Презентація "Рух Опору та його течії в Україні"

Історія України, 10 клас. РУХ ОПОРУ ТА ЙОГО ТЕЧІЇ В УКРАЇНІ

Історик М. Коваль про ставлення українського населення до німецьких завойовників. «Якщо у 1941 р. чимало людей, не задоволених більшовицькою політикою, сприймали німецьких завойовників як визволителів, плекаючи надії на повернення «старих добрих часів», то в 1943-1944 рр. у відступаючої з України німецької армії «земля горіла під ногами». Це було полум’я народної війни. Український народ за час окупації розпізнав суть «нового порядку». РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІРУХ ОПОРУ - це рух за визволення України від фашистських та інших тоталітарних поневолювачів; складова частина антинацистського руху опору в країнах Європи, окупованих під час Другої світової війни.

РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІТерор окупаційної влади викликав широкий рух Опору в Україні. «Народ мій український, - записав 21 червня 1942 р. у щоденнику Олександр Довженко, - чесний, спокійний і працьовитий, який ніколи в житті не прагнув чужого, страждає і гине, пошматований, знедолений в арійських застінках». На Волині й Поліссі розгорнувся самооборонний націоналістичний повстанський рух. Великі надії покладали провідники ОУН на «похідні групи», що були заздалегідь створені обома напрямами організації - бандерівцями й мельниківцями. Організацію радянського партизанського руху з початку війни було покладено на працівників НКВС. Тож до руху Опору в Україні в роки Другої світової війни належали сили, що обстоювали протилежні політичні позиції, мали різну мету. Об’єднувало їх одне: боротьба проти нацистських окупантів.

РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУУнаслідок поразок у перші місяці війни Червона армія була змушена відступати. Це зумовило поспішну й некваліфіковану організацію підпільної і партизанської боротьби в тилу німецьких військ. Із відданих радянській владі людей у населених пунктах створювалися підпільні групи. Для розвідувальної і підривної роботи в німецькому тилу залишилося чимало співробітників НКВС. Восени 1941 р. в Україні формувалися підпільні обкоми, райкоми, первинні організації і групи ВКП(б). У лісах з’явилися партизанські загони.

Однак із 3,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп, залишених на окупованій території, влітку 1942 р. діяло лише 22 загони, інші розпалися або були розгромлені. Проти підпільників і партизанів діяли нацистські каральні органи, що мали досвід боротьби з рухами опору в країнах Європи. Карателі за перший рік знищили близько 30 тис. осіб. Проте радянський партизанський і підпільний рух проти нацистської окупації не вщухав. Були поширені й пасивні форми боротьби: різноманітна допомога партизанам; відмова співпрацювати з окупаційною владою; саботаж заходів окупаційної влади: випуск зіпсованої продукції; зрив поставок продовольства для окупаційної армії; ухиляння від робіт і відправки до Німеччини тощо. РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУПартизанський рух - рух військових загонів, засланих у тил протилежної сторони, що діяли на окупованій території з диверсійно-розвідувальною метою. Вони координували дії з армією і частково залучали місцеве населення до своєї діяльності.

РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУПроявами активних форм боротьби стали: партизанський рух та диверсійна і пропагандистська діяльність підпілля. В Україні найбільш сприятливими для діяльності партизанів були північні райони. Саме там і формувалися найбільші партизанські загони. Проте радянські партизанські з’єднання діяли переважно в Чернігівській, Сумській, частково Харківській, Київській та Житомирській областях. Радянське керівництво стимулювало розгортання партизанського руху, але намагались встановити контроль за діями партизанів. До кожного командира загону був прикріплений спеціальний комісар. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ РАДЯНСЬКИХ ПАРТИЗАНСЬКИХ ЗАГОНІВ

РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУУ травні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Т. Строкач. Штаб мав координувати дії партизанських загонів та Червоної армії, забезпечувати партизанів зброєю, вибуховими пристроями, продовольством тощо. Він підпорядковувався Центральному штабу партизанського руху на чолі з П. Пономаренком. Т. Строкач. Т. Строкач з командним складом УШПР, не пізніше 1945 р.

РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУНовою формою боротьби стали рейди в тилу противника. 26 жовтня 1942 р. з’єднання Сидора Ковпака й Олександра Сабурова рушили із Сумщини на захід. Подолавши Дніпро, рухаючись північними районами Київщини та Житомирщини, партизани нищили німецькі комунікації та гарнізони. Цей рейд примусив нацистське командування збільшити свою сили в тилу. Яскравою сторінкою партизанської боротьби в Україні в перші місяці 1943 р. став «Степовий» рейд партизанського з’єднання під командуванням Михайла Наумова. О. Сабуров. С. Ковпак. М. Наумов

Найзухвалішим рейдом партизанського з'єднання С. Ковпака став Карпатський рейд у червні - вересні 1943 р., що тривав 100 днів. З'єднання С. Ковпака налічувало 1,9 тис. бійців. У боях вони підбили два літаки, чотири танки, п'ять гармат, 333 автомашини. Було зруйновано 40 нафтових вишок, 13 нафтосховищ, три нафтопереробні заводи, підірвано 19 ешелонів, 47 мостів. Втрати партизанів становили третину бійців. Загинув комісар з'єднання С. Руднєв. РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУЗ'єднання Ковпака вирушає в Карпатський рейд. С. Руднєв

РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПІДПІЛЬНОГО Й ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУПріоритетною формою діяльності партизанів у 1943 р. стала боротьба на комунікаціях вермахту. Так, улітку 1943 р. партизани здійснили широкомасштабні операції «Рейкова війна» і «Концерт», паралізувавши транспортну систему німців. Крім того, партизани допомагали Радянській армії під час форсування Дніпра й визволення Правобережної України.

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)Перше українське національне збройне формування - «ПОЛІСЬКА СІЧ», очолюване Тарасом Бульбою (Боровцем), з’явилося на Волині.14 жовтня 1942 р. з ініциативи ОУН(б) почалося формування Української повстанської армії (УПА). До її загонів на заклик ОУН(б) приєдналося 5 тис. колишніх українських поліцейських. За короткий час повстанська армія взяла під контроль частину території Волині, Полісся, згодом Галичину та Черкащину. Своєю метою УПА проголосила боротьбу проти більшовизму та нацизму. Проте в обставинах тих років першим противником УПА стало польське населення й польські збройні загони на Волині. Збройне протистояння між українцями й поляками стало справжньою трагедією двох народів. Т. Бульба-Боровець

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)Провід ОУН(б) швидкими темпами розбудовував УПА. Спочатку Головною командою УПА керував Василь Івахів. Після його загибелі в бою з німцями у травні 1943 р. головним командиром УПА став Дмитро Клячківський. УПА мала широку підтримку з боку західноукраїнського населення і спиралася на розгалужену, глибоко законспіровану організаційну мережу ОУН(б). Вона налічувала десятки тисяч бійців (загалом через лави УПА пройшло понад 100 тис. осіб), які діяли на Волині, Поліссі і в Галичині. Одночасно бійці УПА воювали й проти нацистської влади. У липні - листопаді 1943 р. було проведено 120 боїв. За неповними даними, було знищено 4,5 тис. німецьких солдатів та офіцерів. Втрати повстанців становили 1,6 тис. бійців. Найвідоміший бій відбувся 8 - 12 вересня 1943 р. біля Загорівського монастиря на Волині, де 44 повстанці відбивали атаки німецьких сил, що значно переважали. Д. Клячківський (Клим Савур)

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)Нацистський окупаційний режим, потреба в широкій підтримці населення спонукали ОУН(б) до змін у своїй ідеології. 21 - 25 серпня 1943 р. відбувся III Надзвичайний великий збір ОУН(б). Він виробив соціально-економічну платформу організації, яка передбачала безоплатну передачу землі селянам, свободу вибору форм господарювання. ОУН(б) також визнавала право на існування інших політичних течій і партій. Відбулася фактична відмова від гасла «Україна для українців». У листопаді 1943 р. ОУН(б) організувала Конференцію поневолених народів.

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)Крайовим командирам цих трьох генеральних воєнних округів («країв») підпорядковувалися воєнні округи, яким підлягали курені (батальйони), кожен з яких складався з 3-4 сотень по 80-200 бійців. Тактичними формами боротьби УПА були рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обози, сутички з радянськими партизанами, військами НКВС, підрозділами Армії Крайової. Структура управління УПАУПА-Північ. Волинь; Західне Полісся;Житомирщина;Північно-Західна Київщина. УПА-Захід. Галичина; Буковина;Закарпаття;Закерзоння (Холмщина, Лемківщина, Надсяння)УПА-Південь. Хмельниччина; Вінниччина;західна частина Черкаської області;західна частина Кіровоградської області

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)У серпні 1943 р. головним командиром УПА став Роман Шухевич (псевдо - Тарас Чупринка). У 1943 р. УПА вела боротьбу на два фронти - проти нацистських окупантів та їхніх союзників, а також проти партизанських загонів. У жовтні - листопаді 1943 р. провела 47 боїв із німцями і 54 бої проти радянських партизанів. Провід ОУН(б) з осені 1943 р. прагнув стримувати її від активних дій проти нацистів, намагаючись зберегти сили для боротьби з комуністичним режимом, оскільки було зрозуміло, що він повертається в Україну. З початком 1944 р. між УПА й частинами Вермахту остаточно склалися відносини взаємної неагресивності. Гітлерівський уряд звільнив з концтабору С. Бандеру, А. Мельника та інших керівників ОУН. Роман Шухевич (Тарас Чупринка)

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички УПА з регулярними радянськими військами та частинами НКВС. Під час однієї з них було смертельно поранено командувача Першого Українського фронту генерала М. Ватутіна. Від початку 1945 р. майже в усіх районах Західної України розпочалися масштабні операції НКВС, які увійшли в історію під назвою першої «Великої блокади». ЦК КП(б)У поставив завдання перед НКВС УРСР завершити розгром УПА до 15 березня 1945 р. Попри великі втрати УПА лишалася досить чисельною і дієвою підпільною організацією.

