Презентація шкільного музею та його опис

Я виховую своїх учнів, залучаючи їх до краєзнавчої роботи. Як класний керівник, я започаткувала  музей старої фотографії «Рогинці та рогинчани», щоб зацікавити учнів  історією рідного села, щоб вони пишалися землею, на якій народилися. Мої учні збирають старі фотографії, записують спогади старожилів села, проводять екскурсії за експозиціями музею.

Пропоную зміст екскурсії та презентацію основних експозицій музею.

Наш музей започатковано у 2007 році. Це музей історії нашого села – у фотографіях. Він створений за книгою нашого земляка кандидата історичних наук Діденка Василя Васильовича. Книга (як і музей) називається «Рогинці та рогинчани». Чому саме фотомузей? Тому що одна фотографія може розказати іноді більше, ніж книга. І краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

  Рогинці – козацьке село. Перша згадка про Рогинці відноситься до 1649 року: у реєстрі козацького війська записані козаки з Рогинець. У 1669р. є  згадка про Рогинці у зв’язку з битвою війська  лівобережного гетьмана Дем’яна  Многогрішного на чолі з полковником М.Кіяшком з військом правобережного гетьмана Петра Дорошенка. У битві  під  Рогинцями загинуло   400 козаків із війська Г.Гамалії , тут було полонено полковника І.Канівця. Старожили села ймовірним місцем битви називають  поле  за  Рогинцями поблизу села Овраменкове (колись хутір). На цьому полі часто виорювали кістки, шаблі, козацьку зброю.   

        Назва села Рогинці, як бачимо, міститься в джерелах  ХVІІ ст.,однак, це ще не дає підстав стверджувати, що воно вже у той час існувало (вважає

 Діденко В.В.). Вочевидь, це було урочище якогось козака. Час заснування Рогинець – 1713р., коли почалося інтенсивне залюднення  Посулля.   Жителі села Рогинці 5 серпня 2013р. святкували 300-річчя села.

 Щодо назви села, є кілька легенд. Учителька Альбит Ольга Степанівна писала, що село утворилося з трьох поселень: Роєгонці (ганяли рої бджіл), Рогигонці (полювали з ріжками), Рогозинці (від зарослів рогози).

Спираючись на легенди та історичні згадки про наше село, учні  виготовили герб села Рогинці, який відображує три легенди про село.

Рогинська земля виростила багато талановитих людей. Це Яременко Василь Сергійович – народний артист Радянського Союзу, Кудаковський Лев Власович – Герой Радянського Союзу, Шеверда Михайло Григорович – доктор медичних наук, Тріщинський Анатолій Іванович – доктор медичних наук, Діденко Василь Васильович – кандидат історичних наук, автор книги про Рогинці. Сірий Володимир Петрович – кандидат філософських наук, похований у Рогинцях, Буша Микола Григорович – кандидат сільськогосподарських наук, директор радгоспу «Рассвет», за час його керівництва наше село досягло найбільшого розквіту. Ми продовжуємо збирати матеріали про наших видатних односельців. Нам є ким пишатися і є з кого брати приклад.

Перша експозиція присвячена історії Рогинської школи. Найдавніший документ, який ми маємо,-  це свідоцтво про закінчення церковно-парафіяльної школи у 1899 році. У нашому селі довгий час не було спеціального приміщення для школи. Школа була розташована у будинку пана Овраменка, тому і називалася Оврамівська. У нас є картина, написана випускником цієї школи художником Петричем Анатолієм.

 Школа у нашому селі була збудована лише у 1983 році. Ви бачите фото відкриття школи, картину, намальовану нашим випускником Самойленком Далюсом. На стенді ви бачите фото учнів і вчителів різних років. Учнями нашої школи зібрані фотографії всіх випускників, фото медалістів, учителів-пенсіонерів, учительські династії, досягнення випускників нашої школи.

Друга експозиція називається «Рогинці довоєнних років». Нам пощастило зібрати кілька старих фотографій: перший трактор, фото військових 1912 р., ударники 1929 і 1930 років. Є фото 1933 року – збори рогинчан для організації колгоспу. По обличчях людей, невеселих і змучених, можна зрозуміти, як вони жили. Ми знайшли газету 1934 року, яка передає атмосферу сталінських часів. Фото 1936 року зображує учнів Рогинської школи. Вони зовсім не такі, як ми.

