Презентація "Сучасні українські письменники"

Сучасні українські письменники. ВОНИ ІСНУЮТЬ

Софія Андрухович (1982)Софія Андрухович – відома українська письменниця, перекладачка та публіцистка. Бестселер "Фелікс Австрія"  отримав літературну премію Східного партнерства Visegrad Eastern Partnership Literary Award 2016 року. Роман перекладений та видано у Франції, Австрії, Чехії, Польщі, Угорщині та Хорватії. На початку 2020 року відбулася прем’єра фільму "Віддана". За кілька тижнів вийшов новий роман "Амадока". 

Відзнаки та стипендії2012, 2016 — стипендіатка Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia)2014 — спеціальна відзнака Форуму видавців у Львові (роман «Фелікс Австрія»)2014 — Літ. Акцент року (роман «Фелікс Австрія»)https://www.youtube.com/watch?v=jl. Cvv. ES2 FDI2014 — Книга року Бі-Бі-Сі (роман «Фелікс Австрія»)2015 — літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського2015 — премія Фонду Лесі та Петра Ковалевих (роман «Фелікс Австрія»)2017 — літературна премія Вишеградського Східного партнерства (VEa. PLA) (роман «Фелікс Австрія»)2017 — книжка «Сузір'я Курки» Софії Андрухович та Мар'яни Прохасько увійшла до каталогу книжкових рекомендацій у галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури «Білі круки 2017» («White. Ravens 2017»)2020 — Літ. Акцент року (роман «Амадока)2020 — Книжка року, номінація «Красне письменство» (роман «Амадока)

Його вважають живим класиком "актуальної" української літератури. Творчість Андруховича чи не найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. У своїх романах він використовує прийом "текст у тексті", тобто інтертекстуальність. Традиційні образи та сюжети автор глибоко переосмислює, змінюючи акценти. Саме він увів в українську літературу карнавальну прозу, яка сьогодні користується неабиякою популярністю. У його текстах відсутні канони, що дозволяє передати множинність поглядів на світ, абсурдність сучасного існування та ірреальності буття. Юрій Андрухович (1960)

Романи«Рекреації» (1992)«Московіада» (1993)«Перверзія» (1996)«Дванадцять обручів» (2003)«Таємниця» (2007)«Коханці Юстиції» (2017)«Радіо Ніч» (2020)Збірки есе«Дезорієнтація на місцевості» (1999)«Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (2000)«Диявол ховається в сирі» (2006)«Тут похований Фантомас» (2015)Творчий доробок

Сергій Жадан (1974)"Голос Сходу", так часто називають Жадана. І не тільки тому, що він родом із Луганської області, а тому, що його література має присмак "пролетарщини", гнилої радянщини у свідомості покалічених людей. Письменник працює в Харкові, регулярно виступает перед аудиторіями читачів в різних містах України та Західної Європи — в тому числі у сопроводі українських музикантів (група «Собаки в Космосі»). Відомі книги Сергія Жадана: «Депеш Мод», «Месопотамія», «Ворошиловоград», «Біґ Мак», «Гімн демократичної молоді», «Anarchy in the UKR», поезія – «Життя Марії», «Вогнепальні й ножові», «Ефіопія». Твори Сергія Жадана активно перекладаються іноземними мовами, зокрема англійською, шведською, угорською, хорватською, литовською, російською, німецькою, італійською, тощо. Сергій Жадан перекладає з польської, російської, німецької та білоруської мов. Був активним учасником харківського євромайдану, в березні 2014 року постраждав під час зіткнень між прихильниками і противниками цього руху. З 2016 рік був нагороджений державною премією «Українська книжка року», кошти від якої направив на допомогу дитячим установам Луганської області. В травні 2017 року за особливий внесок в українську культуру і стійкість громадянської позиції був нагороджений премією Василя Стуса.

