Навчати дітей розуміти і збагачувати рідну мову, формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна, як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності; розвивати логічне і творче мислення; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги. Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, котрі активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.
МРІЯЯк виросту – збудую (дім, хату, оселю),Поставлю, колесо (приладнаю приб’ю, прикріплю). А там я поселю (крилату, летючу, літаючу)Лелечу клекітну (родину, сім’ю, пару)Нехай розводиться, (селиться, гніздиться)По всіх деревах і (будинках, хатах, оселях)Нехай мені щоночі (здається, сниться, ввижається)Що я літаю, наче (пташка, птиця, птах).
Мова наша, мова –Мова кольорова,В ній гроза травнева. Й тиша вечорова. Мова наша, мова –Літ минулих повість,Вічно юна мудрість,Сива наша совість. Ми без тебе, мово,Без зерна полова,Соняшник без сонця,Без птахів діброва. Як вогонь у серці,Ви несіть в майбутнєНевгасиму мову,Слово незабутнє!