Презентація Стежками Миколи Федоровича Сингаївського

Данюк Лариса Костянтинівна, ЗДВР, вчитель-методист зарубіжної літературиІрпінського ліцею № 3 Бучанського району Київської областіСтежками Миколи Федоровича Сингаївського. Данюк Лариса Костянтинівна, Заступник директора з виховної роботи, вчитель-методист зарубіжної літературиІрпінського ліцею № 3 Бучанського району Київської області

Онлайн вернісаж. Живий у слові поміж нас

Микола Сингаївський. Український поет,пісняр, перекладач, публіцист.12.11 1936-22.02 2013

Ти поіменно спом’яни їх, доле,-Як хліб духовний і насущний хліб…М. Сингаївський…Мої літа – не перекотиполе. Вони в житті лишили добрий слід. Перша збірка – 1958 рік збірка для дітей «Жива криничка». Збірки поета: «З березнем по землі», «Архіпелаги», «Поступ», «Вогневиця»,«Сонце в долонях». «Я родом із пісні» , "Травостої життя», «Краплі зорі» та інші.. Вірші- пісні: «Чорнобривці», «Безсмертник»,«Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле»…

Письменник жив і працював у Києві, але природа і люди Полісся знайшли постійну прописку в його поетичних творах, починаючи з першої збірки «Жива криничка» (1958) і до останніх збірок – «Ми – громадяни», «Стежка до криниці», «Тепла земля», «Калиновий вітер».

Про першу збірку для дітей «Жива криничка». Саме про неї схвальним словом відгук- нувся  Михайло Стельмах. Далі були поетичні збірки «Земле, чую тебе», «Грона»…

Поет зізнавався: «В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички – так називають їх на Поліссі – б’ ють тут з-під кожного пагорбка. Звідси витоки моєї творчості»

Джерело, джерело, джерело… Мого краю живе джерело. Духовним джерелом для Миколи Федоровича Сингаївського було його рідне село Шатрище Житомирської обл.

Древлянський краю,ти переді мною -З лугівками, полями та гаями. Таким я тебе знающе з дитинства,А нині знову наче відкриваю….

«Рідний поліський край, як і вся Батьківщина, стали часткою моєї біографії», - згадує поет.

Родина Сингаївських : Матір Уляна Андріївна, сестра Ганна, Микола на руках у батька Федора Федоро- вича,старший брат Петро, теж відомий поет.

Невелике Шатрище. У зелені тоне село.І дорога вгинається колодвору…Загубилось «курли»,попливло. Над рікою, над сизимсосновим бором… …Встає над Тетерів -рікою. Моя столиця обласна.

Писати Микола почав ще навчаючись у школі міста Коростеня.  Друкуватися почав у цей же час: «Радянське Полісся» та обласна- «Радянська Житомирщина». Пізніше –у солідній «Літера- турній Україні»

У 1961 році Микола Сингаївський закінчив філологічний факультет Львівського університету і почав працювати в пресі.

В роботі вся краса людини,Найвища істина життя. Робота – у людськім жаданні,Робота – в кожному дерзанні,Моє покликання – вона!

Моя творчість, рядки моєї поезії чи прози,- з трави, з гаїв і перелісків… М. Сингаївський

Мати, мова, Батьківщина — От і вся моя родина. Батьківщина, мати, мова — Три цілющих,вічних слова. Батьківщина, мова, мати — Нас повік не роз'єднати.(Микола Сингаївський) 

М. Сингаївський з матір’ю Уляною Андріївною в хаті у рідному селі Шатрище

Перше наше слово з нами повсякчас,Мати-Україно, ти одна у нас!Ниви і діброви, і садів окрас —Рідна мати Батьківщино,Ти ж одна у нас!Україна-мати

«Від серця поклонюсь…»,«Батьківське поле»\Батьки митця

“Від серця поклонюсь”Микола Сингаївський садить дерево біля хати-музею Юхимовича в селі Сингаї Коростенського району на Житомирщині 

Поезія Миколи Сингаївського – це суцільна пісня. І не випадково, що багато його віршів покладено на музику. Все своє творче життя митець безперервно творив пісні.