Вибрані твори. The very best poems, psychedelic stories of fighting and otherbullshit / Кращі поезії, психоделічні історії боротьби та інші інтимні колізії. Вибрані поезії 1992—2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000),Цитатник (Харків: Фоліо, 2005) — збірки «Цитатник», «Пепсі», «Балади про війну і відбудову», вірші поза збірками, вертеп «Мері Крістмас, Джізус Крайст!», нова збірка «У. Р. С. Р.»,Капітал (збірка) (Харків: Фоліо, 2006) — романи «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», збірки «Гімн демократичної молоді» та «Цитатник» (2005),Біґ Мак (Київ: Критика, 2007) — перевидання збірок «Біґ Мак» та «Історія культури початку століття» з додатком двох нових оповідань,Лілі Марлен: Книга нових та вибраних віршів (Харків: Фоліо, 2009) — вірші зі збірок 1995—2009 рр., новий цикл «Лесбійки» й чотири оповідання,Прощання слов'янки (Харків: Фоліо, 2011) — поетичні збірки 1995—2009 рр. (без перекладів та оповідань),Госпелс і спірічуелс (духовні співи растаманів північного Причорномор'я) (Харків: Фоліо, 2012) — мініатюрна книжка, вибрані вірші з книжок 1995—2010 рр.,Динамо Харків (Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014) — вибрані вірші 1992—2014 рр.; у третьому виданні (2015) — вірші 1992—2015 рр.,30 доказів існування Бога (і 29 заперечень) (Київ: Laurus, 2014) — вибрані вірші 1993—2013 рр.,Господь симпатизує аутсайдерам: 10 книг віршів (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — поетичні збірки 1995—2014 рр. (без перекладів, оповідань та вертепу),Пливи, рибо, пливи (Чернівці: Чорні вівці; Книги — ХХІ, 2016) — артбук, окреме видання вірша; ілюстрації Христини Лукащук. Постійне місце проживання (Харків: IST Publishing, 2020) — артбук, ілюстрації Павла Макова.

Нагороди та стипендії1999 — премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року.2001 — отримав Herman-Kesten-Stipendium (Нюрнберґ).2001 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Голос душі» 2002 — отримав Herder-Stipendium (Töpfer Stiftung, Відень).2003 — отримав стипендію Kultur. Kontakt (Відень).2005 — отримав стипендію Gaude Polonia (Варшава).2006 — Hubert Burda Preis für junge Lyrik.2006 — премія «Книга року BBC» («Капітал»).2006 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Капітал»).2007 — лауреат поетичного фестивалю «Київські Лаври».2008 — грамота «Книга року» на Московській книжковій виставці-ярмарку.2009 — літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського.2010 — премія «Книга року BBC» («Ворошиловград»).2012 — відзнака «Золотий письменник України».2012 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Вогнепальні й ножові»).2014 — премія Brücke Berlin.2014 — статуетка польського Економічного форуму у номінації «Нова культура нової Європи».2014 — премія Jan Michalski Prize for Literature («Ворошиловград»).2014 — премія «Книга року BBC» в номінації «Найкраща книга десятиліття» («Ворошиловград»).2014 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Динамо Харків»).2015 — премія «Angelus» за роман «Месопотамія».2016 — премія Президента України «Українська книжка року» за роман «Месопотамія».2017 — премія «Літ. Акцент року» за збірку «Тамплієри».2017 — премія імені Василя Стуса.2017 — найкраща книга 24-го Форуму видавців у номінації «Сучасна українська проза» (роман «Інтернат»).2018 — премія «Літ. Акцент року» за роман «Інтернат».2018 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Антена»).2019 — нагорода Вільгельма Телля 2019 за значний внесок у зміцнення відносин між Україною та Швейцарією. Двічі (2019, 2020 роки) був визнаний найсексуальнішим діячем української культури за результатами опитування, проведеного народною премією «Золотий Ліфонт.2020 — премія від «Української правди» за активну громадянську позицію.2021 — премія Дерека Волкотта за збірку поезій «A New Orthography».