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)

НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДПІЛЬНИЙ РУХ. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)Восени 1943 р. командування УПА висунуло ідею створення представницького органу. МЕТА - здійснювати політичне керівництво визвольною боротьбою в Україні. Після відповідної підготовки у липні 1944 р. поблизу с. Недільна на Самбірщині (Львівщина) відбувся Перший великий збір за участі різних українських політичних організацій, які сформували тимчасовий парламент України - Українську головну визвольну раду (УГВР) на чолі з К. Осьмаком. Генеральний секретаріат УГВР - Тимчасовий уряд воюючої України - та секретаріат військових справ ОЧОЛИВ Р. ШУХЕВИЧ. УПА була формально підпорядкована УГВР. Представники ОУН (м) відмовилися увійти до УГВР. Зусиллями УГВР створювалися органи місцевого самоуправління, система постачання військових формувань і шпиталів, вишкільні центри, служба пропаганди тощо. Кирило Осьмак. Печатка УГВР

ДІЯЛЬНІСТЬ УПА. Діяльність УПА підпорядкована політичній лінії ОУН. Після боротьби, що велась проти німців і, як виглядає ззовні, усунення конфронтації з поляками, головні зусилля докладались до боротьби проти Радянського Союзу і Червоної армії. Ця боротьба велась переважно у формі обмеженої війни або партизанської війни на радянський спосіб (напади, саботаж, агітація, знищення радянських службовців, пропаганда і т. ін.). Діяльність ОУН становила серйозну проблему для радянського керівництва, що застосовував проти неї немалі сили (війська НКВД і військові одиниці аж до дивізії).

Цікаві факти про Українську Повстанську Армію (УПА)Криївки. Так називали споруди під землею з вентиляційними отворами, у яких вояки УПА в деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців. За час існування УПА спроєктували приблизно 10 тисяч криївок, у яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні й навіть швейні цехи. Могли розміщуватися як в лісі, так і «маскуватися» в сільських хатах. В УПА була чітка структура із субординацією, розклад і жорстка дисципліна. Наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчали і надалі вивчають УПА як ідеальний приклад підпільної організації. Пропаганда. Лише протягом 1948–1952 років у підпільних друкарнях було надруковано 350 тисяч листівок, брошур, книжок та іншої нелегальної літератури, попри дефіцит паперу. Близько 20 відсотків з них адресувалися українській молоді, закликаючи не вступати до комсомолу і не піддаватися зросійщенню. Псевдоніми. У всіх повстанців їх було по кілька. Більшість з них – похідні від назв тварин, птахів, рослин, предметів. Були також псевдоніми, похідні від назв явищ природи: Хмара, Крига, Зима, Місяць тощо. Найбільш екзотичні - Непитай, Непий, Вгадай, Зірвишапка, Розбийгора. Зброя. Повстанці примудрялися діставати зброю в Червоній армії, маскуючись під радянських партизанів. Крім того, у 1942–1944 роках зброю вдавалося вимінювати в угорців і навіть німців. Були встановлені певні тарифи обміну на харчі: одна ручна граната оцінювалася в одне куряче яйце, автомат або гвинтівка – в цілу курку, ручний кулемет – порося, міномет – кілька мішків картоплі.

ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХОкупація і розчленування Польщі не зломили волю польського населення до відродження власної держави. Уже з 1939 р. почав формуватися підпільний рух, яким керував польський емігрантський уряд із Лондона. Підпільна мережа існувала і на території Східної Галичини й Волині. У 1939 - 1941 рр. вона намагалася боротися проти радянських каральних органів і завдавати ударів по комунікаціях, якими до Німеччини із СРСР доправляли нафту та іншу сировину. Відчайдушними були напади на склади зброї. Після нападу Німеччини на СРСР стратегія польського підпілля змінилася. У Східній Галичині та на Волині почалося відновлення підпільної мережі, формування бойових підрозділів. Мета. Визволення від загарбників. Відновлення Польської держави. Повернення західноукраїнських земель до складу Польщі. Райони діяльності: Волинь, Полісся. Керівні органи: Армія Крайова, Армія Людова. Головне завдання: Армія Крайова - збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання. Армія Людова - підпільна військова організація ПОРП в роки Другої світової війни та німецької окупації Польщі.

ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХІз листопада 1941 р. у Галичині та Волині, як і на власне польських землях, польське командування активно створювало Армію крайову (АК). Спочатку стратегічним завданням армії було накопичити сили і в сприятливий момент підняти загальнонаціональне повстання (план «Буря»). Не всі поляки поділяли погляди емігрантського уряду «тримати рушницю при нозі». Одні виступали за негайні дії проти окупаційної влади, інші дотримувалися прорадянських поглядів. Це привело до формування загонів Армії Людової (АЛ) і Батальйонів хлопських. Загалом утворення регулярних загонів АК завершилося до лютого 1942 р. Кількість польських підрозділів у Східній Галичині й на Волині сягала 10 - 20 тис. осіб.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ. ТРАГЕДІЯ ВОЛИНІРозгортання українсько-польського конфлікту було вигідне обом тоталітарним режимам - нацистському і радянському. Польсько-українське кровопролиття розпочалося на Холмщині в 1942 р. Проводилися взаємні «відплатні акції», у яких брали участь поліцейські підрозділи, сформовані з українців або поляків, кожен на своєму боці. Поступово це протистояння перекинулося на Волинь, а в конфлікт втягувалися УПА та Армія Крайова, які розглядали ці землі як свою базу боротьби. ОУН і УПА розглядали виселення або знищення польського елемента на Волині та у Східній Галичині як усунення перешкоди до незалежності. Армія Крайова винищення українського населення розглядала як ліквідацію ще одного противника й засіб утвердження польського права на ці землі.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ. ТРАГЕДІЯ ВОЛИНІОдним із найболісніших епізодів українсько-польського конфлікту була Волинська трагедія 1943 р. Навесні 1943 р. Крайовий провід ОУН(б) на Волині ухвалив рішення про вигнання з Волині місцевих поляків. На той час українці становили до 80 % населення Волині, поляки – 15 %.11 - 13 липня 1943 р. стався виступ проти місцевих поляків. Загони УПА майже одночасно атакували десятки польських поселень. Польські партизанські загони та польська допоміжна поліція відповіли на події 11 липня масовими нападами на українські села. Польські жертви різанини УПА в селі Липники на Волині, 1943 р. Радянські військові та місцеві жителі оглядають тіла убитих українців у Верховині після нападу поляків 6 червня 1945 року

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ. ТРАГЕДІЯ ВОЛИНІ

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ. ТРАГЕДІЯ ВОЛИНІУ 1944 р. протистояння перекинулося на Східну Галичину й Холмщину. ОУН засуджувала українсько-польський конфлікт і заборонила антипольські дії. Проте лише 1 вересня 1944 р. ОУН офіційно відмовилася від антипольських акцій і почала шукати порозуміння з Армією крайовою з метою спільної боротьби проти радянської окупації. На сьогодні остаточно не встановлено кількість жертв цього етнічного конфлікту. Дослідники називають цифри в десятки тисяч осіб з обох сторін. Етнічні чистки - система насильницьких заходів, які передбачають виселення, знищення певної етнічної групи на певній території, яку інша етнічна група вважає «своєю». Український народ, як і польський, мав повне право прагнути здобуття незалежності, проте ті варварські методи і засоби, що застосовували українці проти польського населення, а поляки проти українців, не можуть бути виправдані. Жертвами взаємних етнічних чисток, які тривали до закінчення війни, стало від 35 тисяч (українські дані) до 100 тисяч (польські дані) поляків та від 2 тисяч (польські дані) до понад 20 тисяч (українські дані) українців. Вони продовжились у вигляді «українсько-польського обміну населенням» 1945-46 років та операції «вісла» 1947 року.

ВИСНОВКИРух Опору в Україні в роки Другої світової війни боровся як проти нацистської окупації, так і за створення Української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишалися на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували у стані відкритої війни, що розгорнулася в 1944 р. і тривала до середини 1950-х рр. У діяльності руху Опору в 1943 р. відбулися значні зміни. Радянський партизанський рух став більш організованим і почав координувати свої дії з військами, що наступали. Здійснювалися глибокі рейди в тилу німецьких військ. III Надзвичайний великий збір ОУН(Б) у серпні 1943 р. засвідчив ідеологічні зміни, що відбулися в організації. ОУН(Б) відмовилася від ідеології інтегрального націоналізму на користь демократичних ідеалів. У 1943 р. Волинь стала осередком українсько-польського збройного протистояння, яке було трагедією для двох народів.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати параграф 38, с. 212 – 217. Виписати усі дати, терміни, персоналії. Скласти таблицю «Течії Руху Опору в Україні».