Презентація " Стилістичні особливості службових частин мови. Вигук, його роль в усному мовленні"."

Стилістичні можливості службових частин мови. Вигук, його роль в усному мовленні Кондратюк Людмила Олександрівна Вчитель української мови та літератури Вечірньої (змінної) школи м. Києва

До службових частин мови належать неповнозначні слова, які не називають предмет, його ознаку чи дію, а тільки вказують на відношення між ними.  Їх роль у мові  — це вираження різних відношень між словами (прийменники), між словами і реченнями (сполучники) або ж вираження різних відтінків (частки). Характерні ознаки службових частин мови:- не відповідають на питання;- не називають предметів, ознак, дій, кількості й не мають лексичного значення;- не мають властивих самостійним частинам мови морфологічних ознак;- не змінюють своєї форми;- не бувають членами речення, хоча можуть входити до складу головних і другорядних членів речення: Не вчи вченого їсти хліба печеного. Біля мене стояла дівчинка в зеленому капелюшку. Виконай це завдання до п'ятниці. На городі росла тільки груша.

Ну що б, здавалося, слова…Слова та голос – більш нічого, А серце б’ється – ожива,Як їх почує!.. Знать, од БогаІ голос той, і ті словаІдуть меж люди!... (Т. Шевченко)Чому в Шевченківській поезії слово ну підсилює сказане, а людині, невпевненій у своїх силах, може все зіпсувати? Як розрізняємо (на прикладі першого рядка)службові частини мови й вигук?

…Це я плачу для діда, щоб не обижавсь, нехай йому добра не буде,— радісно прошепотіла вона мені на ухо,— Знаєш, яке у нас диво сталось?— Яке?..— А пропав вже я тепер, сиротинка! Кахи! — почувся раптом розпачливий дідів вигук, після чого дід заревів від такого шаленого кашлю, що крейда посипалась із стелі на долівку. Тільки в дудочках і півниках, що вигравали в дідовому кашлі, десь проривалась одчайдушна туга. Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин: ой! Прабаба лежить на столі під богами, дідова мати. Згорнувши ручечки і теж по-своєму неначе посміхаючись, що вже ніхто тепер її не буде ні дратувати, ні докоряти довгим життям, набігавшись і наколовши босі ноги за сто з чимсь років, лежить тихесенько вже головою до царів, і князів, і страшного суду. Закрились всевидящі вічки, ущухла народна пристрасна її творчість, і всі її прокляття немовби вилетіли з хати разом з душею. Ой коли б хто знав, яка то радість, коли вмирають прабаби, особливо зимою, в стареньких хатах! Яка то втіха! Хата враз стає великою, повітря чисте, і світло, як у раю. Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір. А надворі сонце гріє. Голуби літають, ніким не прокляті. Пірат веселий грає ланцюгом і дротом. На драній стрісі півень піє. Гуси з кабаном їдять щось з одного корита в повній згоді. Горобці цвірінькають. Батько труну струже. Сніг розтає. Із стріх вода капле, із стріх вода капле... Так я тоді зліз на купу лози та й ну гойдатися, та й ну гойдатися, та й ну гойдатися. А по дорозі з відрами по воду іде дід Захарко, дід коваль Захарко, іде дід Захарко. Прочитайте уважно уривок. Чому Довженко, згадуючи ці події, сміється? Невже в цьому уривку є щось смішне? Відчуйте, як «світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу симфонію, людяну, дорогоцінну» (О. Довженко).

— Ой діду, діду, у нас баба вмерла. Їй же богу, правда,— гукнув я, щасливий, і почав реготати.— Ух ти, розбійник! — розсердився Захарко.— Так тобі вже смішно, усе тобі смішно, ось я тобі зараз!.. Гей! Де ж не взявся рудий бичок Мина, що любив дукатись, бо ріжки свербіли, а тут ще до боків кізяки примерзли і живіт лоскотали. Так він тоді, відчинивши хвіртку отими рогами, що так засвербіли, і — гуру до Захарка! А той почав лаяти проклятого Мину і з криком: "Рятуйте, кишки випускає!" — упав у калюжу. Ой, як не побачить наш вірний собака, що Піратом звався, як дукає Мина коваля Захарка, як торохтять відра, кудкудачуть кури, батько труну робить, із стріх вода капле, та як не возгавкає! Затахкали качки, засичали гуси, полякались кури, горобці хто куди киш! А він, клятий, ой, як не підскочить, і, забувши, певно, що на прив’язі, кинувсь доганяти Мину, і протяг на дроті через двір крещендо таку гучну ноту, що дріт обірвався! На якусь мить настала тиша. Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи мир і благодать. Я захлинався від щастя і так насміявсь, що продовжувати письмом в такому жанрі вже не вистачає сил. Тому, аби не впасти змалечку в символіку чи біологізм, перейду краще на побутову прозу, тим більше, що вона вже сама наближається.

СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТУПрочитайте текст. Доведіть, що це саме текст, а не просто набір речень. Визначте вид тексту: розповідь, опис чи роздум (а може, їх поєднання). Вкажіть, ознаки якого функціонального стилю в ньому найбільш виразні (підкрепіть свої міркування прикладами). Знайдіть в тексті зачин, основну частину і кінцівку. Якщо текст художній, голосно прочитайте його, намагаючись засобами інтонації, словесного та логічного наголосу передати основну думку (ідею) тексту. Знайдіть в художньому тексті слова, які мають образне значення і є стрижневими щодо ідеї тексту. Сформулюйте, який вплив на вас справив художній текст. Пригадай

Про який час йдеться в уривку?Поясніть зміст останнього абзацу. Зробити частковий стилістичний аналіз уривка. Випишіть емоційно забарвленні дієслова, сполучники, частки, вигуки. Чи є в уривку такі сполучники, які не вживаються у науковому та офіційно-діловому стилях?Робота над уривком

Більшість сполучників стилістично нейтральні: і, та, щоб, або, коли, що…Частина сполучників уживається в розмовному й художньому стилях: немов,неначе, немовбито, буцім, аби.. Книжні сполучники: оскільки; не тільки, а й; унаслідок того, що…Застарілі: заки (поки), коби (якби), прецінь (але)..

Уживаючи прийменники, ураховуючи перш за все стиль спілкування. Так, прийменники внаслідок, у зв’язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні , по лінії властиві діловому мовленню, а проміж, побіч, насупроти, попри – тільки в розмовному. Поширеною помилкою є вживання прийменників без потреби: дійти до висновку (замість дійти висновку); оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд). Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться в неправильному відмінку: усупереч проблем (замість усупереч проблемам); наперекір рішень (замість наперекір рішенням). Проте найбільша кількість помилок стосується неправильного вибору прийменника: екзамен по фізиці, у дев’ять годин, увести в склад комісії.

Якось повертаючись додому, Максим Тадейович і його друг літератор Петрушевський присіли відпочити просто на кам’яних східцях біля під’їзду. На балконі третього поверху саме тоді голосно засміялися дівчата …- Мені здається, Максиме, що ті дівчата сміються з нас, - спокійно каже Петрушевський . А я думаю, друже, що вони сміються над нами, - здійняв руки вгору Максим Тадейович. Довідка: Чи можна того самого хлопчика посадити обабіч бабусі або обабіч дороги? Чому? Прочитайте. Як залежить значення словосполучення від прийменника? Чи однаково люди розуміють гумор? Змоделюйте подібну мовну ситуацію, використовуючи матеріал з довідки.

1. Підготуватися до контрольної роботи.2. Скласти жартівливу мініатюру про однокласника (основний засіб зображення – його мовна характеристика)Домашнє завдання:

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