Оксана Забужко (1960)Ім’я Оксани Стефанівни Забужко широковідоме в інтелектуальних колах і не тільки. Українська письменниця, поетка, публіцистка, філософиня та активна громадська діячка. Народилася Оксана Забужко 19 вересня 1960 року у Луцьку. Родина належала до покоління шістдесятників і славилася своїми історичними традиціями. А сама авторка вже з малечку росла та розвивалася в інтелектуально-еститичній атмосфері.   У семирічному віці через репресії проти української інтелігенції разом з батьками переїздить до Києва. У столиці мешкає і до сьогодні. Літературний шлях Оксана Забужко розпочала з вірші. Вже змалечку вона складала невеличкі вірші, котрі занотовував і зберігав її батько. А справжній дебют у періодиці стався, коли Оксані Стефанівні було тільки 9 років. Проте надруковану збірку поезій світ таки не побачив. Її було знято з друку знову ж таки через репресії. Оксана Забужко у своїх творах звертається до тем національної ідентичності, історичної пам’яті та гендеру. Не чужа для письменниці тема української культури та культури загалом. У 90-роках навіть викладала україністику в трьох університетах США: Пенсільванському, Пітсбурзькому та Гарварді. Оксана Забужко та її книги відомі не тільки в Україні, а й поза її межами. Переклади її творів виходили у багатьох країнах: Болгарії, США, Франції, Ірані, Швеції та інших. Загалом її книжки перекладалися понад 20 мовами. Також Оксана Забужко є авторкою «Польових досліджень з українського сексу» – найбільш перекладеного сучасного українського твору Чимало творів письменниці стали мотивами до театральних вистав, лягли в основу сценарії до фільмів, а поезія – поставлена на музику.

Популярність та нагороди. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Книжка розмов із варшавською публіцисткою Ізою Хруслінською «Український палімпсест» початково вийшла польською мовою і взимку 2013—2014 рр. стала для польських еліт важливим джерелом знань про Україну, допомігши визначитися з політичною підтримкою Майдану. Вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки. У лютому 1998 р. у Нью-Йорку відбулася прем'єра драматичної сцени (моноопери) для мецо-сопрано та камерного ансамблю «Клітемнестра» за однойменною поемою Оксани Забужко (композитор: Вірко Балей (Virko Baley), англійський переклад: Ліса Сапінкопф (Lisa Sapinkopf).2001 року на Київській студії хронікально-документальних фільмів знято експериментальний фільм «Хроніки від Фортінбраса» за мотивами однойменної збірки есеїв (режисер Оксана Чепелик). Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами. З 2012 р. письменниця співпрацює з гуртом «Тельнюк: Сестри», п'ятий концертний альбом якого «Дорога зі скла: LIVE» створено головно на її вірші.2015 року Чеське Радіо Влтава (Прага) підготувало театралізовану аудіоверсію роману «Музей покинутих секретів» (драматичний цикл із 15 передач, чеський переклад: Ріта Кіндлерова, режисер: Петр Манчал).1997 — Літературна премія Global Commitment Foundation (США) — за вірші з книжки «A Kingdom Of Fallen Statues»1997 — Премія Фундації Ковалевих (США) — за повісті «Інопланетянка» та «Я, Мілена»2002 — Літературний грант Фонду Мак-Артура (США)2008 — Перша премія з літератури Союзу Українок Америки — за «Notre Dame d'Ukraine»2008 — Премія Міжнародної Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів (США) — за «Notre Dame d'Ukraine»2008 — Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» — за «Notre Dame d'Ukraine»2009 — Орден Княгині Ольги III ступеня2010 — 1 місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2010» в номінації «Красне письменство» — за «Музей покинутих секретів»Трикратний лауреат премії журналу «Корреспондент» «Краща українська книга року» — за «Let My People Go» (2005), «Notre Dame d'Ukraine» (2008) та «Музей покинутих секретів» (2010)2012 — Відзнака «Золотий письменник України»2013 — Літературна премія Центральної та Східної Європи «Анґелус» (Польща) 2015 — Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг»2018 — Відзнака Блаженного Священномученика Омеляна Ковча2019 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за книгу «І знов я влізаю в танк...»2020 — Премія Women In Arts2020 — Премія «Книга року BBC» за книгу «Планета Полин» (видавництво «Комора»)

Бібліографія. Поезія. Травневий іній (1985)Дириґент останньої свічки (1990)Автостоп (1994)Новий закон Архімеда (2000)Друга спроба. Вибране (2005)Вибрані вірші 1980—2013 (2013)Проза. Польові дослідження з українського сексу (роман) (1996)Казка про калинову сопілку (повість) (2000)Сестро, сестро (оповідання та повісті) (2003)Книга Буття, глава четверта (повісті) (2008)Музей покинутих секретів (роман) (2009)Тут могла б бути ваша реклама (оповідання) (2014)

