Година спілкування "Рідну землю, де живем, Україною зовем"

       Рідну землю, де живем, Україною зовем

Мета. Закріплювати знання дітей про свій рідний край. Прищеплювати любов до своєї Батьківщини;виховувати повагу до рідної мови,традицій та звичаїв українського народу;формувати почуття національної свідомості та громадської активності.

                                                            ХІД СВЯТА

1.Добрий день усім, хто тут зібрався нині!                                                                   2.Добрий день усім,хто слухає тут  нас!                                                                   3.Добрий день і нашій славній Україні!

 Всі.  Шановні   гості,ми вітаємо Вас!

Вчитель. Шановні гості,діти,вчителі! Ми запросили вас до нашої гостини,на хліб-сіль,на слово щире,на розмову мудру,на пісню дзвінку,на свято «Рідну землю,де живем, Україною зовем».

1.За давнім українським звичаєм                                                                                  Гостей своїх ми щиро тут вітаємо                                                                                        З любов'ю,миром в школі зустрічаємо.

2.Від щирого серця,на доброму слові                                                                       Прийміть коровай на яснім рушникові.                                                                           В нім золото нашого хлібного поля,                                                                                     В нім сонечко гра, Україноньки доля.

Вручають коровай гостям. Звучить мелодія.

Вчитель. З далекого краю,

                  З далеких світів

                   Журавлик на крилах

                   Додому летів.

                   Минав океани,

Ліси і моря,

Вдивлявсь крізь тумани:

Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

Гойдають вітри?

Впізнав Батьківщину:

Моя це земля,

Моє тут гніздечко

І мова моя!

- Чию землю впізнав журавель?

- Як вона називається?

Вірно! Україна – наша рідна земля. У слові «Україна» є щось святе. Земля рідна,батьківська хата,ріки сині,гаї зелені,земля батьків,споконвічний отчий край,Вітчизна – це все вміщується в одному слові – «Україна». А улюблений наш український поет Т.Г.Шевченко з любов'ю писав:

«Світе тихий,краю милий, моя Україно!».

        Мамина пісня,батькова хата,дідусева казка,бабусина вишиванка,добре слово сусіди,чиста криниця, - все це наша родовідна пам'ять,наші символи,наша історія.

         Одна Батьківщина –

І двох не буває.

Місця,де родилися

Завжди святі,

Без рідної мови,

Без пісні,без мами

Немає,немає

Життя на землі.

-Діти,що ж таке Батьківщина?

Батьківщина – це ліс і поле,

Це домівка наша і школа,

Це гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це праця і свято,

Батьківщина – це мама і тато,

Батьківщина – це рідна мова,

Як веселка вона кольорова.

Сад зелений і небо синє,

Все це є у моїй Батьківщині.

Вчитель. Діти! Запам'ятайте дату – 24 серпня1991 року. В цей день прийнято Акт проголошення України,за яким Україна є самостійною,демократичною державою. Вистраждавши,виборовши волю, Україна має тепер свої державні символи: герб, прапор і гімн,які уособлюють історію.

_ Як називається герб? Якого кольору прапор?

                                 (Вчитель показує герб і прапор) 

Вчитель. (звертається до дівчинки). Хто ти,дівчинко мала?

Дівчинка. Українка молода.

Вчитель. А який твій знак рідненький?

Дівчинка. Тризуб золотенький!

Жовті ниви,сині гори,

Жовто-сині в нас прапори!

Все будуть нам помагати,

Господь Бог і Божа мати!

Вчитель (звертається до хлопчика). Хто ти,хлопчику маленький?

Хлопчик. Син я України - неньки!

                   Українцем я зовуся

                    Й тою назвою горджуся!

Вчитель. Як поможеш свому люду?

Хлопчик. Пильно все учити буду,

Щоб свої мене любили,

А чужі,щоб не ганьбили.

Щоб про мій народ питали,

Україну шанували.

Чи при праці,чи в забаві

Все прислужу рідній справі.

