічі»

Мета: вчити учнів милуватись і насолоджуватись  чарами поетичного слова, формувати духовність в  учнівської молоді засобами літератури,  виховувати  любов до книги, до поетичного слова.

Обладнання: слайди з зображенням свічки, композиції зі свічками, фломастери, «промені» свічки, музичний супровід, мультимедійне обладнання, портрети поетів.

       Для того, щоб учні краще сприймали   поезію, потрібно створити відповідну атмосферу: святково прибрана зала, приглушене світло, на столах  композиції з свічами, тихо звучить лірична мелодія.  Учні сидять за столиками.          

Хід засідання

Ведучі  1-2       (на фоні   слайдів з зображенням  палаючої свічі  читають по черзі куплети)

     Они - свидетели ушедших лет

                                 Почти с начала мироздания.

                                 Сквозь звуки хора их мерцанье

                                 Под сводом проливает свет.

                                 Им суждено здесь только раз

                                 От аромата ладана проснуться

                                 И робким бликом прикоснуться

                                 Святых икон печальных глаз.

                                 Иль пилигриму на чужом пороге

                                 Надежду на пристанище дарить.

                                 Когда окно безмолвно осветить,

                                 Покажется ему добрей дорога.

                                 Соавторы великих откровений,

                                 Ломали рифмы на челе поэта,

                                 Чтоб строки нежного сонета

                                 Мелькнули на страницах тенью…

           Оголошення теми і мети заходу

  Ведучий

        У тихі зимові вечори , коли на вулиці  панує темрява, самотність і холод, іноді горять, світяться, тихенько потріскуючи, воскові   свічки. У цей час багато думок і почувань зринають у серці  людини і спонукають  її зосередити увагу   на багатьох питаннях, але  погляд і думки незримо повертаються до свічки: навіщо вона горить? Чому спонукає до різних думок?

Учитель.

    Сьогодні на засіданні нашого літературного салону  на тему  «У вогні свічі» ми спробуємо дати відповідь на ці питання, вирішити  для чого ж людині свіча? Яке місце вона займає у нашому житті?  Яка її роль у літературі? 

        Ми запалюємо з вами свічку, яка може мати багато символічних значень. Подумайте які це значення, запишіть їх на «промінчиках»,  що лежать на столах, розмістіть навколо свічі.

( Учень запалює  свічку, а на дошці  розміщено малюнок свічки. Учні чіпляють аркуші-промені зі значеннями: віра, надія, любов, пам‘ять, вогонь життя, творче горіння, символ знань, тепло тощо)

Ведучий 1-2 ( спочатку по черзі зачитують значення, розміщені на дошці, а потім додають інші)

 • Можливо, вона своїм теплом розтопить чиєсь цинічне крижане серце.

• Можливо, вона є символом домашнього затишку;

• Можливо, для когось це вічне горіння в любові до людей;

• Це символ життя, віри в те, що все буде краще.

• Це символ знань.

   Вчитель

      Погляньте, як багато різних значень у однієї маленької свічки. Кожне з  них   займає важливе місце у житті людини і тому, мабуть, немає жодної   творчої особистості  на землі, яка б не задумувалася над  цими  поняттями.  Ведучий 1

      Отже,  сьогодні  свіча – це тема для обговорення, це - символ палаючих сердець відомих поетів і початківців, які, за словами Пушкіна, покликані «глаголом жечь сердца людей».

                                Хорошо, что умеют плакать стихи

                                Под струну и мерцание свеч,

                                Хорошо, что среди обозлённых стихий

                                Доброту мы умеем беречь.

  Ведучий 2

    В неровном пламени свечи

        Рукой дрожащею писала...

         Душа и пела, и страдала,

         Терзаясь, мучаясь, любя...

      Ведучий 1

     Теми кохання, любові, страждання, природи  є улюбленими в творчості  багатьох поетів.  Вони  настільки вростають одна в одну, що взагалі неможливо визначити, яка з них є головною, а яка другорядною.  

(М О Н Т А Ж   учні, що сидять за одним зі столів, зачитують поезії)

Всего-то - чтоб была свеча,

Свеча простая, восковая,

И старомодность вековая

Так станет в памяти свежа.

И поспешит твое перо

К той грамоте витиеватой,

Разумной и замысловатой,

И ляжет на душу добро.

Уже ты мыслишь о друзьях

Все чаще, способом старинным,

И сталактитом стеаринным

Займешься с нежностью в глазах.

И Пушкин ласково глядит,

И ночь прошла, и гаснут свечи,

И нежный вкус родимой речи

Так чисто губы холодит.

Учитель

     Читаючи  поетичні рядки, ніби сам переживаєш разом з автором   шал різних емоцій. Кохання… Скільки радості і печалі у цьому слові, скільки невисловлених емоцій у душі людини,  скільки  поетичних рядків йому присвячено.

Юнак читає поезію ( під ліричну музику)

    Забудешь ты меня, как эту ночь забудешь,

Как черный этот сад, и дальний плеск волны,

    И в небе облачном зеркальный блеск луны...

    Но - думается мне - ты счастлива не будешь.

 Быть может, я не прав. Я только ведь поэт,

     Непостоянный друг печали мимолетной

     И краткой радости, мечтатель беззаботный,

      Художник, любящий равно и мрак, и свет.

 Но ясновиденье подобно вдохновенью:

 Презреньем окрылен тревожный голос мой!

 Вот почему твой путь и ясный и прямой

 Туманю наперед пророческою тенью.

 Предсказываю я: ты будешь мирно жить,

 Как вдруг о пламенном в тебе тоска проснется,

 Но, видишь ли, другой тех звезд и не коснется,

 Которыми тебя могу я окружить.

( на мультимедійному обладнанні – портрет Ф.Тютчева)

 Ведучий

 Співцем великого кохання вважають  Тютчева

 Не раз ты слышала признанье:

 «Не стою я любви твоей».

 Пускай мое она созданье —

 Но как я беден перед ней...

 Перед любовию твоею

 Мне больно вспомнить о себе-

 Стою, молчу, благоговею

 И поклоняюся тебе...

    Спільний ритм пульсації людського кохання та природи майстерно відтворюється у поезії  Пастернака «Зимова ніч».

( фото Пастернака на слайді)

Учитель дає завдання учням.

Завдання для учнів: відтворити  на аркуші паперу ті почуття,  які виникають під час прослуховування  пісні ( на кожному столі лежить по аркушу та фарби для пальчикового малювання)

( Звучить у виконанні учениці пісня «Зимова ніч» на фоні  презентації зимових краєвидів, вікна, свічі тощо)

Мело, мело по всей земле

Во все пределы.

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

Как летом роем мошкара

Летит на пламя,

Слетались хлопья со двора

К оконной раме.

Метель лепила на стекле

Кружки и стрелы.

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

На озаренный потолок

Ложились тени,

Скрещенья рук, скрещенья ног,

Судьбы скрещенья.

И падали два башмачка

Со стуком на пол.

И воск слезами с ночника

На платье капал.

И все терялось в снежной мгле

Седой и белой.

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

На свечку дуло из угла,

И жар соблазна

Вздымал, как ангел, два крыла

Крестообразно.

Мело весь месяц в феврале,

И то и дело

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

(Учні по черзі демонструють свої малюнки- асоціації, які виникли під час прослуховування пісні)

Ведучий 1

      Після зимових холодів  приходить весна. Оживає все навколо: дерева, трава, квіти. До співу пташок долучається тихий гул.

 Ведучий 2

     Це безустанна трудівниця бджола, виконуючи дане їй від Бога призначення, збирає з квітів найчистіші соки, складає їх у свій вулик. І з цих соків робить воскові комірочки та солодкий, запашний, цілющий мед. Оцей віск, складений з кращих, найчистіших соків запашних квітів землі, і приносять Богові в жертву люди. Вогонь являє достойну жертву Богові від людини, бо вогонь є стихія не тільки чиста, але і очищаюча.

     Церковна воскова свічка має дуже велике значення. Це - чистий дар, який приносить у жертву Богові людська віра та щедрість.

 Учень

                                Свеча разгорелась, в подсвечнике - «солнце»,

                                Лучик тепла, как в сердечко оконце.

                                Смотришь в нее, и мысли приходят,

                                Толпами вьются, вокруг тебя бродят.

                                Разные-разные, мысли – простые,

                                Грустные, чуткие и озорные.

                                Мысли прозрения, мысли открытий,

                                Мысли тоски, и разных событий.

( на слайді - образ Христа)

Учень

     Палахкотіла свічка, тьмяно освітлюючи образ Христа. Гніт потріскував. Полум'я робилося то ледь-ледь помітне, то яскраво спалахувало. При цих спалахах з темряви виринало серце Ісуса у чорному терновому вінку. Блиск свічки відбивався на склі образу і здавалося, що це не скаче полум'я, а пульсує Ісусове серце, розсіваючи навкруг світло і тепло. Христос пильно дивився наперед себе. Руки зведені до грудей. Видавалося, що Син Божий так і пронизує його своїм поглядом. Поглядом суворим та всевидющим. У яке б місце кімнати він не ступав, погляд однак був спрямований йому у вічі. Голова, руки Ісусові були нерухомі.

Учениця

Але ступав крок-другий в бік - очі невпинно слідували за  ним. А серце пульсувало. І ось воно уже не лише випромінювало тепло та світло. Воно почало говорити.

(презентація про різні стихійні лиха, про події в АТО під ліричну музику і читання поезії  3 учнями по черзі)

Буду просити

Господа простити,

Що не зробив нічого

Щоб спинити

Ту нашесть,

Що розвезлась по Землі.

