Презентація"Сім чудес Дніпропетровщини"

Сім чудес Дніпропетровщини Презентацію створила Плясецька Світлана Миколаївна, вчитель початкових класів Черкаської ЗОШ I-III cтупенів Новомосковського району Дніпропетровської області

Д н і п р о Від давніх часів козаччини Дніпропетровськ має вже п'яту назву. Перша була Половиця (від полуниці), друга – Катеринослав, третє – Новоросійськ, четверте – знов Катеринослав, а п'яте - Дніпропетровськ (діяч Г.Петровський + р. Дніпро) Ще за часів Запорозької Січі на цьому місці були зимівники, де зимували козаки, вертаючись з походів на татар. Згодом там постала слобода з шістьма хатами, де жили козаки: Крошка, Антін Токар, Лазар Глоба. Глоба був найбагатшим, мав аж два млини. Він посадив сад, який зберігся до наших часів і є парком у місті. Після того, як Катерина зруйнувала Січ, князь Потьомкін почав розбудовувати Половицю і заснував місто Дніпропетровськ, яке назвав Катеринославом. Одного разу вода затопила усе місто. Його перенесли на інший бік Дніпра, при гирлі річки Самари й переіменували на Новоросійськ. А в кінці ХІХ ст. перейменували знов на Катеринослав. Після війни місто назвали Дніпропетровськом.

Дніпропетровськ – це 10 стадіонів, 370 спортмайданчиків, 18 басейнів, 300 спортивно-оздоровчих залів і салонів, 46 спортивних шкіл, 11 театрів, 15 вищих учбових закладів та ін.

Сім чудес Дніпропетровщини

Степові піраміди /2300 – 2400 р. до н.е./ Це степові кургани, тобто могили, в яких хоронили скіфських царів з його челяддю. Могила Чортолеких та Солоха (20м), Товста могила (9м), Гайманова (8м). В наш час на могилах велися розкопи, де було знайдено багато коштовностей. Крім скіфів такі могили виривали половці, а ними пізніше користувалися козаки.

Кам'яні пращури Мамая / скіфські баби/ Половці були язичниками, тому поклонялися різним Богам, які робили з каменю. Їм 700-800 років, а той по кілька тисячоліть. Або статуї відтворювали чоловіків і жінок багатої статі. Половецькі баби – пращури нашого українського козака Мамая. А по іншій версії – половці прийшли в Україну зі сходу, де була віра – буддизм. І ці баби були явним спогадом про Будду. Ці статуї знаходяться на півдні України. На Новомосковщині в с.Керносівка теж є кам’яні баби. Ці ідоли масою понад 1,5 тонни. Кам‛яні баби зберігаються і на території історичних музеїв Дніпропетровщини.

Собор, що здійнявся в небо Троїцький собор М.Новомосковськ спочатку називалося Самарою, тоді Новоселицею. А з 1794 року – Новомосковськом. Троїцький собор (козацький храм) спроектував і побудував Яким Погребняк. Будували його з цілих дерев’яних колод, які збивали тиблями. Куполи (башти), а їх було 9, слугують одна одній, створюючи єдиний ансамбль. Але зараз, після реставрації, вже збивали колоди і залізними цвяхами. Храм вирішили побудувати за 2000 карбованців. Гроші збирали всією козацькою громадою. Яким спочатку сконструював храм з очерету, а тоді вже з дерева (дуб і сосна). Стіни та склепіння були майстерно розписані старовинними візантійськими зразками. Розписи виконував один з учнів відомого художника Дмитра Левицького. Козаки дарували ікони, церковні книжки, хрести, дорогоцінні прикраси та гроші для прикрашення храму. Собор занесено до списку пам’яток світової культури, якими опікується міжнародна організація ЮНЕСКО. Фахівці його відносять до стилю козацького барокко.

Козацький храм, такий він весь в мажорі. Стоїть, піднісши свої дев’ять глав. Мальовані під куполами зорі. Священні книги в золоті оправ. Мов злетна куля перекотиполя, Повз храм цей сонце – та й на небокрай. Руїну не одну послала доля. Він вистояв. Він був і є. І край. У ньому тисяча й одна загадка. Стоїть. У білім проминанні хмар. Веде проміння мерехлива кладка У глибину , де світиться вівтар. Дух непогасний в стінках цих витає Тут хтось – з віків – піти не поспіша. Усе літає тут, усе літає Козацька загартована душа. Н.Нікуліна

Кодак – твердиня на Дніпрі Не хотіли пани-ляхи Попустити трохи, щоб їздили в Січ бурлаки Та й через пороги – Спорудили над Кодаком Город – кріпосницю, Ще й прислали в Кодак військо, Чужу – чужаницю. /Народна пісня/

