Презентація "Розвиток виразного читання на уроках зарубіжної літератури"

Розвиток виразного читання на уроках зарубіжної літератури

Виразне читання – це мистецтво відтворення думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено твір.

Виразне читання – один із головних засобів впливу на всебічний гармонійний розвиток дитини через художні твори різних жанрів, інших джерел писемності і безпосереднє слово вчителя.

Виразне читання – це не тільки мистецтво виконання художнього тексту, а й предмет навчання цього мистецтва. Мету цього навчання визначила проф. О. Ісаєва: „Формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, уміння насолоджуватися прочитаним”.

Для предмету “Зарубіжна література” найбільш специфічним є метод творчого читання. Читання художнього твору якісно відрізняється від читання наукового, публіцистичного тексту. Це читання вимагає особливої уваги до слова, фрази, ритму. Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно.

Структура виразного читаннятехніка мовленнялогіка читання(інтонація)позамовні засобидиханняпаузапоза дикціянаголосфразовийлогічний. Жестимімікамелодикаемоційність

Передумови виразного читання:володіння дикцією;2) техніка мовлення;3) навички аналізу художнього тексту.

Методичні рекомендації щодо навчання виразного читання

  Вимоги до виразного читання. Відтворення емоційноїнасиченості твору. Розуміння ідейно-художньогосмислу, а не лише фактичного змісту твору. Уміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам. Уміння складати партитуру художнього тексту.

Особливості читання поетичних творів:1) “ не відрубувати” рядків;2) невелика логічна пауза (для підтримування рими і ритму);3) уникати “ковтання” кінцевих слів і складів;4) при переліченні інтонація може бути різною. Такі слова треба вимовляти або з підвищенням, або з пониженням голосу.

Пам’ятка виразного читання віршованого твору. Вдумливо прочитайте вірш. З’ясуйте лексичне значення незрозумілих слів. З урахуванням змісту та ідеї твору визначте настрій, з яким будете читати твір. У кожному рядку визначте основне за смислом слово, на яке падає логічний наголос(його необхідно інтонаційно виділяти).

Позначте олівцем паузи  (короткі, середні, довгі); позначте стрілками тон читання. Прочитайте кілька разів вірш із дотриманням усіх позначок. Читаючи вірш, уявляйте картини, які виникають у вашій уяві, намагайтеся запам’ятати їхню послідовність. Вивчіть вірш напам’ять, прочитайте його комусь із знайомих, врахуйте їхні побажання та зауваження.

Інтонування тексту залежить від пауз і логічного наголосу. Якщо діти добре навчаться читати, то вони мають уміти:дотримуватися інтонаційного кінця речення;робити зупинки після фрази;логічно наголошувати слова;робити логічні паузи. Тільки таке читання може бути виразним і емоційним ( коли передаємо свої почуття і враження від прочитаного).

Художнє читання – засіб пропаганди кращих зразків художньої літератури, засіб культурного духовно-естетичного виховання

Для методу творчого читання характерні такі прийоми:виразне (в ідеалі) читання художнього тексту вчителем;2) читання матеріалів художнього слова ( окремих творів, сцен з п'єс);3) коментоване читання;4) постановка проблеми, що випливає з прочитаного;5) творчі завдання, що базуються на життєвому досвіді учнів.

Прийом зіставлення (спонукає до обговорення і вибору правильної інтонації, запобігає помилкам тощо). Прийом усного малювання (сприяє розвитку творчої уяви, допомагає розумінню образів). Бесіда (сприяє розумінню змісту твору, визначенню позиції автора, підборуправильної інтонації).

Велике значення для виразного читання має вміння правильно, точно (у повній відповідності зі значенням пропозиції) робити логічні наголоси. 

Крім логічних наголосів, величезну роль в живій мові та читанні відіграють паузи. Мовленнєва пауза - це зупинка, яка ділить звуковий потік на окремі частини,. Паузи можуть бути художніми та психологічними. Художні паузи - це паузи перед словами і фразами, яким мовець хоче надати особливе значення, особливу силу. Психологічна пауза найчастіше збігається в тексті з трьома крапками, які сигналізують про якесь велике душевне хвилювання.

. Суттєву роль у виразному читанні відіграє інтонація. Основні компоненти інтонації – логічний наголос, логічні та психологічні паузи, підвищення й зниження тону голосу, темп, тембр, емоційне забарвлення.

ЇСеред умінь, пов'язаних з аналізом тексту, виділяють наступні: вміння розбиратися в емоційному настрої твору, а також його героїв, автора; вміння представляти в своїй уяві картини, події, обличчя на основі так званих «словесних картин»; вміння осягати сенс описаних подій і фактів, створювати про них свої судження і виражати до них своє ставлення.

Виразність читання в результаті усвідомлення його завдання значнопідвищується, так як учень прагне донести до слухачів те, що розуміє і відчуває сам, що найбільш цікаво і важливо в тексті з його точки зору.

Хорове читання (позбавляє сором’язливості, невпевненості тощо). Читання в особах (пошук варіантів виконання, прояв здібностей). Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, емоційно-образній виразності (конкретні, доброзичливі зауваження). Уважне слухання (зіставлення свого виконання з інтонаційною редакцією артиста). 

Читання окремих частин тексту. Включає коментар до тексту, вправи у вимові важких слів, словосполучень, зворотів, обговорення інтонації, техніки мовлення (дихання, голос, дикція, орфоепія), логіки читання та емоційно-образної виразності. Прийоми навчання виразного читання Урахування інтонаційного забарвлення, кожного розділового знаку. Прийом показу (як наочна ілюстрація для виклику в уяві образних картин, бажання прочитати твір).

Для формування виразного читання учні повинні оволодіти вміннями, які виробляються в процесі аналізу твору, а також вміннями користуватися інтонаційними засобами виразності. 

Необхідними вміннями, пов'язаними з підготовкою до виразного читання, є вміння творчого відтворення уяви дітей. Ці вміння формуються за допомогою такого прийому, як словесне малювання картин на основі прочитаного тексту («бачення тексту»), і розвитку в учнів певного ставлення до прочитаного. 

Вчитель обов’язково повинен познайомити учнів (причому, починаючи з наймолодшого їх віку) з позамовними засобами виразності читання, такими, як поза, міміка, жести.

Презентацію створила вчитель зарубіжної літератури Валентина Вижга