«Я родом із пісні»Багато мелодій, написаних композиторами на вірші М. Сингаївського, знайшли дорогу до людських сердець. Таку назву має одна зі збірок поета

«Як на ті чорнобривці погляну…» Поет Микола Сингаївський і композитор. Володимир Верменич , 1957 рік

«Душа – як вічна українська пісня, з усіх країв додому нас вела...»

…Душа моя від пісні порадіє, Що збудить найніжніші почуття… Життя моє без пісні – не життя, Без неї я себе не уявляю…

М. Сингаївський разом із народним вокальним ансамблем "Криниченька" Коростенського районного будинку культури 

Стали «співучими» серед людей «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Понад 500 пісень

Д. Павличко у передмові до збірки пісень М. Сингаївського «Безсмертник» писав:«Пісні М. Сингаївського близькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне: вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає й знаходить основоположні моральні цінності в своєму зв'язку з рідною землею, бачить свою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство».

Завжди відчував себе журналістом і публіцистом: «Поезія — мистецтво, що вірить і вірує у звичайні і прості речі — в правду і любов, в радощі і страждання, в зустрічі і розлуки...»

Основні книги. Земле, чую тебе. 1961 Гроно. 1962 Мої сторони світу. 1963 Моя радиостанция. 1964 Вибрані поезії. 1966 З березнем по землі. 1968 Архипелаги. 1968 Поступ. 1969 Вогневиця. 1970 Избранная лирика. 1971 Я родом из песни. 1971 Автограф. 1972 Добросвіт. 1974 Созвездие лиды. 1974 Покоління. 1975 Дорогою зорі. 1979 Заповітний хліб. 1982 Внезапный возраст. 1982 Синові в дорогу. 1982 Лоза і камінь. 1984

Форма творчих пошуків митця різноманітна: від пейзажного малюнка – до сонета, балади,поеми; від дитячої приспівки – до філософського триптиху.

За 55 років творчої діяльності вийшло понад 75 книжок

М. Ф. Сингаївський навічно закарбував своє ім’я в історії літератури, залишив унікальну літературну спадщину.

Микола Сингаївський навічно закарбував своє ім’я в історії літератури , залишив унікальну літературну спадщину. Нагороджений премією імені Олександра Бойченка за збірки «Архіпелаги», «З березнем по землі»; Республіканською літературною премією ім. Миколи Островського за збірки поезій «Вогневиця» та «Поступ»

Літературна премія ім. В. Юхимовича за книгу поезій «Іскоростенська райдуга»; Орден «Співдружності» за вагомий внесок у зміцнення дружби між країнами СНД та багаторічну популяризацію української літератури в країнах СНД;

Золотий знак Спілки письменників Болгарії та Спілки перекладачів Болгарії за подвижницьку перекладацьку працю з болгарської.

Збірки для дітей. Жива криничка. 1958 Колесо. 1966 Метелик у портфелі. 1967 Перепілка щастя носить. 1968 Мій календар. 1969 Журавлине літо. 1970 Сонце для всіх. 1975 Березничка. 1972 Ми — громадяни. 1976 Я вже виросла. 1978 Стежка до криниці. 1980 Тепла земля. 1982 Краплі зорі. 1985

За твори для дітей та юнацтва у галузі дитячої літератури М. Сингаївський удостоєний найвищої літературної премії імені Лесі Українки та премії імені Миколи Трублаїні, а його поезії увійшли в читанки, шкільні підручники та хрестоматії.

«…Древлян-ська земле, ми твої сини, тому й живучі, навіть і по смерті»

У 2013 році було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Миколи Сингаївського, яку вручають щороку 12 листопада – у день народження митця.

Використані матеріалиhttps://gazeta.ua/articles/culture/_cim-zhiv-tvorec-cornobrivciv-mikola-singayivskij-eksklyuzivna-rozmova-z-blizkimi/821745https://ukrlit.net/biography/singaivsky1.htmlhttps://childlibr.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=12https://ukrlit.net/biography/singaivsky.htmlhttps://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-na-ti-chornobrivci-poglyanu/https://childlibr.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=12https://litgazeta.com.ua/biohrafiya-korotko/singaivskij-mikola-biografia/