Презентація Шарль Бодлер – французький поет другої половини ХІХ ст.

Про матеріал

Шарль П'єр Бодле́р, фр. Charles Pierre Baudelaire французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури XIX століття.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Шарль Бодлер – французький поет другої половини ХІХ ст., один із зачинателів символізму.

Номер слайду 2

Шарль П'єр Бодле́р, фр. Charles Pierre Baudelaire французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури XIX століття.

Номер слайду 3

Біографія. Початок життя. Народився 9 квітня 1821 року в Парижі. Його батько, Франсуа Бодлер, походив з селян, який в епоху Наполеона став сенатором. У рік народження сина йому виповнилося 62 роки, а дружині було всього 27 років. Франсуа Бодлер був художником, і він з раннього дитинства прищеплював сину любов до мистецтва, водив його по музеях і галереях, знайомив зі своїми друзями-художниками. Але в шестирічному віці хлопець втратив батька. Через рік матір Шарля вийшла заміж за генерала Опіка; стосунки з вітчимом у хлопця не склалися. Заміжжя матері справило важкий вплив на характер Шарля, який в підлітковому віці, навсупереч вітчиму і матері, часто робив вчинки, які шокували суспільство. Його вітчим — офіцер французької армії Жак Опік (1789—1857), згодом зробив блискучу військову (генерал), дипломатичну (посол у Мадриді) і політичну (сенатор) кар'єри. У 1832 році сім'я переїхала до Ліона.1833 року Бодлер вступив до Ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні. Після повернення сім'ї в Париж у 1836 році Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовіка Великого; він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка.

Номер слайду 4

Перший вірш1837 року Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» (Incompatibilite). У 1839 році його виключили з Ліцею, але вже в серпні він склав іспити на бакалавра.1839—1841 — слухав лекції з права в Сорбонні. Зблизився з паризькою богемою. У 1841 році батьки відправили його в морську подорож до Атланти, щоб врятувати його від цього середовища. Але у вересні Бодлер перервав плавання і кілька місяців жив на о. Маврикій. У 1842 році повернувся до Парижу. Після досягнення повноліття Бодлер успадкував батьківські 75 тисяч франків. З 1843 року він став працювати в літературних журналах, передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя Парижа. Познайомився з ведучими письменниками і поетами Франції: Оноре де Бальзаком, Жераром де Нервалем, Теофілем Готьє, Сент-Бевом, Віктором Гюго і П'єром Дюпоном. Богемний спосіб життя і пристрасть до колекціювання живопису втягнули його у величезні витрати. За два роки він розтратив третину успадкованих грошей. У 1844 році за рішенням сімейної ради над Бодлером встановлено опіку. Він гостро переживав приниження. У 1845 році зробив спробу самогубства. Наприкінці 1845 року остаточно порвав з вітчимом. Того ж року відбувся його літературний дебют: у журналі «Художник» (Artiste) опубліковано сонет «Дамі креолці» (A une dame creole), складений ще в період перебування Бодлера на Маврикії. Тоді ж він заявив про себе як про тонкого поціновувача живопису, написавши есе про художній салон 1845 року. («Салон 1845 року», Le salon de 1845); з цього часу Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

Номер слайду 5

1846 року вийшла в світ брошура «Салон 1846 року» (Le salon de 1846). Бодлер вступив у «Товариство літераторів». У 1847 році опублікував у «Бюлетені», який видавало «Товариство» свою першу поему в прозі «Фанфарло» (La Fanfarlo). Значно розширив коло своїх знайомств: крім поетів і письменників до нього входили художники (Делакруа, Курбе, Дом'є, Мане), відомий фотограф Надар і майбутній видавець поетичних збірників Бодлера Пуле-Малассі. Під час Лютневої революції 1848 бився на барикадах проти королівських військ. У 1851 році, в дні державного перевороту Наполеона ІІІ (грудень 1851) взяв участь у вуличних боях. У 1850-их роках активно пропагував у Франції творчість Едгара По (переклади, дослідження).25 червня 1857 року Пуле-Малассі випустив поетичну збірку Бодлера «Квіти зла» (Fleurs du Mal), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. 21 серпня 1857 — «за образу суспільної моралі» Бодлер засуджений трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франків і до заборони шести найбільш «аморальних» поезій.1860 року було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучні раї» (Paradis artificiels). У цій збірці Бодлер досліджує проблему впливу на людину збуджувальних засобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, він засудив використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.