На мальовничих дніпрових кручах – залишки колись могутньої фортеці. У січні 1635 року сейм Речі Посполитої, яка тоді панувала на українських землях, виділив аж сто тисяч злотих на будівництво фортеці в районі Кодацького порогу. Чотирикутне укріплення з висунутими бастіонами й сухим ровом звели за проектом французького архітектора Левассера де Боплана швидко – за півроку. Земляні вали, дерев’яний частокіл, гармати, що обстрілювали береги Дніпра і гирло Самари, спорудили 200 німецьких найманців… Усе це давало можливість польській короні контролювати торговельні шляхи і пересування козацького флоту, а також перепиняти шлях на Січ селянам-втікачам. Але твердиня довго не простояла. Усього за два місяці на неї напали запорожці на чолі з гетьманом Сулимою, повертаючись із вдалого походу на Азов, перерізали німецьких драгунів, розрили вали й вивезли на Січ гармати. Польський уряд не барився з відповіддю – війська Конецпольского придушили повстання, а гетьмана Сулиму стратили у Варшаві.

Запорозька святиня Пустельно-Миколаївський монастир заснований у 1576 році. Двоє ченців – пустельників подоружували і зупинилися за порогами Дніпра. Там їх знайшли козаки. Побудували їм церкву дерев’яну на честь покровителя запорожців – Чудотворця Миколая. А згодом і шпиталь звели і житло для недужих і старих козаків. Згодом Божа обитель стала святинею для усього запорозького війська. Перший настоятель в обителі з’явився в 1602 році ієромонах Таїсій. Були часи підйому і занепаду монастиря. Не один раз він був знищений і відбудований. Церкву побудував після розгону козаків Кирило Тарловський, який і став там настоятелем. В наш час монастир діючий, але потрібно багато відбудовувати, щоб він мав такий вигляд як раніше. Монастир має і підземне приміщення, де можуть вестися служби під час різних нещасть. Це – рай божий, Це – свята Палестина, Це – істинно новий Єрусалим.

Золотий міст Катеринослава Немов у небі їду - Ранковим йду мостом. Дніпро - внизу, під обрій - береги. Як вирвались у вись, Летять авто, Шугають білі чайки навкруги. / Костянтин Чернишов/

Пам'ятка інженерного мистецтва. Це перший залізничний міст через Дніпро. У 1898 році у Парижі на Всесвітній виставці міст отримав золоту медаль. Вона належить інженеру Болелюбському та Березіну, а ще - Олександру Полю. Спочатку міст, зроблений з дерев'яних, вільно скріплених між собою колод, його називали „живим". На зиму такий міст розбирали і переправлялися по кризі. Аж у травні 1884 року був відкритий міст залізничний, яким перевозити залізну руду. Найбільший внесок зробив у видобуванні залізної руди і побудові моста - Олександр Поль.

Космічні орбіти земного заводу На заводі Південмаш випускають сучасні ракети. Завод почали будувати ще під час війни, коли погнали фашистів на захід. Він мав випускати 75 тисяч вантажних автомобілів на рік. У листопаді 1948 року „Українець" - перший автомобіль проїхав вулицями міста. 9 травня 1951 року уряд передав завод Міністерству озброєння. З того часу там почали виготовляти різні види ракет. Михайло Ягель та Олександр Макаров були першими директорами заводу та його головним інженерами. Пізніше конструкторське бюро очолив Будник Василь Сергійович та Михайло Ягель. Саме за нього набула розквіту ракетна справа, було розроблено три покоління стратегічних ракет.

Космічні орбіти земного заводу Космічні орбіти земного заводу Дніпропетровськ гартує сталь, і це з його землі. Стартують в зоряний кришталь космічні кораблі. / Юрій Лигун/

Сім Чудес Є сім чудес у нашім краї, Кургани скіфські по степах Завмерли баби у музеях Із сумом й мудрістю в очах. Козацький храм у небо літнє, Відроджується монастир, Вали Кодацькі снять минулим, А біля них застиг пустир. Старенький міст помолоділий, Працює у новітню зміну. Летять ракети в синю далеч, І славлять рідну Україну. Є чудеса: фортеці й храми, Мости, палаци…Тільки знай: Найбільше диво є в цім світі – І зветься просто – рідний край.

Література: Дніпропетровська область: історія та сучасність (До 75-річчя створення). – Д: “АРТ-ПРЕС”, 2007. Фотоальбом ДНІПРОПЕТРОВСЬК. – “АРТ-ПРЕС”, 2006. Ірина Голуб “Сім Чудес Дніпропетровщини”, ВАТ “Дніпрокнига”, 2004.