Третя експозиція розповідає про часи Другої світової війни у нашому селі. Фашистська окупація тривала 2 роки – з 1941 по 1943. У Великій Вітчизняній війні воювали 488 жителів села, 152 з них нагороджені орденами і медалями, 52 загинули. Ми зібрали фото ветеранів різних часів. Це фото могили учителя Агафонова, якого німці вбили за те, що він переховував учнів, яких  хотіли вивезти на роботу до Німеччини. А це фото Хілька Івана Сидоровича – героя-танкіста Кантеміровської дивізії. Нам пощастило зібрати цікаві матеріали: фронтовий щоденник Костюкевича Гната Дмитровича, «медальйон смерті» Мокія Герасима Венедиктовича, лист із фронту Довбні Андрія Семеновича 1941 року . Він і ще його два брати пропали безвісти. Ми збираємо спогади про події Великої Вітчизняної війни на території нашого села і пишемо «Книгу пам’яті”

Четверта експозиція присвячена війні в Афганістані. У цій війні брали участь і жителі нашого села: Падука Олександр (його вже немає серед живих), Самойленко Олександр  (він повернувся з цієї війни без ноги, а ще він втратив там свого друга – литовця Далюса. Саме на честь товариша він назвав свого сина Далюсом). Шепель Володимир повернувся з війни живим і неушкодженим, але з пораненою душею. Він і зараз не любить згадувати про ті часи; каже, що тільки почав забувати. Ми не хочемо, щоб повторювались такі війни.

Рогинці – співоче село. Народний артист Радянського Союзу, наш земляк Василь Яременко говорив: «Як у Рогинцях заспівають, у сусідніх селах чути».

 У нашому селі завжди був хор. Є фото 1929 року – Рогинська хорова капела, керівник Самойленко Микита Семенович. Ми зібрали відомості про його талановиту сім’ю. Рогинський хор виступав на Шевченківському святі у місті Ромни, його учасників фотографували для газети “Ленінська правда».

 Зараз у селі два народних колективи: чоловічий народний ансамбль і жіноче тріо «Срібні джерела», це наші вчителі: Глазько Л. Ю., Ромащенко Н. О., Бобро І. А.

«Люди праці». Ця експозиція присвячена нашим дідусям і бабусям. Працьовиті люди – головна цінність нашого села. Вони збудували міцне господарство радгосп «Рассвет». А тепер це вже історія. Тяжкий гріх ми беремо на душу, коли забуваємо своїх батьків, матерів, дідусів, бабусь, які чесно трудилися.

 У Рогинцях був комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби. Щороку радгосп здавав 10 тисяч бичків. Тепер від комплексу, на жаль, залишилися самі руїни. Ми знайшли газету 1961 року, де зображено, яким буде наше село при комунізмі. За часів радгоспу майже все це було збудовано.

«Рогинці – мальовниче село». У нашому селі є багато мальовничих куточків: гора Тарасовка, з якої видно все село; був 600-літній Свиріпчин дуб – найстаріше дерево Сумщини ( на жаль він упав у 2014 році); дуб-Король, визнаний естетично цінним деревом України у 2010р.; Свята криниця, гарно облаштована, туди їздять по цілющу воду багато людей.

 Ми любимо природу рідного села. Учні нашої школи беруть участь у різних фотоконкурсах, щоб інші люди знали про красу нашої природи.

А на цій експозиції ви бачите Рогинську Масляну. За часів радгоспу «Рассвет» щороку відбувалися такі народні гуляння. Тут і виступи учасників художньої самодіяльності, катання на трійках, різні ігри, виступи учнів кінно-спортивної школи. Була тоді в Рогинцях і кінно-спортивна школа. Влітку відзначають свято Івана Купала, це улюблене свято рогинчан.

А ще в Рогинцях люблять футбол. Починаючи з 60-років минулого століття, футбольна команда Рогинець постійно стає або переможцем, або призером районних змагань. Рогинчани гордяться своїм гравцем Максимом Білецьким, який виступав за московську команду ЦСКА, а потім за одеський «Чорноморець». Нинішнє покоління молодих футболістів тренує учитель фізкультури Бобро Геннадій Юрійович.

А це куточок народного побуту. Ви бачите прядку, рубель, горщик для води, який брали в поле. Це рушники, які вишивали ще наші бабусі та прабабусі. Скатертина на столі – 1899 року.  Зберігається в нашому музеї пам’ятна дошка з Рогинської церкви 1888 року.

 Треба знати своє минуле, бо без минулого немає майбутнього.

Остання експозиція присвячена нашим односельцям – героям АТО. 12 колишніх випускників нашої школи захищали  незалежність нашої держави на Сході. Першим був мобілізований і рік прослужив на кордоні в зоні бойових дій Джур Станіслав Павлович. Відслужили Грицай Іван, Симоненко Роман, Пилипенко Василь, Самойленко Вадим. Для нас вони – справжні герої. Ми вдячні їм за те, що можемо спокійно жити і навчатися.