Презентація "Соціальне прогнозування як фактор оцінки життєздатності соціального проекту."

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Виконала: студентка 5 курсу, групи 6.0128-1з факультету СПП спеціальності: «Дошкільна освіта» Сидоренко Тетяна Вікторівна

Тема: Соціальне прогнозування як фактор оцінки життєздатності соціального проекту. План: 1. Поняття прогнозу. Особливості прогнозування соціальних явищ і процесів.2. Технологія соціального прогнозування.3. Прогнозування і проблема управління ризиками.4. Основні способи соціального прогнозування.

Прогноз — це ймовірне твердження про майбутнє з відносно високим ступенем достовірності. Специфіка соціального прогнозу полягає в тому, що передбачення соціальних явищ і процесів та управління ними тісно пов’язані. Об’єктивність соціального прогнозу — особливого роду, вона реалізується в контексті тієї чи іншої ціннісно-нормативної системи. Тільки в тому випадку, якщо соціальний прогноз базується на цій системі, він може зробити позитивний вплив на соціальну практику. «Ефект Едіпа»«Ефект Едіпа» з’являється там, де рішення якби перекреслює пророкування, призводить до «самоздійснення» або «саморуйнування» прогнозу. Передбачена небажана подія не відбувається в такому разі не через неточності прогнозу, а, навпаки, з причини своєчасної реакції на точне передбачення, якому не дали здійснитися. «Ефект Пігмаліона». Давно помічено, що прогнозування успіху мобілізує людей, їм вдається робити те, що в іншому випадку було б неможливо. Цей феномен ми називаємо «ефектом Пігмаліона»: особливе бажання успіху і творчість здатні, як кажуть, оживити навіть камінь (як це трапилося у відомому давньогрецькому міфі про Галатеї). Суть ефекту бачиться в тому, що прогноз виступає, орієнтує поведінку людей стимулом, він впливає на емоційно-чуттєву, раціональну і вольову сфери людської психіки, на реалізацію креативних (творчих) здібностей людей. 1. Поняття прогнозу. Особливості прогнозування соціальних явищ і процесів.

{8799 B23 B-EC83-4686-B30 A-512413 B5 E67 A}Типова методика соціального прогнозування, за І. В. Бестужевим-Ладою, містить 44 операції, зведені в сім процедур: 1. Розробка програми дослідження 2. Побудова вихідної (базової) моделі та її аналіз3. Побудова моделі прогнозного фону та її аналіз4. Пошуковий прогноз5. Нормативний прогноз6. Верифікація прогнозу7. Вироблення рекомендацій для управління проектами. Пошуковий прогноз — це таке передбачення соціальної ситуації в певній точці майбутнього, яке ґрунтується на аналізі станів соціального явища або процесу в минулому і сьогоденні. Нормативний прогноз — це передбачення майбутніх станів соціального явища (процесу) за умови, що стосовно нього здійснюються активні дії відповідно до заздалегідь встановлених цілей, правил і показників. 2. Технологія соціального прогнозування.

Широке уявлення про специфіку ризиків дають концепції, в яких ризик протиставляється невизначеності. Невизначеною називають ситуацію, в якій можуть стати реальними відразу дві або декілька протилежних можливостей. Ризик же в такому випадку є способом подолання невизначеності, оскільки означає вибір однієї з можливостей. Різноманітні цілі соціального прогнозування можуть бути зведені до встановлення ймовірних ризиків і виявлення способів їх уникнути. Прогнозування покаже позитивні сторони проекту, дозволить утвердитися в намірі його здійснювати. Але необхідно згадати встановлене при плануванні проекту правило наслідків, згідно якого будь-який проект має позитивні і негативні наслідки, і треба прагнути зменшення до мінімуму негативних і розгортання до максимуму позитивних наслідків його здійснення. Таке трактування ризиків більш відповідає особливостям прогнозування наслідків соціально-педагогічного проектування. Вона вимагає і більш уважного ставлення до традиційних способів соціального прогнозування, оскільки труднощі їх застосування залежать від рівня соціального контролю, від того, наскільки ми в змозі зупинити «мчить вантажівка» (образ, використовуваний видатним англійським соціологом Ентоні Гідденс для характеристики сучасності, що виробляє ризики). 3. Прогнозування і проблема управління ризиками.

4. Основні способи соціального прогнозування. Екстраполяція — це поширення висновків, зроблених при вивченні однієї частини якогось явища (процесу), на іншу, в тому числі неспостережну. Прогнозування — вид професійної діяльності, тісно пов’язаний з сучасним рівнем розвитку ряду галузей математики. Основними способами соціального прогнозування є екстраполяція, моделювання, експертиза. Моделювання — це метод дослідження об’єктів пізнання на їх аналогах — речових або уявних. Експертиза в контексті досліджень з штучного інтелекту трактується як вирішення важкоформалізованого (або погано формалізованого) завдання. експертиза є дослідження важкоформалізованого завдання, яке здійснюється шляхом формування думки (підготовки висновку) фахівця, здатного заповнити недолік або несистемність інформації з досліджуваного питання своїми знаннями, інтуїцією, досвідом вирішення схожих завдань та опорою на «здоровий глузд». Ще недавно для проведення прогностичних досліджень переважно залучалися фахівці з гарною математичною освітою та практичним досвідом програмування. Але комп’ютеризація суспільства змінила картину.

Основні етапи математичного моделювання представимо у відповідності з описом Б. А. Суслакова. Математичними методами обробляються дані спостережень за поведінкою і станами реального об’єкта. Модель повинна бути вивчена при різних значеннях параметрів. Для цього використовуються чисельні методи (обчислювальні алгоритми). Вибір обчислювального алгоритму і становить зміст цього етапу роботи. На завершальному етапі проводиться аналіз результатів, їх зіставлення з іншими даними, отриманими як теоретичним шляхом, так і в результаті реального експериментування. На комп’ютері робляться обчислення за складеною програмою. Підсумок експерименту, проведеного на моделі, фіксується в сукупності чисел. Спочатку формулюється математична модель («математичний образ») досліджуваного об’єкта (явища, процесу). Відбираються найбільш істотні зв’язки, що характеризують об’єкт, інші ж (побічні, випадкові) відкидаються. Виділені зв’язки записуються у вигляді рівнянь. Виробляється переклад обчислювального алгоритму на мову програмування. Для отримання даних про властивості модельованого об’єкта, які входять у модель у вигляді коефіцієнтів рівнянь, проводиться допоміжний обчислювальний експеримент. 1234567

Використана література: Семез А. А. Соціально-педагогічне проектування: Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів спеціальності 6.010106 Соціальна педагогіка. — Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012. — 132 с.