Ту нашесть,

Що себе у груди б´є

І з бідністю

Боротись обіцяє -

Сама в той час

У розкіші гуляє

Й з палацу у палац

Стежки снує.

Ту нашесть,

Що за молодь

Простір рве

І, буцім, хоче

Дати їй освіту

А сама ладна

Звести її з світу,

Зморити голодом.

Аж страх душу бере!

Ту нашесть

Лицемірства і ганьби,

Ту нашесть

Безкультурщини оковів,

Що хочуть закувати

У них слово

І совість вже

Продали у раби...

Запалю свічку

У німій журбі.

Запалю свічку

В сутінках і тиші

І в час Землі

Молитись не полишу,

Щоб нашесть ту

Прогнати із Землі!

( «Ланцюжок»)

Скільки почуття, скільки віри, скільки надії виливається в цих свічках!

Одну поставила дочка хворої матері, з молитвою за оздоровлення дорогої людини.

Другу принесла мати і молиться за добробут своєї сім'ї.

Третю поставив на свічник чоловік, який приніс до церкви чисту радість віри і складає молитовну хвалу Творцеві.

І в цих свічках, які ставлять люди перед різними іконами, по різних храмах і виявляється вся безмежність різноманітних людських почуттів, настроїв і надій.

Горять свічки  як пам‘ять загиблим у роки голодомору,   роки війни … і  в наш складний  час…

Любовь достанется нам всем ценою жизни

Тех душ, чей свет погашен был навеки.

Нам передастся эта радость, боль и мысли –

Всё то, что было вечно в человеке.

( Звучить запис пісні про свічку у виконанні О.Білозір)

Ведучий 1

 Але потріскує свіча

 І обпікає пальці воском.

 І ледве чутним відголоском

          Куриться не димок — печаль.

Ведучий 2

    Давайте ж і ми запалимо свічку пам‘яті за загиблими на Майдані, за «Небесну сотню», за тих, хто виборював  єдність і волю сучасної  України в зоні АТО.  Ця свіча для  них.

(запалюємо свічку пам‘яті)

Хвилина мовчання

Ведучий 1

                                Свеча, сгорая,слёзы льёт,

                                О чём-то словно сожалея.

                                Всего лишь ночь - и жизнь пройдёт,

                                К утру в огарке еле тлея.

                                Свече себя не превозмочь,

                                Что век недолог - понимает.

                                Но каждый раз,встречая ночь,

                                В огне любви себя сжигает.

                                Свеча мала,не ярок свет.

                                Горит огонь, собою греет.

                                Ослаб уже и силы нет,

                                Но ни о чём не сожалеет.

Ведучий 2              Когда на землю спускается вечер,

                                Ты достаешь из коробки все свечи.

                                И расставляешь на полки, столы,

                                Чтоб не осталось совсем темноты.

(В цей час на столах запалюються свічки світло гасне)

      Дівчина

        Гори, гори моя свеча,

         Не гасни, я тебя прикрою.

         Я сберегу твое тепло,

         Чтоб раненую душу не тревожить.

          И сердце застучит апрелевскою капелью,

         Как будто к нам стучится в дом весна.

         Свеча как малое свеченье,

         Тебе дает кусочек вдохновенья.

Озвучення  легенди про  чотири свічки  підготовленими учнями

( під музику) або презентація цієї легенди

    Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули... Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.

    Перша сказала: "Я - СПОКІЙ. Нажаль, люди не вміють мене зберегти... Думаю, мені не залишається нічого іншого як згаснути!.."

    І вогник цієї свічки згас.

    Друга сказала: "Я - ВІРА. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі..."

   Ледве  промовила те - подув легкий вітерець і загасив свічку.

   Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: "Я - ЛЮБОВ... У мене немає більше сил горіти далі... Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих,  хто   любить їх найбільше, - своїх близьких..."

    Довго не ждала і ця свічка - згасла.

    Раптом  в кімнату зайшла дитина і побачила три згаслі свічки.  Злякавшись, вона закричала: « Що ви робите?!... Ви повинні горіти!  Я боюся темряви!»  Промовивши це, вона заплакала.

   Схвильована четверта свічка сказала: "Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити інші три свічки. Я – Надія! 

Ведучий 1

   Горить свічка, тремтливо і вперто, попри дихання імли та натиск сніжної бурі, попри увесь хаос зовнішнього світу. І ми можемо впевнено сказати, що свічка Надії не згасне ніколи.

Ведучий 2

    Наше засідання літературного салону добігає свого кінця. Нехай же у ваших серцях завжди палає вогонь віри, надії та любові, а свічка стане  символом затишку, тепла, творчого натхнення  і поезії.

Вчитель

     Зосередьте свій погляд на полум´ї свічі і  подумайте  про ті події чи відчуття, яких   хочете позбавитися  …  Загасіть вогонь.