Ознайомтеся!!! Ми говоримо, що етика — наука про мораль. Але коли і як виникла мораль? Духовність була присутня в житті людини з давніх часів. Турбота однієї людини про долю іншої теж виникла давно: люди доглядали хворих, виявляли турботу про дітей, поклонялися предкам. Мораль зародилася тоді, коли люди почали обмежувати себе, відмовляючись від своїх інтересів заради інших людей. Вона формувалася як наказ у поведінці, згідно з яким людина бере на себе відповідальність за свої вчинки. Існували заборонні правила (табу), які регулювали поведінку людей. Наприклад, не можна було говорити погано про небіжчиків, у деяких народів не можна було згадувати вголос ім’я померлого.
Запам’ятайте! Коли виникла мораль? На це питання відповісти складно. Але виникнення її пов’язують із розвитком суспільства. Мораль зародилася тоді, коли людина почала обмежувати себе, відмовляючись від своїх інтересів заради інших людей. Незважаючи на умови життя, люди виявляли турботу про дітей, про хворих. Учені, спираючись на археологічні розкопки, дійшли висновку, що найперші моральні правила стосувалися роботи (до неї привчали дитину з певного віку); їжі (одночасно й порівну); взаємин (між дорослими і дітьми, старшими і молодшими, чоловіками і жінками). Існували старовинні закони, заборони на виконання якихось дій під страхом смерті, табу, звичаї, традиції. Коли люди почали виявляти турботу про інших — з’явилося виховання. У родовому суспільстві вже були уявлення про те, що допустиме, а що неможливе в поведінці кожного члена суспільства залежно від того, до якої статі, до якої вікової групи він належить. Традиції забезпечували безконфліктність у відносинах. Добро — це виконання розпоряджень, зло — їх порушення.
Подумайте! Чи всі моральні цінності змінюються залежно від часу, країни, про яку йде мова? (Незмінними залишаються лише загальнолюдські цінності, які зберігаються в усіх народів і в усі часи.)«…Старих шануйте, як отця, а молодих – як братів… У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… Недужого одвідайте, і чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте… А коли добре щось умієте – того не забувайте, а чого не вмієте –то того учітесь…» Володимир Мономах “Повчання дітям”
Земля позначалася святістю й недоторканістю, її не дозволялося ображати, сварити, проклинати чи то навіть бити лозиною, товкти ногою. Казали: «Не бий землі — не дасть хліба». Відповідно й хліб шанувався як святиня: якщо в часі обіду кусник хлібчика випав з рук, його належало підняти й поцілувати
Передусім шанувалося почуття любові до батьків. Ця етична вимога, що відповідала Божій заповіді «Шануй вітця твого і матір твою», втілювалося в народних прислів'ях та приказках: «Хто мамку зневажає, того Бог карає»; «Хто не слухає неньку, послухає біду»; «За мамині сльози — Бог долю зморози»; «За маму і тата — тяжка розплата».
Отже, запам’ятайте: Морально-етичні засади українських культурних традицій завжди втримували український народ на щаблі високої духовності й надавали йому снаги в найважчих випробуваннях фізичного, духовного і морального ґатунку. Морально-етичні норми пов'язувались з естетичними уподобаннями, бо мораль була невіддільною від краси душевної й краси в побуті.
Висновки: Цінності – це також все те, відповідно до чого ми діємо й оцінюємо події та людей. Цінності, в які ми віримо і яких дотримуємося, є своєрідним компасом у прийнятті рішень, отже, вони впливають на наші думки, дії і поведінку. Цінності формують характер людини, її особисті якості, мораль і ставлення до світу, отже – визначають її долю. Вищі цінності, які виробило людство впродовж всієї історії, називають духовними (моральними), справжніми, універсальними або загальнолюдськими.