Номер слайду 6

1861 року вийшло друге видання «Квітів Зла», останнє при житті поета, до складу якого включено тридцять п'ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхнулося на відмову головних видавничих будинків Леві, Гарн'є і Етцеля. Незабаром Бодлер висунув свою кандидатуру у Французьку академію, але потім зняв її, вважаючи свій вчинок негідним поета.1864 року журнал «Фігаро» (Figaro) опублікував шість поем у прозі під заголовком «Паризький сплін» (Spleen de Paris). У квітні 1864 року Бодлер, рятуючись від кредиторів, поїхав до Брюсселя, де сподівався заробити на життя проводячи лекції на літературно-художні теми, однак його лекції не мали успіху у бельгійської аудиторії.1865 року в Бодлера з'явилися симптоми порушення мови, як наслідок пізньої стадії сифілісу. У 1866 році після серцевого нападу мати відвезла Бодлера в Париж у лікарню лікаря Дюваля. 31 серпня 1867 року після тривалої агонії Бодлер помер на руках матері. Похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнас у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль тощо).1868 року видавничий дім Леві, який придбав у Пуле-Малассі права на публікацію творів Бодлера, випустив третє видання «Квітів Зла», доповнене останніми віршами Бодлера та збірник статей про мистецтво «Естетичні цікавинки» (Curiosités esthetiques).1869 року вийшла збірка літературних есе «Романтичне мистецтво» (Art romantique) та збірка поезій у прозі «Паризький сплін» (фр. Le Spleen de Paris, в інших виданнях — «Маленькі поезії в прозі» (Petits poemes en prose)). Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По. В «Естетичних цікавинках» та «Романтичному мистецтві» представлені мистецько-теоретичні погляди Бодлера. Досліджуючи творчість близьких йому за духом художників і письменників, у першу чергу Ежена Делакруа та Едгара По, він формулює своє розуміння романтизму як «мистецтва сучасності», тобто «найактуальнішого вираження прекрасного», що характеризується «глибиною, духовністю і прагненням до нескінченного» 31 травня 1949 року «Квіти Зла» Бодлера було реабілітовано — Карна палата Касаційного суду скасувала вирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857 року.

Номер слайду 7

Твори Шарль Бодлера. Salon de 1845 (1845)Salon de 1846 (1846)La Fanfarlo (1847), новела. Du vin et du haschisch (1851)Fusées (1851), щоденник («Щоденник-моє оголене серце» казав Шарль Бодлер)L'Art romantique (1852)Morale du joujou (1853, перевидання в 1869)Exposition universelle — 1855 — Beaux-arts (1855)Les Fleurs du mal (1857)Les Paradis artificiels — I: Le Poème du haschich (1858)Salon de 1859. Lettres à M. le Directeur de la revue française (1859)Les Paradis artificiels (1860)La Chevelure (1861)Réflexions sur quelques-uns de mes contemporains (1861)Richard Wagner et Tannhäuser à Paris (1861)Petits poèmes en prose ou Le Spleen de Paris (1862), poème en prose. Le Peintre de la vie moderne (1863)L'œuvre et la vie d'Eugène Delacroix (1863)Mon cœur mis à nu (1864), щоденник. Curiosités esthétiques (1868)Le Spleen de Paris (1869), вірші у прозіL'Art romantique (1869)Journaux intimes (1851–1862)Oeuvres completes, v. 1-2, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, Paris. Correspondance, v. 1-2, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, Paris.

Номер слайду 8

Твори в українському перекладі Щурат В. Поезія XIX століття, ч. 1, Львів, 1903; «Зоря», 1897, ч. 15 [перекл. П. Грабовського]. Шарль Бодлер, Поезії, переклад Дмитра Павличка та Михайла Москаленка, вид. «Дніпро», 1989—357 с. Шарль Бодлер. Поезії в перекладі Всеволода Ткаченка. Шарль Бодлер. Паризький сплін. Вальтер Беньямін. Есе. / пер. з французької та німецької Романа Осадчука — Київ: Комубук, 2017

pptx
Додано
13 березня 2021
Переглядів
1136
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку