Презентація "Стилістичне використання засобів словотвору. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур"

Стилістичне використання засобів словотвору. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, правильна вимова їх. Усунення помилок, пов’язаних із порушенням норм українського словотвору

Мета: - повторити стилістичні функції афіксів української мови; розвивати вміння визначати стилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми та їхню стилістичну функцію; - виховувати повагу до української мови та культури

Лінгвістичне спостереження. Прочитайте слова. Поміркуйте, у чому полягає відмінність між першою та другою групою. Земля, земляк, землянка, землянин, землистий, земельний. 2. Земелька, земелечка, землиця, землюка.

В українській мові існує багато суфіксів, які вносять певні відтінки в значення іменників. Це суфікси на означення збільшеності або негативної оцінки та суфікси на означення зменшеності або пестливості. Мають пестливе значення й указують на зменшеність такі суфікси: -ен (я), -атк (о): каченя, ведмежатко; -ець, -ц (е): комірець, деревце; -ок, -к (а), -к (о): синок, рибка, личко; -ик-, -инк (а), -иц (я): коник, хатинка, вербиця; -очок, -ечок, -ичк (а), -ечк (а), -оньк (а): гайочок, сестричка, рученька. Передають негативну оцінку й указують на збільшені розміри такі суфікси: -ищ (е), -иськ (о): вітрище, хлопчисько; -юр (а): собацюра; -юг (а): ледацюга (З посібника)

Назвіть суфікси іменників. Тополенька, вовчисько, сонечко, іскорка, дівчисько, сніжинка, колосок, вітерець, пташечка, зміюка, апельсинчик.

З поданих речень випишіть слова з суфіксами, що мають зменшувально-пестливе значення або вживаються на означення згрубілості, збільшення. Для чого майстри художнього слова послуговуються такими словами?Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? (П. Тичина). Хатка стояла на краю лісу. Там жив старий-старий дідусь (О. Іваненко). 3. Спи, дитинко, спи,— шепотіла мати (М. Стельмах). 4. А все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Глібов). 5. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою (Т. Шевченко). 6. Був на селі Квачан — собака, кудлатий та товстий; хвіст здоровенний, як ломака, і сам такий страшний (Л. Глібов). 7. Несе киця на хвості Три калачі золоті (Д. Павличко). 8. Зелена вербиченька У полі шуміла (Я. Щоголів).

Визначте та згрупуйте синонімічні словотворчі морфеми за смисловими рядами. Силосувальник, засекречування, водостійкість, оздоблювач, металомісткість, ракетник, виноградар, екскаваторник, приводнення, катапультування, газівник, атомник, озеленювач.

У наведених реченнях знайдіть слова, утворені основоскладанням та неморфологічними способами словотвору. Якого стилістичного забарвлення надають ці слова реченню? Поясніть правопис.1. А я, дурний, не бачив тебе, цяце, й разу, та й повірив тупорилим твоїм віршомазам (Т. Шевченко). 2. На горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти (М. Коцюбинський). 3. І очі прагнуть знову, хоч на мить, Того орла узріти тінь знайому... О мудрокрилий! Він летить Додому! (Є. Плужник).4. Природа — в усьому. В зеленому клекоті Дерев мідногорлих при буйній погоді (І. Драч). 5. Білокрилий бусол ходив по жовто-зеленій долині так поволі, неначе статечний господар за плугом (М. Стельмах).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯЗ поданого тексту випишіть слова, що пов'язані з родиною з суфіксами пестливості, позначивши їх. Повторити: Асимілятивні, дисимілятивні процеси в групах приголосних.

Ніжна душа нашого народу бринить у слові. Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Українська мова витворила багато-багато пестливих слів, якими опоетизовано світ. Напевне, найбільше таких слів утворено від слова мати. І саме слово мати велике у своїй високості, людинолюбності, у красі. Перше слово з якого розпочинається наше пізнання краси світу, його сонячності,— слово мати. Мати — це усе: життя, вірність, працелюбність, святість, вічність. У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху, початком доброти і совісті, єдиною сповіддю і покликом до діянь на щастя людині. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини, яка кличе на батьківські пороги. Тому слово мамо, яке першим промовляє дитина,— «великеє, найкращеє слово», за висловом Т. Шевченка. Тому опоетизовуємо матір у най- ніжніших словах мама, матінка, матіночка, матуся, мамусечка, матусенька, мамонька, мамочка, мамуня, мамуся... Ці слова оповиті ніжним сумом, святощами, величчю матері. За допомогою пестливих суфіксів утворено ряди слів, які виражають ніжне ставлення дітей до тата. Це слова татко, татусь, татонько, таточко, татуньцьо, татунь, татуньо, татусенько, батечко. І з якою ніжністю нарік народ бабусь і дідусів, які віддають своє серце онукам: бабуня, бабуся, бабусенька, бабусечка, дідунь, дідуньо, дідусь.Із глибини найвірнішого материнського серця, від материнської ніжності і доброти народилися зменшувально-пестливі слова, наповнені любов’ю до дітей. Це слова дитинка, дитинонька, дитиночка, дитинятко, дитинчатко, дитятко, дитяточко, дітки, дітоньки, діточки, доня, донька, доненька, донечка, доця, дочечка, синок, синочок, синочечок, синуньо, синуньцьо, синонько, синятко, синеня, синенятко. Бачите, що творить усесильний суфікс. Він змінює тональність слова, забарвлює його емоційним змістом, надає слову поетичного звучання. До того ж суфікс це робить економно, стисло. Пестливі суфікси приєднуються до багатьох іменників. Емоційного забарвлення надають вони, зокрема, назвам свійських тварин: корівка, корівонька, корівочка, телятко, теличка, кониченько, півник, курчаточко, гусонька, качечка, кицюня. Опоетизовано в народному слові і несвійських тварин. Скільки пестливих слів тут маємо! Це ластівонька, ластівочка, ластів’ятко, ластовенятко, зозулька, зозуленька, зозулечка, зозулятко, зозуленятко, соловейко, горобчик, зайченятко і багато-багато інших.

Народна творчість і поезія, написана за фольклорними мотивами, часто зображує тварин. Скільки пестливих назв тварин в українській народній казці «Рукавичка»! І мишка-шкряботушка, і жабка-скрекотушка, і зайчик-побігайчик. Тут навіть хижого вовка названо вовчиком-братиком, лисицю — лисичкою сестричкою. Як гарно звучать у казці ці слова. Тепер перейдемо від істот до неістот. Хоча б до назв дерев. Ми зачудовані мовою дерев, шелестом листя, їх жадобою сонця. І красуня-вишенька біля хати, і яблунька з ніжними, найчарівніших барв пелюстками квіту, і горді ясени, які вибігли до дороги і вітають оркестром-листячком людей, і калина, калинонька... Зачудування природою, її красою маємо у словах берізка, берізочка, берізонька, вербиця, вербиченька, вишенька, дубок, дубочок, смерічка, тополька, тополинка, ясенок, ясеночок та багатьох інших. А як же поводяться інші частини мови? Чи поєднуються з ними пестливі суфікси? Аякже! Дуже часто вживаються, наприклад, пестливі форми прикметників. Назви кольорів: біленький, білесенький, зелененький, жовтенький. Або інші ознаки: веселенький, височенький, гарнесенький, добренький, розумнесенький, тоненький, яснесенький. Пестливі форми проникли навіть до дієслова. Пригадаймо оповиті материнською ласкою слова спатки, спаточки, спатунечки, спатусеньки, їстки, їсточки, їстоньки. Ніжні слова збагачують наше мовлення. Якщо їх, звичайно, вжито доречно. Ці слова витворив народ. Виколихав у своєму серці, зігрів теплом душі своєї і віддав у спадок нам. Користуймося цим скарбом уміло і творчо (За І. Вихованцем).