Презентація "Стилі батьківської поведінки"

Стилі батьківської поведінки Матеріал для використання на батьківських зборів

Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, від морального обличчя батьків великою мірою залежить спрямованість активності дитини, її позитивне або негативне самопочуття, характер особистісних очікувань щодо оточуючих людей.

Довіра і страх, упевненість і боязкість, спокій і тривога, щирість і теплота у стосунках – усіх цих рис особистість набуває в сім’ї. Дружні стосунки між членами сім’ї, доброзичлива атмосфера, злагода, взаємоповага, любов і поступливість батьків у ставленні одне до одного – головна сила виховного впливу на дитину. Відомо, що малюки несвідомо копіюють дорослих, їх дії, і враження від поведінки батьків, які діти бачать вдома: чи то доброзичливі стосунки, чи роздратування, нещирість батьків - формують риси характеру дитини, особливості ставлення до світу людських взаємин.

Існує кілька стилів батьківської поведінки

Авторитарний стиль батьківської поведінки Батьки, схильні до авторитарного стилю: Надто суворі; Застосовують фізичні покарання; Надмірно контролюють всі вчинки дитини; Вимагають від неї постійної покірності; Обмежують право вибору дитини; Не бажають іти на компроміс із дитиною; Нетерпимі до дитячих недоліків і проявів дитячості.

Негативні наслідки такого стилю: може призвести до відхилення в поведінці. Особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером. Дитина обов’язково має отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, займати призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні змагання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки. Дитина все частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками; надто високі вимоги, які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера. формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної); зміна з віком характеру поводження: може виникнути рабська покірність перед начальством, жорстокість і агресія — щодо більш слабкого.

Ліберальний стиль батьківської поведінки Батьки, схильні до ліберального стилю: Здійснюють незначний контроль за поведінкою дитини або контроль узагалі відсутній унаслідок байдужого ставлення до виконання батьківських обов’язків; Практикують вседозволеність дитини; Виконують усі її забаганки; Невиправдано ідеалізують свою дитину.

Через такий поблажливий стиль у дитини не формується самостійна відповідальна поведінка у суспільстві. Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні зв’язки, не готові до відповідальності, відчувають невпевненість.

Опікунський стиль батьківської поведінки Батьки: Прагнуть постійно бути поруч із дитиною; Вирішують за неї всі проблеми; Роблять за дитину те, що може робити вона сама; Оточують дитину надмірною увагою; Обмежують її самоствердження; Контролюють кожен крок.

Такий стиль загрожує тим, що, зазнавши труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолати, людина часто зазнає поразки. А це в свою чергу спричиняє почуття невпевненості, підвищує рівень тривожності, розвиває почуття безпорадності.

Демократичний стиль батьківської поведінки Батьки: Поважають особистість дитини; Приймають дитину такою, якою вона є; Дають зрозуміти дитині, що її справи є важливими і для них; Довіряють своїй дитині; Дозволяють робити власний вибір; Заохочують самостійність; Засуджують не саму дитину, а її вчинок; Прислуховуються до думок дитини; Проводять разом із дитиною вільний час; Допомагають дитині розвивати її здібності.

Наслідком демократичного стилю є те, що у школі дитина має гарний рівень адаптації, не соромиться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.

Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний стиль, якому притаманний високий рівень спілкування між дітьми і батьками; готовність прийти на допомогу дітям; віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини; адекватний батьківський контроль. Але в нестандартних, екстремальних ситуаціях доцільним буде вдатися до авторитарного стилю (взяти керівництво в свої руки за браком у дитини життєвого досвіду і самосвідомості дорослої людини). Ліберальний же стиль стане у пригоді в ситуації перевірки набутого дитиною досвіду, розвитку пізнавальної сфери, здібностей дитини тощо.

Під впливом теплого сімейного клімату у дітей формується висока сприйнятливість до виховних впливів дорослих. Діти, які виховуються в сім’ях з таким кліматом, добре контактують з однолітками, виявляють доброзичливе ставлення до них, правильно реагують на вимоги вчителя у школі. Дуже негативно позначається на самопочутті дитини розлад у стосунках між батьками. Дитині для повного гармонійного розвитку необхідно зростати в атмосфері щастя, любові та розуміння. Перша й основна задача батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються.