Презентація. Роль творчості В.Сухомлинського у розвитку української дитячої літератури.

Роль творчості В. Сухомлинського у розвитку української дитячої літератури.

В. Сухомлинський — автор низки педагогічних праць: «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка» та ін. Загалом він написав 41 монографію, понад 600 наукових статей.

Твори Василя Сухомлинського стали незамінними в роботі, адже вони спонукають розум і почуття кожної дитини до аналізування вчинків літературних персонажів, викликають бажання їх наслідувати, або, навпаки, чинити по-іншому, збагачують лексику дітей, розвивають уміння вільно висловлювати свої думки. Провідні ідеї педагога дають підстави стверджувати, щоростити дитину можна лише з розумінням, любов’ю та чуйністю.

Літературна спадщина В. Сухомлинського є незаперечною універсальною скарбницею для використання у роботі з дітьми. Вона пронизана ідеєю гуманізму, людяності, доброчинності, любові. За допомогою його художнього слова можна доторкнутися до найтонших струн дитячої душі, зародити в ній любов до прекрасного.

Гуманістичні ідеї В. Сухомлинського, як і всієї його педагогічної системи, виявляються вже в самому ставленні до дитини. Найперше - це повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до його долі. Все це відповідає сучасній меті виховання - створенню сприятливих умов для розвитку особистості дитини, для її самореалізації. Саме в дитинстві людина відкриває "свій порядок і своє місце в житті".

Турбота про родинну злагоду, про радість і щастя батьків має стати головним прагненням дитини. Саме ця тонка філософія для дітей і дорослих присутня у його літературних творах: казках, оповіданнях. На тему " Рід, родина" і все, що з цим пов’язано, можна використовувати такі твори В. Сухомлинського: "Стара-стара вишня", " Колиска", " Поздоровляємо", " Як покарали зайця", " Намисто з чотирма променями", " Тихо, тихо, бабуся відпочиває", " Сьома дочка", " Материнське щастя", " Голос казки", " Чорнобривці", " Старий пень", " Одно-однісіньке в світі макове зернятко", " Верба над ставом", " Святковий обід" та інші.

Другою провідною лінією у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського є виховання у дітей любові до Батьківщини - це виховання любові до сім’ї, до міста чи села, в якому народився, до рідної української мови, до природи рідного краю. У нього такі казка та оповідання про природу, що від них не може відірватися й дорослий, читаючи їх, а не тільки діти. Наскільки спокійно, точно, невимушено ведеться в них мова про красу рідного краю, що діти, навіть не задумуючись, отримують знання, переживають почуття, запам’ятовують чудові українські слова-назви всього чарівного.

В. О. Сухомлинський написав 1500 оповідань і казок для дітей, що є животворним джерелом дитячого мислення, розвитку мови, розвитку особистості дитини." Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттям дитини, - неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови як певного ступеня людського мислення і мови",- говорив чудовий педагог. Саме вони є живими, мудрими вчителями для морального розвитку дітей, саме вони сприяють розвитку дитячої мови, інтелекту.

Діти з допомогою казок і оповідань В. Сухомлинського вчаться аналізувати, порівнювати, синтезувати, робити узагальнення і висновки. Це багатий ґрунт для плідної праці педагога і дітей.