Сучасна школа сьогодні апробує і застосовує різні педагогічні виховні технології. Але найпродуктивнішими, такими, що надають учневі можливість вибору у застосуванні своїх здібностей та нахилів є такі: інформаційно-масові (ток-шоу, інформаційні вітальні, конференції, інтелектуальні ігри, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета", флеш-моб);діяльнісно-практичні (творчі групи, екскурсії, ігри-драматизації, настільні ігри, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, тренінги ; інтерактивні ( звіти класних об’єднань, КВК, фестивалі, звіти гуртків); діалогічні (рольові ігри, ринги, міжрольове спілкування, дискусії, диспути);індивідуальні (доручення, творчі завдання тощо);наочні ( презентації, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди, буклети, відеоролики тощо).
При використанні інтерактивних методів у виховному процесі діти вчаться: шукати зв’язок між новими та набутими знаннями;мають змогу робити відкриття; за допомогою різноманітних засобів доводять свої власні ідеї та думки;розвивають світогляд, логічне мислення , зв’язне мовлення;формують критичне мислення, навчаються співробітництва; виявляють та реалізують індивідуальні можливості.
Дитина – яскраве явище у нашому земному житті, а не випадковість. Щастя багатогранне. Воно і в тому, щоб людина розкрила свої здібності, і полюбила працю, стала у ній творцем, і в тому, щоб уміти насолоджуватися красою навколишнього світу і створювати красу для інших, і в тому, щоб любити іншу людину, бути коханим, ростити дітей справжніми людьми . Дітей треба люби-ти всім серцем і, щоб їх любити так, треба вчитися у них, як слід вияв-ляти цю любов. Шалва Амонашвілі
Класний керівник не чиновник, а священик, психотерапевт, оповідач казок, його справа – працювати з душею дитини, засівати зерна Людяності, Добра, Милосердя.І все це заради того, щоб вірили та любили, щоб не пустити дітей у нікуди, щоб дати їм можливість обпектися і водночас уберегти від опіків, щоб пам’ятати Їх і розбудити тремтливу і світлу пам’ять у Них.