Ні маєтку,ані труду,

Жалувати я не буду,

Щоб народ України,-

Міг устати із руїни, -

Все зумію перенести.

Для Вкраїни слави й честі!

Господа буду благати,

Щоб дав кращих днів діждати.

Вчитель. А чим являється для нас Україна?

Дитина. Україно,ти для мене

Не домівка,не нічліг –                                                                                              . Ти для мене Храм священний

На безмежжі всіх доріг!

Вчитель. Як називається столиця України? А ще які міста України ви знаєте?

Вчитель. Доречно згадати сьогодні давню  про Святого Миколая і Україну. ось послухайте.

        Було це давно-давно,коли Святий Миколай роздавав подарунки. Одним він дав багато золота,другим великі родовища,третім родючі землі… І коли все роздав,то побачив у кутку дуже гарну,надзвичайної вроди,але дуже бідну в полатаній одежі дівчину,яка стояла у кутку і гірко плакала. Він підійшов до неї і запитав: «Дівчино,чому ти плачеш?». «Я плачу тому,Святий Миколаю,що ти всім дав подарунки,а мені нічого», - сказала дівчина. «А хто ти,дівчино?», - запитав Святий Миколай. «Я – Україна», - відповіла дівчина. Святий Миколай подумав і каже: «Справді, я вже все всім роздав,але у мене ще залишились – краса і пісня, я й дарую тобі дівчино – Україно їх назавжди».

         І з тих пір наша славна Україна вважається найкрасивішою і найспівучішою країною світу. Ми пишаємося тим,що ми – українці.

         Заспіваймо ж,діти,пісню «

Вчитель. Згадаймо віршик Марійки Підгірянки «Українка я маленька».

                                               (Дівчинка декламує)

Вчитель. Рідний край, Україна,Батьківщина. Які це прості і разом з тим прекрасні слова! Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила,живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях. Т.Г.Шевченко заповідав нам:

«Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть».

      Згадаймо вірш українського поета Дмитра Павличка «Де найкраще місце на Землі?».

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські   шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на Землі?

Сонце усміхнулося здаля:

Правда,все я бачу з висоти.

Всі народи рівні,а земля

 Там найкраща,де вродився ти!

 

Виростай,дитино,й пам’ятай:

Батьківщина – то найкращий край!

Вчитель. Згадаймо,дітки,ще оди вірш,в якому говориться про те,що навіть пташці,квітці,вітру найкраще жити в своєму рідному краї.

Питаюся пташки,чому в нас зимує,

Чому не щебече там,де сонця край.

Вона мені каже: «Тут їй найлюбіше,

Тут їй мило,добре,бо тут – рідний край».

Питаюся квітки: «Не жаль тобі цвісти

Коротко,лиш хвилю,бо осінь не жарти?»

А квітка говорить: «Тут роси,тут сонце,

В чужині далекій тужити не варто».

Скажи мені вітре,чому ти на крилах

Не летиш далеко у теплі країни?

А він мені каже,що над усе на світі

Любить і кохає степи України.

Вчитель. В нас, українців,свої звичаї,традиції,символи. Які символи,діти, ви знаєте?

(Відповіді:калина,верба,лелече гніздо,криниця,вишитий рушник,вишита сорочка,писанка,віночок).

Вчитель. Червона калина є символом отчого краю,усієї неньки - України. Хто знає загадки,прислів’я або віршик про калину?

Загадки

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

                        І не дівчина,а червоні стрічки має.

Прислів'я

Пишна та красива,мов червона калина.

Любуйся калиною,коли цвіте,а дитиною,коли росте.

Вірш Т. Г. Шевченка «Зацвіла у долині червона калина»

Вчитель. Згадайте прислів’я про вербу.

Будь високим,як верба, а багатим,як земля.

Куди не повернеться,то в нього золоті верби ростуть.

Без верби і калини - нема України.

Вчитель. Калина і над водою цвіте,і восени,як жар горить,і на вишиванці червоніє. Глянуть на неї люди,і вона всю Україну нагадує. І співають люди:

«Ой у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну розвеселимо!»