Есеїстика, публіцистика, мемуари та філософські праціДві культури (1990)Хроніки від Фортінбраса (1999)Репортаж із 2000-го року (2001)Let my people go: 15 текстів про українську революцію (2005)Вибране листування на тлі доби. 1992—2002 (з Юрієм Шевельовим) (2011)З мапи книг і людей (2012)Український палімпсест: Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською (2014)І знов я влізаю в танк…. Вибрані тексти 2012—2016: статті, есе, інтерв'ю, спогади (2016)Планета Полин (2020)Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період (1992)Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу (1996)Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)

Персонажами творів Любка Дереша є молоді люди, тинейджери, які переживають період становлення себе, проявляють свій характер у різних ситуаціях, намагаються зрозуміти світ, шукають істину. Підлітки у його романах спілкуються лайкою та сленгом, експериментують із вживанням наркотиків, потрапляють у різні дивні історії. У їхніх вчинках – багато переконливості й реалізму, та разом із тим у романах Любка Дереша присутні елементи містики. Дереш уміє інтригувати, провокувати, ставити запитання, на які не завжди можна знайти однозначні відповіді. За допомогою впізнаваних авторських прийомів та особливої манери викладу письменник створює нову реальність, де вигадане тонко переплітається з дійсним. У своїх романах Дереш плекає власну філософію й міфологію, за якими читачі впізнають почерк автора. Окремою нішею автора є дитячі книги. Твори письменника у цьому жанрі побачили світ у видавництві «Грані-Т» в серіях «Сучасна дитяча проза» та «Життя видатних дітей». Романи Любка Дереша здобули закордонне визнання: вони перекладені німецькою, польською, італійською, французькою та іншими європейськими мовами. Романи Дереша входили до довгого та короткого списків конкурсу «Книжка року BBC» їх відзначали українські часописи. Також Любко Дереш став володарем антинагороди «Золота булька-2012», яку вручає видання «Літакцент» – таким чином відзначили роман «Голова Якова». Любко Дереш (1984)

Книги2001 — Культ2002 — Поклоніння ящірці2005 — Архе2006 — Намір!2007 — Трохи пітьми2008 — Трициліндровий двигун любові (Андрухович Ю., Дереш Л., Жадан С.)2011 — Голова Якова2013 — Остання любов Асури Махараджа[4]2013 — Миротворець[5]2014 — Пісні про любов і вічність2017 — Спустошення2021 —Там, де вітер. Дитячі книги«Дивні дні Гані Грак» (К.: Грані-Т, 2007, серія «Сучасна дитяча проза»)Любко Дереш про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінґа / Л. Дереш. — Київ : Грані-Т, 2007. — 71 c.

Ірена Карпа (1980)Ірена Карпа — українська авторка, співачка. Наймодніша письменниця України (2006). Її твори номінувались на премію Книга року BBC, а роман Добро і зло, попри антипремію Золота булька, серед найпродаваніших у 2009 році. Вокалістка гурту Qarpa (до 2007 Фактично Самі). Публікувалась в журналах Четвер, Молоко, працювала телеведучою. З 2015 – очільниця культурної дипломатії посольства України у Франції. Відома своєю епатажністю, одночасно бере активну участь у громадському житті, є кураторкою культурних проектів. 

Книги. Знес Паленого (2000)50 хвилин трави (2004)Фройд би плакав (2004)Перламутрове Порно (Супермаркет самотності) (2005)Bitches Get Everything (2007)Добло і зло (2008)Цукерки, фрукти і ковбаси (2010)Піца «Гімалаї» (2011)З Роси, з Води і з Калабані (2012)Baby Travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою (2014)Волонтеры. Мобілізація добра (2015)День усіх білок (2017)Добрі новини з Аральського моря (2019)Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете (2020)

Макс Кідрук (1984)Скептик, атеїст і матеріаліст - так сам себе змальовує письменник Макс Кідрук. Саме він подарував читачам перший український технотрилер, а ще об'їздив півсвіту, перечитав сотні книжок і зрозумів, що щастя - це бути на своєму місці. Макс Кідрук змінив стереотипне ставлення до так званої української фантастики та містики. Він автор бестселерів, які продають в Україні десятками тисяч і постійно перевидають. Такий прорив, за словами Макса, стався після виходу роману “Жорстоке небо”. У той період він перестав поєднувати написання книг з іншими заняттями (колонки, технічні тексти) і цілком присвятив себе літературі. Але для цього йому довелося багато працювати над собою.

Технотрилер. На початку 2012 Кідрук заявив про завершення роботи над першим українським технотрилером. Книга під назвою «Бот» вийшла друком 25 вересня 2012. Роман стартував на 16-му місці у ТОП-20 мережі книгарень «Є». Після двох тижнів продажів книга піднялась на 2-гу позицію. У вересні 2013 з'явився технотрилер Максима Кідрука «Твердиня». Тур на підтримку книги «Твердиня» складався з 28 міст і більше ніж 38 презентацій. Восени 2014 року вийшов друком трилер «Жорстоке небо» — роман-катастрофа з елементами детективу, який автор характеризує як перший український роман про українську авіацію. У книзі розповідається драматична історія про розслідування авіакатастрофи українського літака у Франції, частково заснована на реальних подіях. Однією з особливостей роману є те, що головним героєм стала жінка. Тур на підтримку книги «Жорстоке небо» складався з 23 міст і 24 презентацій. Технотрилер — жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед — фатальні помилки у цій взаємодії, що призводять до техногенних катастроф. Це гібридний жанр, в якому використовуються теми наукової фантастики, воєнної повісті, пригодницького роману та специфічні засоби, притаманні трилерам, які повинні викликати у глядачів або читачів тривожне очікування, тривогу, страх.

Художні книги2012 — «Бот: Атакамська криза» 2013 — «Твердиня» 2014 — «Жорстоке небо» 2015 — «Бот: Ґуаякільський парадокс» 2016 — «Зазирни у мої сни» 2017 — «Не озирайся і мовчи»2018 — «Де немає бога»2019  — «Заради майбутнього»2019  — «Доки світло не згасне назавжди»2021  — «Нові темні віки. Колонія»

Тревелоги. Влітку 2008 Кідрук вирушає у тривалу подорож Мексикою. Вона стала першою великою мандрівкою за океан. Влітку 2009 здійснюється ще одна велика подорож — до Південної Америки (Еквадор, Перу, Чилі) та острова Пасхи, де Макс Кідрук став першим офіційно зареєстрованим українцем. Пізніше в грудні  Кідрук через сварку з дівчиною вирушає у мандри до Пантаналу (Бразилія). Зимою 2010–2011 Кідрук мандрує країнами Близького Сходу (Ліван, Сирія, Йорданія та Єгипет). Цілий місяць проводить у пустелі Сахара, відвідавши всі п'ять оаз: Дахла, Аль-Харґа, Фарафра, Бахарія та Сива. На початку лютого, повернувшись із Сахари, письменник став свідком єгипетської революції. У квітні 2011 вирушив до Нової Зеландії в рамках акції «На Зеландію!»[6], організованою разом із Сергієм Притулою. У грудні 2011 — лютому 2012 мандрував Намібією та Анголою. Тревелог - це літературний жанр, до якого належать подорожній нарис, в якому змальовані люди, події, краєвиди та враження автора, що з'явилися під час його подорожі, та пригодницький роман, твір про подорож, відкриття, сміливі наукові експерименти, авантюрні або героїчні вчинки, які характеризуються гострою інтригою, заплутаними сюжетними лініями, фантастичними колізіями та напруженою фабулою. Жанр, який часто супроводжується ілюстраціями і географічними картами.

Тревелоги2009 — «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії» 2010 — «Подорож на Пуп Землі. Том 1.»2010 — «Подорож на Пуп Землі. Том 2.» 2011 — «Навіжені в Мексиці» 2011 — «Навіжені в Перу»2011 — «Любов і піраньї» 2014 — «На Зеландію!»