Вчитель. А тепер погляньте на ці рушники. Це теж символи українського народу.

      Дім без рушників,- говорилось у народі, - як сім'я без дітей. Вони – старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками,рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів.

       Що ви знаєте про рушники?

З рушниками приходили до породіллі вшановувати появу нової людини.

Зустрічали і зустрічають дорогих людей.

Виходили в поле чи справляли обжинки.

Проводжали в армію з рушником.

Дівчина подавала рушники  на знак згоди при сватанні.

Молоді стають на рушник під час шлюбного обряду.

З рушником проводжали людину в останню путь.

Вчитель. Яка наша мова? Якими словами можна описати нашу рідну мову? (Барвиста,багата,мелодійна,ласкава,рідна,гарна,мила).

- Хто знає і розкаже вірші про рідне слово,про рідну мову.

Над старими яворами

Білих буслів білі діти

З ранку-раночку дзьобами

Вчаться рідно клекотіти.

І рідненько тьохка в лузі

Соловей до солов'яти,

А мене навча матуся

Рідним словом розмовляти.

 

Мово рідна,слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

 

Вчитель. Щасливі ми,що народилися і живемо в такій чудовій,багатій мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди,діди,тут живуть наші батьки,тут корінь роду українського,що сягає сивої давнини. Де б ми не були,скрізь відчуваємо поклик рідної землі,хвилюємось аж до сліз,зачувши рідне слово.

         Діти! Нехай ваші душі не заростуть ряскою байдужості. Любіть свою рідну землю,свій народ,шануйте його традиції та звичаї. Будьте добрими до всіх людей інших національностей,які живуть в отчому краї. Куди б не занесла вас доля, - завжди повертайтеся до рідного дому,бо навіть птахи,перезимувавши на чужині,весною обов’язково повертаються до рідного дому.

         Так і хочеться сказати:

«Не летіть в чужину журавлі

Повертайтеся,рідні додому,

На моїй українській землі

Забуяла весна після грому.

Вас зустріне батьківський поріг

Із тяжких повертайтесь доріг

Наче діти до рідного дому.

У найдальших куточках землі –

Скільки вас,невідомо нікому,

Повертайтесь сини-журавлі,

В Україну,до рідного дому».

          Багато земель облітав журавель,і коли повернувся додому весною,його запитали: «Де найкраща є земля?» І ось,що відповів журавель.

          Облітав журавель

Сто морів і сто земель.

Ми спитали журавля:

«Де найкраща є земля?»

Журавель відповідає:

«Краще рідної немає».

Вчитель. Бачите,діти,що кращої від нашої землі,немає ніде в світі.

Ми – земляки славного улюбленого поета Т. Г. Шевченка,славної поетеси Лесі Українки,І. Я. Франка. І цим можна пишатися,адже їх знають у всьому світі. Ми пишаємося ними.

      Все на світі можна вибрати:друга,подругу,гарну річ…,але не можна вибрати Батьківщину,маму. Про що і пісня.

                          Пісня В.Симоненка «Лебеді материнства».

Вчитель. Любіть Україну,як сонце любіть,

Як вітер і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну усні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

                         (В.Сосюра)

Бережімо Україну,

Наче рідну маму,

І за неї молитися

Ходімо до храму.

Щоб почув Господь молитву

Старого й дитини,

Щоб усі ми дочекались

Щасливої днини.

         2. Ми прийшли до вас на свято

З української землі

І принесли вам дарунок –

Краю рідного пісні.

Прихилимось ми уклінно

Побажаєм щастя й добра.

Всі ми вірим:не вмре Україна,

Бо співучий народ не вмира.

                                                  Звучить пісня

Вчитель. Наша Батьківщина – рідна Україна. Пам'ятайте це завжди. Несіть у світ добро,радість,красу,пісню,як справжні українці. Бо кожен із нас приходить у світ для добра!